Секция “Экономические науки”

Подсекция № 5 «Управление трудовыми ресурсами»

Ковач Т. Ю.

Аспірант кафедри економічної теорії Ужгородського Національного Університету

Важелі державного впливу на регулювання трудових міграцій в Україні

Стан трудової міграції в Україні досяг такої критичної межі, коли це стало загрожувати національній безпеці України. Близько 7 млн українців, а не 3, як стверджував уряд, працює за кордоном. Ми розуміємо, що наші співвітчизники виконують там якщо не найтяжчу, то найнепристойнішу роботу, не маючи жодного захисту - ні соціального, ні правового, тобто працюють на становищі рабів.

З іншого боку, нелегальні мігранти, що працюють в Україні, особливо з Китаю, В'єтнаму, кавказьких республік, чорнової роботи не виконують, а захопили ринки, нелегальний обмін валюти, очолили кримінальні угруповання. Така ситуація виникла через те, що процеси, які відбуваються в трудовій міграції жителів України, державою не аналізуються і не вживаються заходи з усунення причин її виникнення.

Які ж важелі впливу має мати держава на регулювання трудових мігрантів - громадян України? Система важелів складаєтиметься принаймні з шести механізмів державного регулювання трудових міграцій, які, в свою чергу, можуть бути розподілені на економічні та адміністративні:

1. Розбудова ринку праці в Україні та проведення стимулюючої політики щодо зворотності трудових міграцій;

2. Приєднання України до багатосторонніх міждержавних актів, які врегульовують питання соціального захисту трудящих-мігрантів, які
працюють за межами своїх країн;

3. Розвиток прикордонних трудових міграцій і взаємне регулювання трудової діяльності громадян, які працюють за межами своїх держав;

4. Укладення Україною двосторонніх міждержавних і міжурядових угод про працевлаштування та соціальний захист трудових мігрантів;

5. Використання економічної зацікавленості країн-реципієнтів у трудових мігрантах для посилення їх соціального захисту;

6. Розвиток інституту ліцензування посередницької діяльності з працевлаштування громадян України за кордоном.

Таким чином, проблеми регулювання трудових міграцій мають бути в центрі уваги держави. Державна політика повинна спиратися на принцип забезпечення прав людини та досягнення стандартів гідної праці для економічно активного населення. Ключовими напрямами державної політики мають бути розширення можливостей легального працевлаштування українських громадян за кордоном і стимулювання інвестування зароблених мігрантами коштів в економіку України.

Основними джерелами міграційного регулювання в Україні є Конституція України, закони, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, міжнародні договори, укладені Україною і ратифіковані Верховною Радою України, підзаконні акти міністерств і інших центральних органів державної виконавчої влади України.

Також положення державної міграційної політики мають бути втілені в кількох затверджених урядом довгострокових національних програмах. Для правової бази такої політики слід активізувати зусилля МЗС і Мін'юсту з укладання відповідних міжнародних багато- і двосторонніх угод.

З метою регулювання міграційних процесів в Україні треба добиватися виділення додаткових квот на працевлаштування громадян України з числа безробітних, полегшення для них візового режиму, врегулювання їхнього правового становища, соціального забезпечення тощо. Протидія торгівлі співвітчизниками повинна стати одним з провідних напрямів зовнішньої політики держави. Україна повинна у повному обсязі підписати і ратифікувати Європейську соціальну хартію, а також приєднатися до Європейської конвенції 1977 року про правовий статус працівників-мігрантів.

Активнішу позицію в забезпеченні їхніх прав покликані зайняти дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном. Для цього слід відповідно розширити їх мережу, збільшити штати та інші можливості у місцях конструювання трудової міграції. Варто подумати і над окремим законом України щодо правового статусу громадян, працевлаштованих за кордоном. Не можна далі зволікати із створенням державної міграційної служби.

До цього часу в Україні відсутня цілісна система роботи з трудовими мігрантами, немає єдиного головного органу, який би відповідав за процеси міграції в державі. Щоб зрушити справу з місця, необхідно:

-удосконалити правове регулювання питань трудової міграції;

-визначити головну урядову структуру, відповідальну за стан трудової міграції в Україні;

-активізувати укладення міждержавних угод про взаємне працевлаштування громадян;

-організувати контроль за роботою підприємницьких структур, які займаються посередницькою діяльністю з працевлаштування за кордоном українських громадян, на предмет додержання ними чинного законодавства;

-провести вибіркові статистико-соціологічні дослідження трудової міграції для прийняття відповідних рішень на державному та регіональному рівнях.

Виконання цих та інших завдань дозволить упорядкувати міграційні процеси в державі і забезпечити соціальний захист трудових мігрантів.

Дані про автора:

1) Контактна адреса: Україна, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Шкільна, 35.

2) Телефони: дом. 80312739855, роб. 80312234292