Секція «Економічні науки»,

підсекція «Інвестиційна діяльність і фондові ринки»

Хмеленко О.В.

Харківський національний економічний університет

Дослідження кількісних характеристик бірж в умовах концентрації фондового ринку

Всі останні десятиліття у світі відбувалися процеси концентрації фондових бірж. Результатом стало скорочення їхнього загального числа. У багатьох країнах з розвиненими ринками, що формуються, всі операції проводяться в цей час на одній-єдиній біржі. Так, у Великобританії формальне об'єднання всіх фондових бірж, що діяли, відбулося в 1973 р., в Австралії в 1987 р., у Франції - фактично в 1991 р., у Швейцарії й Італії - у середині 90-х років. Загальна кількість фондових бірж у США скоротилося з 38 на початку 30-х років до 8 (з обліком НАСДАК) у цей час.

У тих же країнах, де як і раніше, зберігається велика кількість бірж, на частку 1-2 найбільших доводиться левова частина торгівлі. Так у США більше 95% обороту всіх фондових бірж доводиться на Нью-Йоркську фондову біржу й НАСДАК.

Як правило, велика кількість бірж зберігається в країнах, що мають федеративну структуру (США, Канада, Німеччина, Індія, Бразилія) або/і більшу територію. У Німеччині наявність великої кількості бірж значною мірою пояснюється амбіціями керівництва федеральних земель, де перебуває та або інша регіональна біржа. В Індії, крім чисто географічного фактора й величезного населення, варто враховувати, що ринок носить значною мірою роздроблений, локальний характер.

У період створення різних ринкових інститутів в Україні у 90-х рр. для багатьох саме слово "фондова біржа" асоціювалося з багатством. Засновувати фондову біржу було модно й престижно. Десятки фондових бірж були створені при практично повній відсутності цінних паперів і, відповідно, відсутності торгівлі. При дуже низьких вимогах до власного капіталу фондової біржі одержати ліцензію було справою нескладною. Був період, коли в Україні налічувалося близько 100 організацій, що мали ліцензію фондової біржі.

Наявність єдиного ринку цінних паперів підвищує його ліквідність і, відповідно, ефективність. Проте, у країнах з розвиненими ринками процес концентрації фондових бірж відбувався природним шляхом, без насильницького втручання державних органів. При цьому держава може й повинна висувати певні вимоги до величини капіталу, правилам ведення операцій на біржі й розкриттю інформації біржами.

Відповісти на це питання про тім яка біржа більше однозначно неможливо, оскільки на одних біржах торгують тільки акціями, на інших акціями й облігаціями, на треті й акціями, і облігаціями й деривативами.

У групі бірж, що входять у Міжнародну федерацію фондових бірж, тільки на одній (Чиказькій біржі опціонів) не торгували акціями. На 80% торгували й акціями й облігаціями, на 20% - тільки акціями. Таким чином акції й облігації залишаються класичними інструментами фондових бірж. Приблизно на третині бірж існував також ф'ючерсний ринок і на половині - опціонний. Однак найстарші й до самого останнього часу найбільші деривативні ринки діють окремо від класичних фондових (3 чиказькі деривативні біржі, лондонська LIFFE).

Найпоширенішим показником при порівнянні розмірів фондових бірж виступає показник капіталізації національних емітентів, що мають лістинг на відповідній біржі.

Безперечним лідером залишається Нью-Йоркська фондова біржа, на яку доводиться близько 38% світового обсягу капіталізації, на другому місці - Токійська фондова біржа (більше 9%) , на третьому - Лондонська - менш 9% (1998 р.).

Післявоєнна історія знає випадок, коли Нью-Йоркська фондова біржа наприкінці 80-х років уступала пальму першості по цьому показнику Токіо. Однак це було викликано чисто спекулятивними причинами й не мало під собою міцної матеріальної бази. Починаючи з 1990 р. частка Токіо поступово знижується й уже в 1997 р. її майже наздогнала Лондонська фондова біржа.

У цілому показник капіталізації відрізняється великою рухливістю, властивої фіктивному капіталу, тому рік у рік позиції фондових бірж постійно міняються, за винятком першої трійки. Більше стабільним показником є кількість лістингових компаній.

Загальна кількість компаній, чиїми акціями торгують на фондових біржах, становить від декількох десятків до декількох тисяч. Перше місце по кількості емітентів серед членів МФФБ тримає НАСДАК.

Варто мати на увазі, що в тих країнах, де існує кілька фондових бірж, та сама цінний папір може бути включена в лістинг декількох бірж. Так, наприклад, акції американських емітентів, можуть мати лістинг одночасно на Нью-Йоркській фондовій біржі, на регіональних біржах і закордонних біржах. Повністю відрізняються акції, що мають котирування тільки на трьох основних ринках США: НФБ, НАСДАК і Американській фондовій біржі. Багато канадських емітентів мають лістинг і в Торонто, і в Монреалі, і Ванкувері, японські - у Токіо й Осаці, на німецьких регіональних біржах торгують практично тими ж акціями, що й у Франкфурті й т.д. Проте, для кожного емітента існує основна біржа.

Більша частина акцій іноземних емітентів, що мають лістинг на біржах США - це АДР (американські депозитарні розписки). По існуючим у країні правилам, торгівля іноземними акціями прямо в США заборонена (за винятком акцій канадських емітентів). АДР як свідчення про депонування акцій іноземних емітентів, що випускаються американськими банками, формально є американськими цінними паперами, що допускаються до торгівлі в США.

Значення фондових бірж у торгівлі облігаціями помітно розрізняється в окремих країнах.

Навіть у США, де частка фондових бірж у торгівлі облігаціями вкрай незначна, багато облігацій мають лістинг на Нью-Йоркській фондовій біржі.

У європейських країнах взагалі більша частина облігацій, як державних, так і часток, має лістинг на фондових біржах і через біржу проходить іноді значна, а іноді й більша частина угод. Париж, Лондон, Мілан - основні центри біржової торгівлі облігаціями. У Японії й особливо в США обсяги торгівлі облігаціями на біржах дуже незначні.

Ще одна особливість: значна частина біржового обороту облігаціями в європейських країнах доводиться на державні боргові інструменти, у той час як у США торгівля державними облігаціями на біржах практично не ведеться.

В Україні, у зв'язку із практично повною відсутністю на внутрішньому ринку корпоративних облігацій, біржова торгівля облігаціями зводиться (точніше зводилася) майже винятково до боргових зобов'язань держави й муніципальних органів.

Тому питання кількісної оцінки фондової біржі до цього часу є відкритим та актуальним для дослідження.

Література:

1. Алексеев М.Ю. Рынок ценных бумаг и организация работы на нем. - М.: Финансы и статистика, 1991;

2. Бороздин П.Ю. Ценные бумаги и фондовый рынок. - М.: Московский государственный открытый университет, Институт экономики и права, 1994.

3. Буренин А.И. Рынки производных финансовых инструментов. - М.: Инфра-М, 1996.

4. Миркин Я.М. Материалы к научно-практической конференции "Защита прав акционеров в российском бизнесе", организованной журналом "Эксперт", Финансовой академией при Правительстве РФ, ИМЭМО РАН. Октябрь, 1999

5. Подколзина И. США - 2000: в новое тысячелетие с "новой экономикой? //www.intemettrading.ru/

6. The World Factbook 1999. CIA, Wash. http://www.odci.gov/cia/publications/ factbook/index.html