Економічні науки/16. Макроекономіка

Магістр Макогон І.О.

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М.І. Туган-Барановського

Стратегічне управління на підприємствах авіакосмічної промисловості України в контексті створення технопарків

В процесі залучення України до світогосподарських зв’язків, стратегії розвитку ринку чи модернізації товару, що використовувалися майже всіма радянськими авіакосмічними підприємствами, перетворилися у не життєспроможні на міжнародному рівні. Тому на початку ХХІ ст. українські авіакосмічні товаровиробники почали модифікувати системи стратегічного управління, все частіше використовуючи “глобальні” та інтеграційні стратегії. Так, одним з ефективних стратегічних кроків для усіх підприємств галузі є створення технопарків, які, є інноваційними каталізаторами, сприяють розвитку наукомісткого сектора промисловості, підвищують привабливість національного виробництва для інвесторів, сприяють просуванню конкурентоспроможної вітчизняної наукомісткої продукції на світовий ринок. Саме тому питання стратегічного управління на підприємствах авіакосмічної промисловості України в контексті створення технопарків є дуже актуальним.

Теми ролі та місця технопарків, їх світового досвіду діяльності, теоретичного обґрунтування та узагальнення концепції функціонування, особливостей стратегічного управління й планування та інше вивчали такі вчені, як Андріанов В.Д., БутовВ.І., Грачев Ю.Н., Ільїн В.Б., Корчна А.Ю., Окрут З.М., Спартак А.Н., Черковець К.Н., Чернявський С.П., Фомінський І.П. та ін. Проте, розвиток світової економіки не дозволяє залишатися на місці різноманітним її інститутам, тому, незважаючи на постійне збільшення кількості досліджень в галузі технопарків, проблему вдосконалення їх діяльності не можна вважати повністю вивченою у зв’язку з її складністю та перманентною мінливістю.

Метою роботи є концептуальне обґрунтування стратегічної необхідності впровадження режиму технопарків на авіакосмічних підприємствах України, виявлення переваг від його використання, розробка алгоритму створення технопарків суб’єктів авіакосмічної промисловості.

Починаючи з 70-х років "технопаркова хвиля" охопила практично всі розвинені й країни, що розвиваються. Зараз у світі більше 600 технопарків, головне призначення яких - стимулювання інноваційної діяльності і впровадження її результатів у практику. Основною ідеєю створення авіакосмічних технопарків в Україні є комерціалізація результатів наукових досліджень університетських, академічних і дослідницьких центрів, наукова продукція яких доводиться до виробничих структур з наступною орієнтацією на ринок. На базі отриманих результатів оцінки умов господарювання в Україні автором був розроблений алгоритм комплексної розробки та впровадження режиму авіакосмічних технопарків на території України. Застосування алгоритму дозволяє визначати доцільність створення авіакосмічного технопарку, провести багатосторонню оцінку його функціонування, знайти слабкі сторони, виявити причини виникнення небажаних ситуацій, ліквідувати негативні наслідки. Зазначений алгоритм передбачає послідовну реалізацію трьох стадій розробки та реалізації режиму технопарків: етап проектування технопарку на мезорівні; етап створення технопарку на макрорівні; етап експлуатації та контролю технопарку на мікрорівні. Важливе місце в процесі створення та вдосконалення застосування спеціального режиму авіакосмічних технопарків в Україні займають питання, пов’язані з діяльністю суб’єктів парку (підприємств авіакосмічної промисловості), ефективність функціонування яких прямопропорційно відображає ефективність функціонування усього технопарку. Згідно з проведеними автором дослідженнями, найефективніша стратегічна модель виробничо-економічної системи авіакосмічної промисловості складається з двох послідовних ланок перетворення товарно-грошового потоку (виробництво і торгівля/склад), де вхідні потоки ресурсів та товарів перетворюються на вихідні товарні потоки, а в нестаціонарному режимі частина вхідних ресурсів йде на певні перетворення відповідної ланки системи. Представлена система дозволяє ефективно використовувати ресурси, встановити зв’язок між елементами основного та допоміжного виробництв, налагодити збутову мережу.

Таким чином, зробити українську авіакосмічну галузь здатною конкурувати з розвинутими країнами можна шляхом розробки та реалізації системи стратегічного управління в контексті створення технологічних парків. В процесі впровадження вказаного механізму існує безліч проблем, головними з яких є недосконала законодавча база, відсутність досконалого механізму впровадження режиму технопарків, державної підтримки у просуванні авіакосмічних виробів на зовнішні ринки, пільгового кредитування та оподаткування, "пакету" пільг та гарантій інвесторам та ін. Вирішити зазначені проблеми можливо шляхом впровадження стратегічної політики концентрації фінансових та матеріальних ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку науки, надання підтримки науковим школам, формування національної технологічної бази, залучення приватного капіталу, впровадження тарифно-митного механізму (адміністративного принципу «одного вікна», податкових кредитів, податкових канікул, преференції під час ввозу та вивозу на/з території парку товарів, деталей та комплектуючих), реалізації програм розвитку територій, що володіють високим науково-технічним потенціалом, створення такої інфраструктури, що забезпечувала б комерціалізацію результатів науково-дослідницьких розробок та ін. Однак, створення технопарків – це лише один з елементів стратегії розвитку авіакосмічних підприємств, який має сенс тільки разом із реалізацією державної політики, розвитком міжнародних економічних відносин та співпраці з міжнародним співтовариством.

Література:

1. БАКЛАНОВ А. Тенденції світового авіакосмічного ринку//Світова економіка та міжнародні відношення.-2005.-№13.-С.130-137.

2. ЗАВАЛЬНИЙ В.Д. Авіакосмічна промисловість//Машинобудівництво в Україні. -2006.-№8(74).-С.9.