Інтелектуальні надбання та їх вплив на інноваційний
розвиток країни.
О.В. Брежнєва
В постіндустріалізації суспільства провідна роль відводиться переосмисленню
і детальному вивченню інтелектуальної праці як першопричини створення
інновацій. За умов переходу від індустріальної економіки до економіки знань,
яка характеризує не тільки сектор високих технологій, а й уклад економічного
життя розвинених країн, докорінно змінюється ставлення до головної продуктивної
сили суспільства – людини високоінтелектуальної. Роль знання в економічному
розвитку суспільства зростає, випереджаючи значимість засобів виробництва і
природних ресурсів.
Новітні види виробництва і високоінтелектуальні галузі стали визначальними
векторами зростання й розвитку неоекономіки. Виробництво інтелектуального
продукту здійснюється за рахунок реалізації науково-технічного потенціалу. Фахівці
бізнес-технологій стверджують, що підвищення інтелектуального потенціалу людини
на 10% збільшує вартість створюваного нею інтелектуального продукту в 11 разів.
Важливість та складність реформування української економіки вимагає подальшого
дослідження впливу інтелектуального капіталу на розвиток виробництва в
контексті економіки знань.
Відмінними рисами економічного середовища нового типу є превалювання
інтелекту, що втілений у інформації, знаннях, інноваціях, нових інформаційних
та комунікаційних технологіях тощо, як основного чинника та ресурсу
виробництва, розвитку підприємства, нарощування багатства країни. Жодна країна
в сучасному мінливому світі не може зберегти свою конкурентоспроможність, не
забезпечуючи продуктивне використання знань.
Потенціал інтелектуального капіталу у сучасних умовах конкуренції настільки
великий, що пріоритет у розвитку успішного бізнесу віддається вже не технічним
можливостям, а людському капіталу, оскільки саме він стає потужною рушійною
силою створення багатства й конкурентноздатного продукту і саме він здатний
забезпечити ринковий успіх у короткий строк. Основною функцією інтелектуальних
набутків є одержання різного роду технологічних і організаційних переваг над
конкурентами на основі інтелектуальної праці людини.
За даними Держкомстату України загальний обсяг науково-технічних робіт,
виконаних власними силами організацій, в період з 2000 по 2005 рік зріс лише у
2,5 рази: з 1978,4 млн.грн. у 2000 році до 4818,6 млн.грн. у 2005 році, а частка
промислових підприємств, що впроваджували
інновації, взагалі має тенденцію до зниження: 2000 рік – 14,8 % до загальної
кількості підприємств, 2003 – 11,5 % та 2006 – 8,2 %.
Найкращі умови розвитку інтелектуального
капіталу, як показує досвід провідних компаній світу, створюються за умов здійснення
цілеспрямованої діяльності щодо розробки нової продукції й
організаційно-структурних заходів для освоєння нових ніш на ринках. За таких
умов ефективність розвитку залежить від масштабності державної підтримки наукових
досл іджень і розробок, ступеня сконцентрованості необхідних інтелектуальних,
матеріальних і фінансових ресурсів.
Інтелектуальний капітал як будь-який нематеріальний об’єкт досліджень,
досить важко піддається визначенню та розробці, тому ще це невидимі, невідчутні
ресурси компанії, що втілені в інформації і знаннях її співробітників та здатні
приносити прибуток. Без інтелектуального капіталу компанія у новій
постіндустріальній економіці існувати не може, він є визначальним чинником її
успіху та конкурентоспроможності на ринку.
За своєю суттю та багатовекторністю проявів інтелектуальний капітал
надзвичайно складний. Це поняття набагато ширше ніж поняття нематеріальні
активи та інтелектуальна власність, бо є збірним поняттям для визначення
нематеріальних цінностей, що об’єктивно підвищують ринкову вартість компанії. Виходячи
з цього, сучасні підприємства дедалі більше використовують нематеріальні
активи, результатами їх діяльності стають високотехнологічні, інформаційні
продукти, знання, послуги. Інтелектуальна компанія може взагалі не володіти
обладнанням та приміщеннями, її фінансова структура кардинально відрізняється
від структури промислової компанії, оскільки частка матеріальних активів у
ринковій вартості інтелектуальної компанії стає дедалі меншою. Деякі фірми, що
досягли величезного успіху, практично не володіють ніякими матеріальними
активами; поки в них є інтелектуальний капітал, вони можуть отримувати
прибутки, не обтяжуючи себе ні управлінням матеріальними активами, ні оплатою
їх утримання. Іншими словами, якщо інвестиції в дослідження й розвиток
перевищили інвестиції в основні фонди, компанія перетворюється в структуру, у
якій не тільки щось роблять, але й думають.
Вперше перевищення витрат на придбання інформації й інформаційних
технологій над витратами на придбання виробничих технологій і основних фондів
спостерігалося в США в 1991 році, що і слід вважати початком функціонування на Заході
інтелектуальної економіки. Так, найдорожчі бренди світу (Coca-Cola, Microsoft, Dell та ін.) належать
компаніям-резидентам США (73,9%), 63% послуг у США можна віднести до категорії
інтелектуальних. Майже у всіх країнах з високим рівнем доходу збільшується
питома вага інтелектомістких галузей (виробництво комп’ютерів і електроніки,
програмного забезпечення, аерокосмічна індустрія тощо).
Для України питання розвитку інтелектуального капіталу стає особливо
гострим через катастрофічну економічну ситуацію. Економіка України дедалі
більше стає залежною від інтелектуального капіталу розвинених країн.
Відсутність дієвої стратегії щодо розвитку й упровадження результатів
інтелектуальної діяльності в економіку відкидає Україну до країн третього
світу. Рівень конкурентоспроможності економіки країни забезпечується рівнем
ефективного використання національних виробничих ресурсів, підвищенням
продуктивності їх використання й забезпеченням на цій основі високого, постійно
зростаючого рівня життя населення. Необхідно
чітко усвідомити, що ні західним країнам, ні США зайві конкуренти на ринку інтелектуального
капіталу не потрібні. Тому на даному етапі розвитку світової економіки високий
рівень конкурентоспроможності економіки країни може забезпечуватися тільки
конкурентним інтелектуальним капіталом, що є стратегічно найдохіднішим
капіталом, тому що він створює конкурентоспроможну продукцію.