«Экономические науки», 13.Региональная экономика

Д.е.н., проф. Гречановська І.Г., Гвазава В.Р.

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Удосконалення структури фінансування суспільного сектора на місцевому рівні

У положеннях Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування [1] відзначено, що при достатньої схожості проблем і завдань, які стоять перед країнами з приводу організації діяльності влади на локальному рівні, їх розв’язання повинно враховувати індивідуальні особливості державного розвитку. Отже рішення, що полягають у основу місцевого регулювання в кінцевому випадку відрізняються залежно від конкретних соціальних, економічних та культурних особливостей кожної країни. Таким чином проявляється дія закономірності індивідуальності і на регіональному рівні, що має бути реалізовано при прийнятті рішень владними структурами.

Достатньо результативна діяльність органів влади, з одного боку, повинна створювати сприятливі умови для здійснення підприємницької діяльності, а з другого – залежить, а точніше – ґрунтується на результативному функціонуванні суб’єктів економіки, і особливо в матеріальному виробництві, розташованих в межах адміністративних територій.

Активізація діяльності у будівельному комплексі, що відбувається в Україні, супроводжується значним зростанням вартісних показників. За позитивне слід визнати підвищення обсягів виробництва на підприємствах будівельних матеріалів та у секторі, де здійснюється спорудження житлових об’єктів. При цьому за умови стабільного попиту спостерігається прискорене підвищення цін переважне на продукцію житлового будівництва.

В той же час у сферах, традиційно пов’язаних з необхідністю виконання державою суспільних функцій: дорожнє будівництво, ремонт соціальних та історико-культурних об’єктів, благоустрій та експлуатація територій та місць загального використання, рекреації та відпочинку, інших, – витрати дорівнюють, а в деяких випадках значно перевищують плату, яка надходить з державних джерел за продукцію суспільного призначення, та вартість громадських послуг.

За такими умовами виникає перетік інвестиційних ресурсів у високо доходні сфери діяльності, що не завжди сприяє задоволенню потреб як суспільного, так й індивідуального споживання. З одного боку, зростання доходів економічних об’єктів, діяльність яких здійснюється в межах регіону, дозволяє певною мірою поповняти місцеві бюджети, що сприяє виконанню ними суспільних обов’язків.

З другого – існуюча система перерозподілу доходів між бюджетами різних рівнів потребує врахування вимог щодо підвищення ефективності функціонування місцевих управлінських та фінансових систем. Крім того, виникла нагальна потреба в удосконаленні складу та структури фінансових потоків у регіоні взагалі, у тому числі з метою прямого та побічного сприяння виконанню державою суспільно-громадських обов’язків, пов’язаних з діяльністю у сфері будівництва.

Для задоволення вказаних вимог можна запропонувати наступні напрямки розв’язання проблеми фінансування суспільного сектора на місцевому рівні:

- проведення політики стимулювання розвитку пріоритетних для регіону видів діяльності різної спрямованості з метою гарантованого забезпечення поповнення місцевих бюджетів і подальшого збільшення частки витрат на громадські і соціальні потреби;

- залучення додаткових інвестиційних коштів з метою створення умов для динамічного та збалансованого розвитку територій і нівелювання регіональних соціальних і економічних диспропорцій за умови застосування концесійних угод [2], у тому числі при залученні у суспільно-економічний обіг об’єктів громадського призначення та користування;

- передача у володіння і користування об’єктів нерухомості (як територій з природними та антропогенними складовими) промислового, торгівельного, житлового та іншого функціонального спрямування на умовах збереження та підтримки у належному стані прилеглих місць та ділянок суспільного призначення;

- забезпечення використання громадських і соціальних об’єктів, що повністю залишаються у комунальній власності, як комплексної майнової структури, яка поєднує природні і антропогенні складові, характеризується поліресурністю та інтегрує різні категорії попиту щодо їх користування, з застосуванням елементів комерціоналізації.

Слід відзначити, що представлені напрямки мають переваги та недоліки які також потребують формування певних умов для реалізації стосовно проявів особливостей розвитку визначених регіонів кожного конкретного періоду. В той же час наведені напрямки та заходи, які необхідно здійснювати в їх межах, характеризуються взаємозв’язками та взаємообумовленістю, що виявиться в кінцевому результаті як інтегрований ефект діяльності регіональних управлінських, економічних і суспільних структур.

Отже провідна роль щодо удосконалення структури джерел фінансування суспільного сектора на місцевому рівні належить державі, яка повинна створити умови для підвищення привабливості інвестування усіх суспільних та економічних об’єктів різних форм власності. Стимулювання дій, пов’язаних з виконанням загальногромадських функцій в регіоні за запропонованими напрямками дозволить активізувати результативну господарську діяльність в регіоні та підвищити ефективність управління на місцевому рівні.

Література

1. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування від 26 вересня 1985 року// Місцеве самоврядування. – 1997 - № 1-2. – С.95-97.

2. Тюлькіна К.О., Петрищенко Н.А. Форми інвестування при стимулюванні регіонального розвитку//Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. – 2005. - Випуск 208: В 4 т. Том I.– С.48-53.