ПРОФЕСІЙНА НАДІЙНІСТЬ ЯК ФАКТОР
УДОСКОНАЛЕННЯ
ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ
СПЕЦІАЛІСТА
Аналіз наукової літератури
з проблем діяльності,
зокрема професійної діяльності
спеціаліста, свідчить про
те, що люди
з різними властивостями, здібностями
і якостями можуть
досягати однакової успішності
діяльності. Такий феномен пояснюється
тим, що недостатньо
виражені здібності можуть
компенсуватися шляхом формування
індивідуального стилю діяльності. Останнє дозволяє
дійти висновку, що
професійна надійність спеціаліста
і його індивідуальний стиль
діяльності є взаємозалежними характеристиками цієї
діяльності.
Загальновідомо, що
діяльність кожної людини
відбувається відповідно до
її власного стилю
- індивідуального стилю
діяльності.
В.Д.Шадриков підкреслює,
що “в процесі
засвоєння діяльності не
лише розвиваються якості
суб’єкта, але й
сама діяльність набуває
своєрідного виразу” залежно
від якостей працівника,
тобто формується індивідуальний стиль
діяльності [8; С.86]. Автор визначає
індивідуальний стиль діяльності
як “спосіб діяльності,
що враховує індивідуальні
якості (особливості) суб’єкта”
[7; С.180]. Індивідуальному стилю
діяльності, на думку
автора, притаманні такі
відзнаки: усталеність; обумовленість
певними особистісними якостями;
засіб ефективного пристосування
до об’єктивних вимог.
К.К.Платонов також
вважає, що стиль
діяльності - це
“сукупність індивідуальних особливостей
певної діяльності, що
впливають на спосіб
досягнення цілі цієї
діяльності та обумовлює
своєрідність її виконання” [5; С.143]. Автор
наголошує, що в
індивідуальному стилі діяльності
завжди проявляються індивідуальні
й типові особливості
особистості.
На
відміну від В.Д.Шадрикова
і К.К.Платонова В.С.Мерлін
вважає, що індивідуальний стиль
діяльності - це “не набір
окремих властивостей, а
доцільна система взаємопов’язаних дій,
за допомогою якої
досягається певний результат” [3; С.166-167]. Дослідник підкреслює,
що окремі дії
утворюють цілісну систему
саме завдяки доцільному
характеру їх зв’язків.
Тому стиль діяльності
не може бути
помилковим. Помилковою може
бути лише окрема
дія.
Такої
самої думки дотримується
і Є.О.Клімов та
розглядає індивідуальний стиль
діяльності як сукупність
відмінних рис в
діяльності людини, причому
сукупність взаємопов’язаних рис,
тобто їх систему,
а не конгломерат.
Під такими рисами
автор розуміє будь-яку
ознаку, що характеризує
діяльність: і особливості
цілей, мотивів і
її способів, і
функціональні, якісні особливості психіки людини,
що проявляються в
цій діяльності [2] .
Ян Стреляу і
Анджей Краєвскі
характеризують індивідуальний стиль
діяльності як притаманний
особистості “спосіб виконання
певної дії…Те, як виконуються дії,
яка структура дій,
залежить від багатьох
факторів, навіть у
тих випадках, коли
ця дія протікає
в ідентичних умовах”. На
думку авторів, “індивідуальні відмінності
у способі виконання дій
обумовлені, зокрема, такими
факторами, як: знання, навички, рівень
мотивації, здібності, емоції
і…властивості темпераменту” [6; С.177]
Ю.М.Забродін характеризує
індивідуальний стиль діяльності
в іншому аспекті
і визначає його
як “набір можливих
стратегій діяльності і
поведінки суб’єкта разом
із обмеженнями способів
їх здійснення [1; С.136].
Передумовами засвоєння
індивідуального стилю діяльності
В.С.Мерлін називає: 1)
зону невизначеності діяльності,
що виникає внаслідок
того, що одна й
та ж сама
кінцева ціль може
бути здійснена за
допомогою різноманітних рухів,
операцій та проміжних
цілей; 2) намагання
суб’єкта обрати таку
індивідуальну систему рухів,
операцій та проміжних
цілей, завдяки якій
досягається найбільша успішність діяльності та
найбільше улагодження різнорівневих
індивідуальних властивостей [3].
Так,
Є.О.Клімов в структурі
індивідуального стилю діяльності
відокремлює дві групи
особливостей. Перша група утворює
ядро стилю і
базується на властивостях
нервової системи. Вона
складається із особливостей,
що проявляються мимовільно
або без суттєвих
зусиль. Друга група
доповнює ядро і
містить в собі
ті особливості, що
виникають внаслідок свідомих чи
стихійних пошуків. В
ядро включаються дві
категорії особливостей: одні
сприяють успіху, інші
перешкоджають йому. Доповнюють
ядро також дві
категорії особливостей: одні
пов’язані з
використанням позитивних можливостей
суб’єкта, інші
мають компенсаторне значення [2].
