Перевознікова О. В.,

Гриб О.В.,

ДонДУУ

Роль держави у побудові ефективної системи управління промисловим комплексом

Вирішення проблеми пожвавлення інноваційної діяльності в науково-технічній і виробничих сферах пов’язано не тільки з вкладанням коштів у науку і нові технології, не тільки з державною підтримкою суміжних галузей, а й з вдосконаленням моделі організаційного й економічного управління інноваціями.

Моделювання системи управління інноваційним підприємством є процесом упорядкування та відбору вихідних даних за об’єктами господарської діяльності, за напрямками інноваційної діяльності, що сприяє вирішенню проблеми підвищення економічної ефективності. Підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств в умовах трансформації економіки можливо на підставі впровадження кластерної моделі системи управління інноваційним підприємством.

Вітчизняні та зарубіжні науковці визначають кластер як:

«…зосередження в географічному регіоні взаємопов’язаних підприємств та інституцій у межах окремої галузі промисловості»;

«… індустріальний комплекс на базі концентрації мереж виробників, постачальників і споживачів, пов’язаних технологічним ланцюжком».

Причиною виникнення кластерів є необхідність створення технологічних зв’язків між галузями та секторами економіки для реалізації їх потенційних переваг. Роль кластеру конкурентоспроможних галузей перевищує просту суму окремих його частин, позитивно впливаючи на діяльність різних за формою власності підприємств, установ та науково-дослідних організацій тощо. Задача кластеру – управляти НТП ефективним сучасним способом, за для прискорення розробки, передачі та комерціалізації технологій з ціллю зміцнення позицій у сфері скорішого просування на ринок принципово нової продукції з найменшим ризиком. Кластери промислових підприємств збільшують темпи інновацій, визначають напрямок і характер їх використання, тому створюють фундамент стійкого економічного зростання на стратегічну перспективу.

Впровадження кластерної моделі системи управління інноваційним підприємством дає можливість:

- формувати гнучкі цілі та стратегії розвитку підприємств на основі економіко-статистичного моделювання;

- виявляти конкурентоспроможні підприємства за характером інновацій;

- налагоджувати якісні комунікації між учасниками інноваційного процесу;

- приймати стратегічні рішення щодо подальшої реструктуризації підприємства, залучення інвестицій, диверсифікації продукції;

- прогнозувати та оцінювати ефективність інноваційної діяльності підприємства.

На сучасному етапі кластерні об’єднання в Україні не є розвиненою формою внутрішньогалузевого і міжгалузевого співробітництва зацікавлених суб’єктів, що з однієї сторони, створює недосконалі умови для успішних конкурентних дій, а, з іншої, стимулює і підприємства, і державу до активних пошуків партнерів виробничо-комерційної та організаційної діяльності.

Щодо практичної сторони питання слід зазначити, що Кабінет Міністрів України вже неодноразово підтримував створення регіональних кластерів. Це свідчить про високу актуальність проблеми і необхідність широкого залучення окремих вітчизняних суб’єктів до українських регіональних кластерів, що сприятиме вирішенню двоєдиного завдання: формування національної конкурентоспроможності (макрорівень) та посилення узгоджених конкурентних позицій окремих суб’єктів господарювання (мікрорівень).

Не останньою може бути і роль держави у безпосередньому створенні кластерної системи. Переваги, що може отримати держава при впровадженні кластерної системи управління наступні:

Для реалізації стратегії розвитку промислового потенціалу країни на основі кластерів держава повинна здійснити вибір стратегічних одиниць і ланцюгів суміжних виробництв, які забезпечують розвиток державних стратегічних пріоритетів, визначених рішенням органів державної виконавчої і законодавчої влади. За такого підходу коло промислових одиниць, які можуть бути віднесені до сфери корпоративного управління держави, стає обмеженим, більш ефективним і керованим. Але саме ці промислові об’єкти можуть стати реальним активом перспективного розвитку. Такий підхід дозволить сформувати депозитарій активів за технологічними ланцюгами, під які держава зможе залучати необхідні фінансові ресурси для санації, розвитку і підвищення ліквідності активів підприємств.

Прийняття кластерної моделі промислового розвитку також сприятиме значному підвищенню ефективності управління державним майном за рахунок концентрації функцій управління, фінансового ресурсу і активів в руках одного органу управління, а також підвищить інвестиційну привабливість українських господарюючих суб’єктів.

Для ефективного функціонування кластерів необхідна концентрація фінансового капіталу і матеріальних активів, під реалізацію державної політики у стратегічних сферах економічного розвитку. І мова йде не лише про концентрацію фінансових ресурсів держави, а й про створення організаційних структур, які б забезпечували наскрізне управління по всьому технологічному ланцюгу.

Отже за умов використання кластерної моделі у промисловому комплексі держава може стати ефективним менеджером з акумуляції ресурсів для підвищення ліквідності активів, що перебувають у сфері її управління.