Економічні науки

6. Маркетинг та менеджмент

Пархоменко О. П.

Східноукраїнський національний університет ім.В.Даля

Розробка оптимальної кредитної політики

підприємства

На сучасному етапі розвитку економіки України однією з найскладніших проблем, з якою зустрічаються вітчизняні підприємства, є наявність надмірних обсягів дебіторської заборгованості. За період з 1999р. по 2005 р. питома вага дебіторської заборгованості у загальному обсязі оборотних активів підприємств України в середньому займає 59%. Поряд з цим, її обсяги мають стрімку тенденцію до зростання. Це свідчить, що стан розрахунків з дебіторами на підприємствах є дуже напруженим, і отже, потребує негайного покращення. У цьому контексті важливого значення набуває обґрунтування науковцями та практиками дієвих для підприємств механізмів управління дебіторською заборгованістю.

У сучасній економічній науці зустрічаються різні підходи до управління дебіторською заборгованістю [1,2,3]. Відомі зарубіжні економісти у сфері корпоративних фінансів обґрунтовують, що управління дебіторською заборгованістю полягає в розробці оптимальної кредитної політики[4,5]. Під оптимальною кредитною політикою розуміється надання таких умов кредитування покупцям продукції, які приведуть до підвищення попиту на продукцію та максимізацію прибутку за рахунок перевищення додаткового прибутку над додатковими витратами.

Процес формування кредитної політики пропонується за такими етапами:

1. Розробка стандартів кредитування (критеріїв відбору потенційних дебіторів та відповідних кредитних лімітів), які відображають оптимальний ступінь ризику, прийнятий для кредитних рахунків.

Із загальних міркувань можна досить приблизно сказати, що досягнення оптимуму можливе, коли граничні витрати від кредиту врівноважуються з граничними прибутками від зростаючих продажів.

В основі формування стандартів оцінки покупців та диференціації умов надання кредиту лежить кредитоздатність покупця. Формування системи стандартів оцінки покупців включає наступні елементи: визначення системи характеристик, що оцінюють кредитоздатність окремих груп покупців, формування експертизи інформаційної бази проведення оцінки кредитоздатності покупців, вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоздатності покупців, групування покупців за рівнем кредитоздатності, диференціація кредитних умов відповідно до рівня кредитоздатності.

Для оцінки фінансового стану позичальника доцільно використовувати три групи оціночних показників: коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів, показники обіговості та рентабельності.

Прийняття рішення про надання кредитів повинно супроводжуватися страхуванням можливих ризиків у вигляді факторингу (форфейтингу), використання векселів, взаємозаліку, цесії, страхування кредитів, застосування заходів з підвищення відповідальності боржника за невиконання грошових зобов'язань, застави, поруки, гарантії платежу, задатку, новації боргу в боргове зобов'язання тощо.

2. Визначення кредитного періоду. Кредитний період – строк оплати заборгованості дебіторами або просто строк стандартної тривалості надання кредиту. Подовження кредитного періоду збільшує дебіторську заборгованість — частково за рахунок умов кредиту, частково за рахунок збільшення обсягу продажів. Якщо прирощуваний прибуток (ціна продажів мінус прямі витрати на виробництво, продаж і кредитні витрати, пов'язані з додатковими продажами), перевищує граничну вартість подовження кредитного періоду(на практиці використовується вартість капіталу для фінансування дебіторської заборгованості), то зміна кредитної політики є вигідною. Відповідно, оптимальний кредитний період —це такий період, коли граничні прибутки дорівнюють граничним витратам на зберігання більшої суми для розрахунків з дебіторами.

3. Визначення вартості надання кредиту (система цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію).

4. Визначення порядку збору платежів та систем штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань покупців.

5. Моніторинг погашення дебіторської заборгованості, який забезпечує керівництво достовірною і оперативною інформацією про її стан і результати управлінського впливу.

Кредитна політика є одним з важливих факторів, що визначає попит на продукцію. Вона може змінюватися залежно від кон`юктури ринку. Якщо відповідні кредитні умови стають сприятливішими, тобто подовжується кредитний період та зростають цінові дисконти, то це сприяє й збільшенню обсягу реалізації (рис 1а). Така тенденція з позицій потенційних дебіторів аналогічна неявному зниженню ціни, тому зростає як кількість клієнтів, що використовують запропоновані умови, так і обсяг продукції, яку купує окремий клієнт. Крім того, кредитна політика може бути важливою складовою конкурентної стратегії підприємства. Через невиправдано жорстку кредитну політику ( мінімізація строків надання кредиту і його розміру, вимогливість умов надання кредиту, використання жорстких процедур інкасації дебіторської заборгованості) або й відсутність такої підприємство може втратити частину покупців, що віддадуть перевагу сприятливішим умовам конкурентів(рис 1б). При цьому ефект (приріст об’єму реалізації) від поліпшення кредитних умов поступово зменшується, адже збільшення обсягу реалізації обмежено потенціалом товарного ринку, а для клієнтів поліпшення умов стає дедалі менш важливим.

а) М`який тип кредитної політики б) Жорсткий тип кредитної політики

Рис. 1. Залежність товарообігу від кредитних умов

Неможливо встановити однакові для всіх підприємств строки оплати покупцями відвантаженої продукції, знижки та строки дії знижок. Їх повинно встановлювати підприємство самостійно залежно від своїх потреб та специфіки функціонування. До чинників, які впливають на вибір умови кредитування підприємством покупців, доцільно віднести такі: термін придатності продукції, платоспроможність покупців, бажані обсяги продажу, попит на продукцію, сезонність товару, особливості цінової політики, величина закупівельної партії, розширення ринків збуту.

Щоб досягнути максимального економічного ефекту від кредитної політики, слід її розробляти з урахуванням усіх факторів, які можуть вплинути на ефективність діяльності підприємства. Рішення є оптимальним, якщо поліпшення стану за одним з критеріїв не спричиняє погіршення за іншим. Це означає, що всі складові кредитної політики потрібно змінювати комплексно до досягнення такого (оптимального) стану, коли будь-які зміни в них тільки погіршать кінцевий результат.

1. Агеева Е.И. Кредитная политика как инструмент управления дебиторской задолженностью // Финансовый менеджмент. – 2004. - №6. – с.22-35.

2. Бланк И.А. Управление активами. – К.: Ника-Центр, Єльга,2002.

3. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // фінанси України. – 2003. - №12. – с.24-36.

4. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту / Пер.з англ.. – К.: Молодь, 1997.

5. Ван Хорн Дж. К., Вахович Дж. М. (мл.) Основи финансового менеджмента. – 12-е изд. / Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2006.