УДК 338.43:331.101.3

РОЛЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СЕГМЕНТАЦІЇ АГРАРНОГО РИНКУ ПРАЦІ

БЛАЖКО М.А. , кандидат економічних наук

Уманський державний аграрний університет

Ринкові перетворення, що відбуваються в економіці України вимагають ретельної уваги до питання формування досконалого ринку праці в аграрній сфері та окремих його сегментів. Важливим сегментом сучасного аграрного ринку праці є самозайняте населення, тобто населення, що займається підприємницькою діяльністю в сільському господарстві.

Аграрне підприємництво – це самостійна ризикова діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції, виконання відповідних робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється з фізичними та юридичними особами.

Підприємництво як форма економічної активності сприяє підвищенню ефективності господарювання, збільшенню зайнятості населення, насиченню ринку товарами і послугами та стає каталізатором подальшого економічного зростання країни. Саме тому в умовах пошуку ефективних шляхів вирішення соціально-економічних проблем, зокрема – безробіття, підприємництво потребує різних форм державної підтримки і сприяння розвитку.

Однією з важливих складових підприємництва є самостійна організація зайнятості, що гармонійно поєднує в одній особі інтереси власника-підприємця та працівника. За методологією Міжнародної організації праці, сектор самозайнятості включає працюючих самостійно, не по найму працівників, працюючих власників і усіх робітників, що діють разом з ними, тобто постійних і тимчасових робітників, учнів і безкоштовно працюючих членів сім’ї, у тому числі, і членів виробничих кооперативів.

Обґрунтування мотивів підприємницької діяльності є важливим методологічним аспектом розвитку підприємництва. Основною ланкою мотиваційного механізму виступають підприємницькі інтереси, що становлять сукупність відносин між підприємцями та державою, між ними й іншими учасниками ринку, спрямовані на задоволення власних потреб. Трудова діяльність підприємця, що є формою прояву його власного бажання, присутня в індивідуальній свідомості на рівні сформованої потреби і реалізується ним у самостійній, творчій і новаторській діяльності.

Підприємницькій інтерес передбачає взаємодію двох аспектів – матеріально-мотиваційною, пов’язаною з ринковою оцінкою діяльності, розмірами винагороди у формі доходу або прибутку, та іншого, пов’язаною з реалізацією індивідуальних здібностей, можливостями повноцінного прояву потреби до самостійної ініціативної діяльності. Враховуючи це, потрібно сказати, що різні сегменти ринку праці мають суттєві розбіжності у ставленні до підприємницької діяльності. Різниця у розмірі заробітної плати та особливостях її нарахування, умовах праці, ставленні з боку керівництва сприяють поглибленню сегментації та загостренню протиріч між різними сегментами аграрного ринку праці.

Розглядаючи сегментацію ринку праці щодо положення працівника на підприємстві, крім традиційних „внутрішнього” та „зовнішнього” сегментів ринків праці ми виділили так званий „середній клас”. Це та частина суспільства, яка займає „середні” статутні позиції між соціальними „верхами” та „низами”. Критеріями визначення „середнього класу” у дослідженні були рівень доходу, посада, ставлення з боку керівництва , а також, суб’єктивне сприйняття людиною свого становища, тобто його самоідентифікація як представника „соціальної середини”.

Дослідження, проведене у травні-червні 2006 року дає підстави стверджувати, що різні сегменти аграрного ринку праці по-різному оцінюють для себе можливість займатися підприємницькою діяльністю. Так, серед респондентів, що поєднують працю у сільськогосподарському підприємстві із підприємницькою діяльністю на вісім представників внутрішнього ринку праці припадає три представники середнього і лише один – зовнішнього ринку праці. Така диспропорція, перш за все пояснюється тим, що заробітна плата респондентів, що відносять себе до внутрішнього ринку праці дає можливість створити стартовий капітал, необхідний для відкриття власної справи. Крім того, представники внутрішнього ринку праці мають можливість самостійно розпоряджатися своїм робочим часом (адже для них, в більшості випадків, він є ненормованим). На першому місці (16%) серед причин, що перешкоджають підприємницькій діяльності представників зовнішнього ринку праці, є недостатній розмір заробітної плати, на другому (14%) – брак вільного часу.

Важливим фактором, що стримує селян від підприємницької діяльності, є ставлення до них керівництва підприємства, на якому вони працюють. Так, серед представників зовнішнього ринку праці вдвічі більше, ніж серед внутрішнього тих, хто вважає, що керівництво не схвалить їх підприємницьку ініціативу. Страх втратити основне місце роботи не сприяє прояву підприємницької ініціативи.

Крім того, поглиблення сегментації у сільськогосподарських підприємствах проявляється у відсутності в представників зовнішнього ринку праці доступу до певних видів інформації (про реальний фінансовий стан підприємства, деякі напрямки виробничо-господарській діяльності) та можливості підвищення кваліфікації (навчання сучасним методам господарювання, відкриття власної справи тощо), що, звичайно, не сприяє їх підприємницькій зацікавленості.

Механізм активізації підприємницької діяльності в аграрній сфері, насамперед, повинен передбачити задоволення інтересів зайнятого в сільському господарстві населення в розрізі усіх сегментів аграрного ринку праці. При цьому важлива увага повинна приділятися не лише розміру оплати праці робітників сільськогосподарських підприємств, а й їх морально-психологічному самопочуттю на робочому місці: умовам праці, ставленню з боку керівництва тощо. Лише такі передумови зможуть забезпечити формування досконалого ринку праці в аграрній сфері.