Педагогічні науки /

4. Сстратегические направления реформирования системы образования

аспірантка Яковенко-Глушенкова Є.В.

Інститут вищої освіти АПН України

Вивчення вітчизняної педагогічної спадщини як основа формування особистісної культури підростаючого покоління

Зміна пріоритетних напрямів виховання, розширення міжнародних зв’язків нашої держави у сфері освіти, залучення України до всеохоплюючих процесів інтеграції та глобалізації стимулюють інтерес до обміну науковими надбаннями між країнами.

Вивчення, аналіз, порівняння та застосування передового досвіду зарубіжних вчених є безперечною умовою розвитку вітчизняної педагогічної науки – теорії та практики.

Але не варто забувати, що важливим елементом створення конкурентоспроможної української освіти на міжнародному ринку освітніх послуг все ж таки є орієнтація на національні цінності. У Законі України «Про освіту» (1991) серед основних принципів освіти зазначено її органічний зв'язок із національною історією, культурою, традиціями. Національна спрямованість освіти визначена і в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») (1994), Концепції безперервної системи національного виховання (1994), Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти (1996), Указі президента «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (2005), Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2005), Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки (2006).

Розбудова національної системи освіти неможлива без вивчення та відродження традицій, творчого використання прогресивного педагогічного досвіду. Саме це є причиною зростання інтересу науковців до методологічних основ виховання особистості, формування особистісної системи загальнокультурних цінностей у вітчизняній педагогічній спадщині.

Осмислення історичних теорій, фактів, подій та явищ є одним із джерел реформування змісту загальноосвітньої підготовки підростаючого покоління у відповідності до сучасних вимог щодо формування культури особистості. Історико-педагогічні дослідження допомагають зрозуміти сутність і зміст самого поняття культури, закономірності накопичення теоретичних знань та практичного досвіду з даного питання, а також вивчити їх у динаміці розвитку на різних етапах становлення українського народності у контексті еволюції суспільства.

Таким чином, в умовах реформування освіти у незалежній державі, загалом, та реалізації концептуальних засад демократизації виховання, зокрема, вивчення, аналіз і творче використання педагогічної спадщини минулого є одним із шляхів розв’язання наступних соціально-педагогічних суперечностей:

- між процесом інтеграції вітчизняної системи освіти у світовий простір освітніх послуг, що передбачає перехід на міжнародні стандарти якості освіти та міжнародні програми підготовки спеціалістів, і збереженням та збагаченням прогресивного українського досвіду підготовки майбутніх вчителів до формування культури особистості підростаючого покоління;

- між потребою об’єктивного вивчення історії розвитку вітчизняної педагогіки стосовно організації навчально-виховного процесу та недостатньою розробленістю окремих історико-педагогічних питань, явищ;

- між потребою суспільства у педагогах нового типу, здібних об’єднати у своїй роботі надбання світової та вітчизняної науки з метою виховання освіченого та культурно розвиненого підростаючого покоління, і недостатньою розробленістю методологічної базою відповідних освітньо-професійних програм.

До поч. 90 років ХХ ст. історія розвитку української школи (у широкому розумінні) розглядалась через призму становлення системи освіти Росії, що надавало дослідженням з даного напряму тенденційного характеру. Значна кількість архівних документів залишалась недоступною для масового вивчення. Сьогодні, в умовах відродження української державності з’явилась можливість об’єктивного та вичерпного дослідження історії розвитку освіти України, а також аналізу вітчизняної педагогічної спадщини, вивчення національних особливостей виховання та формування особистісної культури підростаючого покоління на засадах патріотизму, гуманізму, народності, що з найдавніших часів були і залишаються на озброєнні українських вчителів.