Економічні науки. Фінансові відносини.

Слюсаренко К.В., Сокур Л.М.

Криворізький економічний інститут державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана», Україна

Проблеми та перспективи розвитку факторингових послуг в Україні

Фінансовий ринок України перебуває на стадії становлення, що супроводжується введенням нових видів фінансових послуг. Однією з таких послуг, що потребує вивчення та надання практичних рекомендацій, є факторинг. Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахунків і наявних боргових зобов’язань. Також, зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах функціонування ринкових відносин неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних взаємозв'язків, аналіз перспектив розвитку факторингу в Україні сьогодні надзвичайно актуальний.

З-поміж зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії і практики здійснення факторингових операцій, впровадження нових платіжних інструментів у світогосподарські зв'язки, слід назвати насамперед дослідження таких науковців, як Е.Д. Доллан, Р. Кембелл, Ж. Перар, П. Роуз, К. Шміттгофф. Теоретичні концепції методологічних та інституційних аспектів розвитку ринку факторингових послуг в Україні здійснено в роботах вітчизняних науковців: В. Батрименка, О.Береславської, О. Ляхової, М. Олексієнка, А. Савченка, С. Цокола, І. Ємєльянова, М. Лаврик, В. Потєхіна.

Факторинг – це фінансування постачань з відстроченням платежу, страхування ризиків, пов’язаних з відстрочкою платежу, а також управління дебіторською заборгованістю [3]. Розвиток факторингу зумовлений прагненням підприємств до прискорення обігу коштів у розрахунках, скороченні коштів у дебіторську заборгованість і зменшенні обсягів неплатежів [7].

Факторинг – це “придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги з прийняттям на себе виконання таких вимог і приймання платежів” [1].

Факторингове обслуговування найбільш ефективне для малих та середніх підприємств, які мають фінансові труднощі несвоєчасного погашення дебіторської заборгованості та традиційно обмежені в отриманні банківського кредиту [2].

Факторинг є симбіозом фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу підприємствами товарів, робіт, послуг. Іншими словами, викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, фактор надає йому комплекс взаємопов‘язаних послуг, зокрема: фінансування поставок з відстроченням платежу,  покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності,  управління дебіторською заборгованістю,  інформаційне обслуговування клієнта [5].

До основних переваг факторингу належать такі: забезпечення фінансової ліквідності; прискорення обігу капіталу; різні терміни погашення заборгованості; зниження рівня заборгованостями за кредитами, розмір фінансування може збільшуватися в міру зростання обсягів продажу клієнта, фінансування не потребує надання заставного забезпечення та супроводжується сервісом, який включає кредитний менеджмент, захист від ризиків, консалтинг.

Механізм факторингу можна представити у вигляді такої схеми (рис. 1):

Рис. 1. Зміст та послідовність факторингової операції

На українському ринку факторингові послуги пропонують близько 20 банків, серед яких найбільшими операторами факторингових послуг фахівці називають «ТАС-Комерцбанк» і Укрсоцбанк, та спеціалізованих факторингових/інвестиційних компаній. Обсяг наданих факторингових послуг на вітчизняному ринку динамічно зростає (рис. 2) [4].

Рис. 2. Динаміка кількості та вартості укладених фінансовими компаніями угод факторингу

Відношення обсягу наданих факторингових послуг до ВВП на вітчизняному ринку складає незначну величину 0,14% але це співвідношення постійно зростає. На сьогодні обсяг послуг факторингу у країнах Європи складає до 10% ВВП.

Розвиток факторингу стримується в Україні внаслідок існування певних перешкод у національному законодавстві, зокрема внаслідок неузгодженості нормативно-правових актів, що регулюють факторингові відносини в Україні. Так, згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право здійснювати придбання права вимоги на виконання зобов'язань в грошовій формі за поставлені товари або надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів (факторинг). А Законом України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» операція факторингу віднесена до фінансових послуг.

Поряд із цим, відповідно Закону України «Про податок на додану вартість» факторинг визначається як операція по переуступці першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Таким чином, факторинг є спеціальною фінансовою послугою, яка включає ознаки поступки вимоги. Поступка вимоги кредитором іншій особі регулюється Цивільним кодексом України, що передбачає перехід до набувача вимоги прав, які забезпечують виконання зобов'язання.

Закон України «Про податок на додану вартість» регламентує те, що не є об'єктом оподаткування факторингові операції, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, зокрема компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки і деривативи. А відповідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей належить валюта України, платіжні документи і цінні папери, визначені у валюті України, іноземна валюта, платіжні документи і цінні папери, визначені в іноземній валюті [6].

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дає можливість вважати, що при здійсненні факторингової операції відбувається придбання банком фактором прав вимоги на виконання зобов'язань в грошовій формі за поставлені товари або надані послуги і об'єктом боргу при цьому є валютні цінності, а саме валюта України. Виходячи з викладеного, вважаємо, що є підстави для застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно якому не є об'єктом оподаткування факторингові операції, якщо об'єктом боргу є валютні цінності.

Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток перевідступлення боргу, котрий сьогодні застосовують фінансові установи у тарифах на обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу складає в середньому 1,5-2% від суми постачання, а в Україні середньозважений відсоток для ринку на сьогодні становить 70-80% від зазначених сум [3]. Тому суб’єкти господарювання надають перевагу класичному кредитування, де вартість послуг є нижчою. Хоча за факторингового обслуговування не потрібне забезпечення і оформлення безлічі документів. Кредит передбачає його повернення постачальником у певний термін, а факторинг має на увазі фінансування на реальний час товарного кредиту, повернення якого здійснюють покупці. Крім того, постачальник має можливість сам стежити за фінансуванням, платежами покупців, станом простроченої заборгованості за допомогою звітів, що їх надає йому банк.

Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об’єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.

Активізації розвитку міжнародних факторингових операцій в Україні має сприяти новий Закон України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг», що дозволить розширити визначення факторингових операцій до таких як фінансування постачальника, включаючи позику і попередній платіж; ведення обліку щодо належних сум; пред’явлення до оплати грошових вимог; захист від неплатоспроможності боржників.

Література

1. Про банки та банківську діяльність:Закон України № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р

2. Ковалева А.М., Лапуста М.Г., Скомай Л.Г. Финансы фирмы: Учебник. 2-е изд. испр., допол. – М.: ИНФРА – М, 2002 – 493 с.

3. Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України. – 2005. - №9. – С. 109-115.

4. www.dfp.gov.ua - офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг.

5. www.eximb.com - офіційний сайт ВАТ «Укрексімбанк».

6. www.factoring.com.ua – офіційний сайт Української фінансової групи.

7. www.securities.gov.ua - сайт Библиотека «Ценные бумаги».