Медицина (5)

Платонова О.М.

Одеський державний медичний університет

До питання муколітичної терапії при гострих обструктивних бронхітах у дітей

Напрямкам патогенетичної терапії при гострих обструктивних бронхітах у дітей приділяється велика увага. Майже односпрямовано вирішені питання стосовно бронхоспазмолітичної терапії – препаратами першої черги визнано інгаляційні В2 – агоністи, холінолітики.

Щодо використання відхаркувальних препаратів в комплексі лікування при бронхообструктивному синдромі у дітей, відзначено, що така терапія – це є важлива складова комплексу терапевтичних заходів у дітей з патологією органів дихання. Використання відхаркувальних препаратів поряд з протиінфекційними та симптоматичними засобами в значному ступені полегшує стан хворого. Стосовно муколітичної терапії, незважаючи на чисельність муколітичних препаратів, що останнім часом пропонує фармацевтичний ринок, існує ряд невирішених та дискусійних питань щодо їх застосування при наявності бронхообструктивного синдрому на тлі гострих респіраторних інфекцій. Використання більшості їх форм обмежене патогенетично через гіперреактивність бронхів. Більшість авторів надають перевагу амброксолу (лазолвану). Втім остаточно не визначені показання для строків призначення, переваги певних форм фармпрепарату. Не простежено одностайності стосовно тривалості курсів муколітичної терапії.

Необхідно зазначити, що зустрічаються лише поодинокі дослідження щодо вивчення впливу на реологічні якості трахеобронхіального секрету при ГОБ, на практиці призначення муколітиків здійснюється емпірично.

Тому, на нашу думку, розробка диференційованих підходів до застосування муколітичної терапії, пошук нових оптимальних схем з включенням муколітичних засобів з урахуванням особливостей перебігу бронхообструктивного синдрому, впливу тютюнопаління, індивідуальних характеристик мокротиння є сучасним, актуальним питанням що потребує подальшого дослідження і може сприяти підвищенню ефективності терапії при гострих обструктивних бронхітах дітей.

З метою оптимізації муколітичної терапії при гострих обструктивних бронхітах у дітей в роботі проведено аналіз ефективності різних форм муколітичного препарату лазолван. Для оцінки ефективності дітей з гострим обструктивним бронхітом розподілено на дві групи залежно від обраних методів лікування. Групи ідентичні за віком та преморбідним фоном, екологічними умовами. З груп спостереження виключали дітей з алергічним генезом бронхіту (з супутніми алергічними захворюваннями, високим рівнем загального IgE, повторними епізодами обструкції) та дітей з вродженими, спадковими хворобами, що перебігають з бронхообструктивним синдромом.

У всіх групах призначали традиційну за протоколом патогенетичну терапію: тепло-вологі інгаляції, відхаркувальний препарат лазолван, зі спазмолітичною ціллю беродуал 1-2р. в день, масаж грудної клітки -10,

електрофорез з Mg на грудну клітку № 8-10.

У якості муколітичного препарату обрано лазолван завдяки його муколітичному впливу на патологічний процес у легенях, та властивість не провокувати бронхоспазм. Препарат призначали протягом 5 - 6-ти днів, у дозі 5 – 10 мг/кг 2-3 рази на день.

Відомо, що ефективність терапії залежить не тільки від того, який медикаментозний препарат застосовували при гострому обструктивному бронхіті, але й від засобу його доставки.

В основній порівняння призначали лазолван у формі таблеток.

Така форма ентерального вживання була обрана через те, що різноманітні сиропи не виключають можливість алергічних реакцій у контингенту дітей з бронхообструктивним синдромом.

В групі контролю діти отримували лазолван інгаляційно.

При проведені порівняльного аналізу встановлено, що суттєвої різниці регресу основних клінічних симптомів (тривалість кашлю, зміни характеру перкуторного звуку, наявність свистячих хрипів) в обох групах не відбулось (р > 0,05). Водночас аналіз небажаних побічних ефектів при застосуванні муколітика лазолвана дозволив виявити наявність останніх при інгаляційному способі введення. Найбільш частими проявами були ефекти з боку респіраторної системи. Посилення проявів бронхообструкції в основній групі простежено в 3,3 % випадків, в групі порівняння – 13,3 %. Поява тахікардії мала місце відповідно у 10,0 % та 23,3 % пацієнтів.

Кореляційний аналіз ефективності муколітичної терапії залежно від особливостей перебігу гострого обструктивного бронхіту виявив більш високу ефективність лазолвану при початку маніфестації бронхообструктивного синдрому в перші 4 дні захворювання, симетричному характері хрипів за аускультативними даними, відсутності шкідливих звичок у дитини, а саме тютюнопаління, часі релаксації нитки мокротиння до 0,35 секунд. Суттєво менш виразний ефект встановлено у випадках початку маніфестації симптомів бронхообструкції з 5 дня захворювання, наявності шкідливих звичок у дитини, асиметричності хрипів, порушення реологічних якостей мокротиння за часом релаксації – більш ніж 0,35 секунд.

Вищезазначене обґрунтовує необхідність пошуку диференційованих підходів до муколітичної терапії при гострому обструктивному бронхіті у дітей з урахуванням періодів маніфестації бронхообструкції, реологічних характеристик мокротиння, наявності тютюнопаління.

Відомості про автора

Платонова Олена Михайлівна – аспірант кафедри пропедевтики дитячих хвороб Одеського державного медичного університету

65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 61/4, кв. 36 Тел. д.: (048)749-86-39 e-mail: sasha_lub@mail.ru