Медицина.

13. Підготовка медичних працівників у вузах.

Пилип Галина.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.

Передумови відкриття Тернопільського медінституту.

Медична освіта була і залишається однією з актуальних проблем кожного народу. Адже вона готує кадри, призначені дбати про здоров’я нації, суспільства, вести профілактичну роботу серед людей різного віку для попередження небезпечних хвороб, пропагувати здоровий спосіб життя для збільшення його тривалості, збереження генофонду нації. Входження України в Європейський освітній простір вимагає трансформації навчального процесу в системі вищої освіти, зокрема медичної. Для цього необхідне об’єктивне, виважене вивчення попереднього досвіду етапів її розвитку з метою використання кращих надбань у сучасній педагогічній теорії та практиці.

Зазначимо насамперед, що до 1939 року Тернопільщина входила до складу Польщі. На той час тут діяло 11 лікарень на 728 ліжок, тобто на 1 тисячу населення припадало 0,61 лікарських ліжка. В сільській місцевості 1 лікар обслуговував більше 20 тисяч чоловік. Медична допомога була платною, що робило її недоступною для бідних верств населення. В краї процвітали туберкульоз, трахома, венеричні та інфекційні хвороби ( поворотний і черевний тифи, малярія, дифтерія, дизентерія). Лікувальні заклади знаходилися тільки в містах, дістатися до яких із сільської місцевості, особливо в негоду, було неможливо. Лікарів готували в Польщі та на медичному факультеті Львівського університету.

Новий етап у розвитку Тернопільщини почався в 1939 р. після звільнення її з–під іноземного гніту. Радянська влада дала можливість організувати нову медичну допомогу на нових принципах, зокрема таких як її безплатність і загальнодоступність, профілактичний характер охорони здоров’я. За короткий час було відкрито десятки лікарень, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів. Проте німецька окупація краю в роки Другої світової війни не тільки припинила, а й зруйнувала заклади охорони здоров’я. Після визволення області від німецько-фашистських загарбників (29 липня 1944 року) почалася її відбудова і розвиток, зокрема й відновлення діяльності мережі медичних закладів. Для роботи в органах охорони здоров’я направлялися лікарі з Львівського, Чернівецького та інших медичних вузів. Про позитивні зміни, які відбувалися в цей період на Тернопільщині засвідчують такі дані: на охорону здоров’я в 1940 році виділялося 19 млн. крб., в 1957 році – 114 млн. крб. Смертність дітей до 1 року у порівнянні з 1938 роком в 1957 році зменшилася майже у 3 рази. За часів панування Польщі при лікарнях було 37 пологових ліжка, а в 1957 році – 580 у містах і 634 в сільських пологових будинках.

Спеціалізованої медичної допомоги до 1939 року населення краю не отримувало. Проте до 1956 року вже в 48 лікарнях, у тому числі і в сільських дільничних, було організовано хірургічну допомогу. В області до 1957 року у медичних закладах вже почали надавати офтальмологічну, неврологічну, урологічну, отоларингологічну, психіатричну, стоматологічну допомогу. За цей період на Тернопільщині майже зовсім було ліквідовано трахому, поворотний тиф та малярію. Значно знизилася захворюваність на черевний тиф, дифтерію та інші інфекційні хвороби. Якщо в 1939 році щороку реєструвалися сотні і тисячі випадків венеричних хвороб, то в 1957 році – лічені одиниці.

До 1939 року в регіоні боротьба з туберкульозом не велася. До 1957 року вже розгорнуто в області 1275 ліжок в лікарнях і 700 в санаторіях для лікування хворих на туберкульоз. Всі районні і частина дільничних лікарень були забезпечені рентгенівськими апаратами, працювали клініко – діагностичні лабораторії, 77 аптек і аптечних пунктів.

І все ж для кращого забезпечення населення медичною допомогою необхідно було готувати висококваліфіковані медичні кадри в області з місцевих жителів. Тому Рада Міністрів СРСР 13 квітня 1957 року винесла постанову про організацію медичного інституту в місті Тернополі.

Заняття розпочалися 2 вересня 1957 року на трьох курсах: на перший курс організували прийом місцевої молоді, а на другий і третій студентів перевели з інших медінститутів.

На час відкриття медичного інституту тут працювали 3 доктори, 45 кандидатів наук, з них 2 професори, 16 доцентів, 52 співробітники без наукових ступенів. З року в рік для забезпечення навчального процесу на 5 – 6 курсах відкривалися нові кафедри, які очолювали науковці, запрошені з інших медичних вузів. Так, у 1959 – 60 учбовому році в інституті працювали вже 5 докторів і 62 кандидати наук, з них 2 професори і 31 доцент, 82 старших викладачів, асистентів і викладачів.

Перед колективом вузу було поставлено такі завдання:

- підготовка висококваліфікованих лікарів – лікувальників на основі поєднання навчання з громадсько-корисною працею;

- створення високоякісних підручників і навчальних посібників;

- виконання науково–дослідних робіт та підготовка науково – педагогічних кадрів;

- підвищення кваліфікації спеціалістів з вищою і середньою освітою, які працюють у лікувально–профілактичних закладах охорони здоров’я через клінічну ординатуру;

- поширення наукових і політичних знань серед трудящих;

- надання практичної допомоги органам охорони здоров’я м. Тернополя та області.

Таким чином, відкриття Тернопільського державного медичного інституту сприяло кращому забезпеченню населення медичною допомогою, зменшенню захворюваності людей небезпечними хворобами.

Література:

Устенко О.Н. Розвиток охорони здоров׳я в Тернопільській області за роки радянської влади. Научные работы сотрудников кафедр мединститута за 1957 год, Тернополь, 1957г., 246с.

Пилип Галина Миколаївна – викладач кафедри медичної підготовки, здобувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання факультету педагогіки, психології і соціальної роботи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Дом. адреса: м. Чернівці, вул. Сковороди, 23 кв. 9. Дом. тел. 52 – 63 – 32.

Роб. тел. 52 – 45 – 12.