В.С.Мерлін у структурі
індивідуального стилю діяльності
також розглядає типологічно
обумовлені прийоми
діяльності, що засновані
або переважно на
застосуванні позитивних
особливостей реагування, або
на компенсації негативних
особливостей реагування [3]. Відповідно до
цього в структурі
діяльності виокремлюються механізми
адаптації і компенсації. Структура індивідуального стилю
характеризується
особливостями співвіднесення орієнтаційної, виконавчої
і контрольної діяльності.
В
роботах Є.О.Клімова і
В.С.Мерліна вказується й
на різні рівні
індивідуальних відмінностей, що
впливають на стиль
діяльності. Є.О.Клімов стверджує,
що не існує
індивідуального стилю, що
визначається лише індивідуальними особливостями
людини, а також
що означений стиль
є інтегральним ефектом
взаємодії людини з
предметним і соціальним середовищем [2]. В.С.Мерлін вважає,
що однією з умов формування
індивідуального стилю діяльності є
саме позитивне ставлення
до цієї діяльності [4]. Крім того,
в контексті розробки
проблем інтегральної індивідуальності В.С.Мерлін
підкреслює, що індивідуальний стиль
визначається усіма ієрархічними
рівнями індивідуальності.
Саме під
впливом вищих з
означених ієрархічних рівнів
індивідуальності
відбувається спрямовані зміни
у проявах нижчих
рівнів [4].
Отже,
в роботах Є.О.Клімова
і В.С.Мерліна виявлений
ряд суттєвих компонентів і зв’язків
в структурі індивідуального стилю
діяльності.
Індивідуальний стиль
діяльності може формуватися
цілеспрямовано або стихійно,
усвідомлено чи без
усвідомлення передумов щодо
його формування. Стихійне
формування індивідуального стилю
не завжди ефективне,
тому існує необхідність
його формування в
процесі професійної підготовки
майбутнього фахівця.
Ми
вважаємо, що формування
індивідуального стилю діяльності,
як механізму, що
певною мірою забезпечує
професійну надійність майбутнього
спеціаліста, буде ефективним,
якщо воно буде
базуватися на схемі,
запропонованій М.Р.Щукіним.
Автор визначає індивідуальний стиль
діяльності як систему
прийомів роботи, що
характеризують різні сторони
діяльності: особливості здійснення
виконавчих і орієнтувальних дій,
вибору ситуацій і
завдань, організації робочого
місця, підготовки до
роботи й дотримання
вимог діяльності. Провідним
компонентом в цій
системі, на думку
М.Р.Щукіна, виступають особливості
здійснення виконавчих й
орієнтувальних дій. В
основі системи трудових
прийомів лежать механізми
адаптації, компенсації та
корекції. Своєрідність виконання
трудових дій, їх
співвіднесення і взаємозв’язок
обумовлені впливом властивостей
різних ієрархічних рівнів
індивідуальності, насамперед особистісного
й нейродинамічного. Поєднують
означені рівні такі
компоненти індивідуального стилю
діяльності, як емоційний
фактор самооцінки й
установки. Вони дозволяють
здійснювати спрямований вплив
властивостей особистісного рівня
(як вищого) на
прояв властивостей нервової
системи (як нижчого
рівня). М.Р.Щукін підкреслює, що
в процесі формування
індивідуального стилю діяльності
слід враховувати індивідуальні відмінності
в оволодінні трудовими
вміннями й навичками,
а також такі
фактори навчання, як:
забезпечення повної
орієнтувальної основи дії
та організація жорсткого
контролю за процесом
засвоєння трудових умінь
і навичок [9].
Література:
1. Забродин Ю.М. Психология личности и управление человеческими ресурсами. – М.: Финстатинформ, 2002. – 360 с.
2. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. К психологическим основам научной организации труда, учения, спорта. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1969. – 278 с.
3. Мерлин В.С. Проблемы экспериментальной психологии личности // Проблемы экспериментальной психологии личности. – 1970. – Т.77. - Вып.6. – С.8-212.
4. Очерк теории темперамента / Под ред. В.С.Мерлина. – 2-е изд. – Пермь, 1973. – 292 с.
5. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. – М.: Высш. шк., 1984. – 174 с.
6. Психофизиологические вопросы становления профессионала / Под ред.К.М.Гуревича. – Вып. 1. – М.,1974. – 200с.
7. Хрестоматия по инженерной психологии / Сост.: Б.А.Душков, Б.Ф.Ломов, Б.А.Смирнов / Под ред. Б.А.Душкова: Учеб. пособие. – М.: Высш. шк., 1991. – 287 с.
8. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп.– М.: Изд.корпорация «Логос», 1996.–320 с.
9. Щукин М.Р. О структуре индивидуального стиля трудовой деятельности // Вопросы психологии. – 1984. - № 6. – С.26-32.