Економічні науки / Облік і аудит

Годун Н. В., Іванцова С. О.

РВНЗ Кримський гуманітарний університет

АУДИТОРСЬКА ПЕРЕВІРКА ЯК СПОСІБ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

На сучасному етапі розвитку національної економіки відбуваються значні зміни у методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням і зміцненням недержавних форм власності. Підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці вже добре знають, що таке аудит, і широко користуються його послугами. Аудит – це якісно нова форма фінансового контролю.

Вагомий внесок у розвиток теорії загального аудиту зробили такі фахівці, як Р. Адамс, Е. Аренс, Г. Дженік, Ф. Дефліз, Д. Кармайкл, І. Лі, Д. Лоббек, Ж. Рішар, Д. Робертсон, А. Роджер. Для українських учених корисними є також результати досліджень учених та практиків Росії: Ю. Данилевського, В. Подольського, В. Суйца, О.Терехова, О. Шеремета. Значний внесок у дослідження теоретичних і прикладних аспектів проблеми аудиту зробили такі вітчизняні спеціалісти, як М. Білуха, Ф. Бутинець, Н. Дорош, В. Завгородній, А. Кузьмінський, О. Петрик, В. Рудницький, Л. Сухарева, А.Ткаченко, Б. Усач.

Слово “аудит” започатковано від латинського ‘audio”, що означає – він “чує”, “слухати”, “слухач”. Досить вдале загальне визначення аудиту сформульоване американськими вченими Е. Аренсом та Дж. Лоббеком: “Аудит (auditing) – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує та оцінює свідоцтва про інформацію, котра підлягає кількісній оцінці та належить до специфічної господарської системи, щоб визначити та висловити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям”[1, с.7].

Аналогічне визначення аудиту знаходиться у книзі “Аудит Монтгомері” [2, с. 19]. Це свідчить про відповідну ідентичність тверджень американських вчених. Схожість думок щодо визначення аудиту часто зустрічається у працях вітчизняних вчених (М. Білухи, Ф. Бутинця, Б. Усача та ін.).

Офіційне визнання аудиту в Україні відбулось у 1993 році у зв’язку з прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність”. За статтею 4 Закону України “Про аудиторську діяльність” аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам [3, с.32].

Слід зазначити, що законодавець не встановлює відповідальність за порушення ст.10 Закону України “Про аудиторську діяльність”, яка передбачає обов’язкове проведення аудиту.

За статтею 11 “Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку” Закону України “Про аудиторську діяльність” публічна бухгалтерська звітність повинна бути перевірена аудитором (аудиторською фірмою) і може бути оприлюднюватися протягом року, наступного за звітним [3, с. 36]. На нашу думку, потребує законодавчого визначення термін “оприлюднення звітності”.

Заслуговує уваги думка Ю. Одегова і Т. Ніконової, що основна мета аудиту – це забезпечення клієнта аналітичною інформацією на основі проведеного діагностичного дослідження [4, с.35]. Слід зазначити, що характеристики діагностичного дослідження визначають загальні напрями аудиту. Напрями діагностичного дослідження визначають його можливий інструментарій і методи дослідження у аудиті. На нашу думку, здійснюючи діагностику аудитор повинен ретельно вивчити проблему (проблеми), які мають місце в суб’єкті господарювання, виявити чинники, які їх зумовлюють, підготувати всю необхідну інформацію для прийняття якісного управлінського рішення.

Дослідженням встановлено, що у багатьох випадках проведення діагностики аудитором дозволяє визначити шляхи рішення проблеми, визначити чи має суб’єкт господарювання необхідні матеріальні та фінансові ресурси, а також технічну кваліфікацію для рішення проблеми. Викликає занепокоєння те, що масштаби ухиляння від сплати податків в Україні зростають, що свідчить про появу нових способів ухиляння, зростання кількості збиткових підприємств, які не сплачують податки [5, с.100].

Тому спрямованість аудиту щодо надання об’єктивної і професійної інформації визначає особливу корисність аудиту як форми діагностики та способу попередження економічних правопорушень.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Законодавець встановив реальну можливість для попередження економічних правопорушень шляхом введення обов’язкової аудиторської перевірки, але відсутній чіткий механізм її проведення.

2. В умовах сьогодення виникає нагальна необхідність розробки чіткого механізму проведення обов’язкової аудиторської перевірки та легалізації обов’язкового контролю якості аудиторських послуг.

3. Аудиторська перевірка в своєї основі є не засобом покарання суб’єктів господарювання, а засобом виявлення умисних і ненавмисних упущень та недоробок, які могли мати місце в ході здійснення бухгалтерського обліку.

Перспективи подальших наукових досліджень полягають у вивченні організації обов’язкової аудиторської перевірки.

Література

1. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560 с.

2. Аудит Монтгомери / Ф.Л. Дефлиз, Г.Р. Дженик, В.М. О’ Рейлли, М. Б. Хирш: Пер. с англ. / Под ред. Я.В. Соколова. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 542 с.

3. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. − 2006. – №4. − 320 с.

4. Одегов Ю.Г., Никонова Т.В. Аудит и контроллинг персонала: Учебное пособие. − М.: Экзамен, 2004. − 544 с.

5. Вишневский В.П., Веткин А.С. Уход от уплаты налогов: теория и практика: Монография. – Донецк.: Ин-т экономики пром-сти НАН Украины, 2003. – 228 с.