Дармороз Галина Антонівна

Хмельницький національний університет

Розвиток комунікативних навичок в процесі

вивчення іноземної мови

Розвиток комунікативних навичок в процесі вивчення іноземної мови є ускладнений багатьма чинниками. Одною з найважливіших проблем є те, що новий матеріал має опиратися на вже вивчений, і це дещо обмежує форми роботи.

У найновіших методиках рекомендується вводити нову інформацію чи нову лексику так, щоб її можна було зрозуміти з контексту. Викладач має подати її таким чином, щоб якомога менше використовувати рідну мову. Для цього повинні використовуватись всі можливі аудіовізуальні засоби, міміка, жести, творчий потенціал. Тобто викладач має не просто подавати нову інформацію, а наштовхувати на її розуміння.

Оскільки відмінності говоріння і письма вагомі, то на заняттях з німецької мови, мета яких розвинути комунікативні навички студентів, викладач повинен враховувати ці особливості і вчити студента висловлюватися автентично наближено Такий підхід дозволить студентам сприймати конструкції усного мовлення не через призму граматичних закономірностей, що часто веде до розбіжностей та непорозумінь, а зекономить час для тренування та засвоєння особливостей розмовної німецької мови Звичайно, відмінності існують не тільки в сфері граматики.

Комунікативна мовна компетенція передбачає оволодіння вірною артикуляцією та здатністю підбирати відповідні мовні засоби виходячи з комунікативних намірів. В цьому процесі можна розрізнити наступні основні компоненти:

-лінгвістичні (такі мовні навички, як говоріння, читання, аудіювання, письмо);

-прагматичні (підбір вербальних та невербальних засобів відповідно до конкретного мовного акту);

-соціокультурні (вивчення культури та звичаїв країни мова якої вивчається).

Взаємодія всіх цих компонентів забезпечує здійснення вдалого комунікативного акту, тобто взаєморозуміння. Вивчення іноземної мови має за мету успішне спілкування з носіями мови, а також сприйняття іноземних текстів, отже користування мовою. Успішне оволодіння мовою означає досягнення поставленої мети та як найкраще взаєморозуміння. При цьому вивчення іноземної мови завжди пов'язане з вивченням культури відповідної нації. Ми повинні виходити з того, що ті, хто вивчають мову є мотивованими. Не дивлячись на це, викладач іноземної мови потребує певних стратегійдля того, щоб підтримувати цю мотивованість довгий час. Для цього рекомендуються наступні стратегії:

- ситуація на занятті повинна бути повністю використана;

- текстові матеріали повинні підбиратись таким чином, щоб вони містили цікаві теми, імпульси, контексти та розмовні моделі;

- комунікативні вправи повинні проводитись регулярно, але завжди короткими фазами;

- потрібно особливо наголошувати на тому, що іноземна мова стає у пригоді і не тільки за кордоном..

З перших занять повинна практикуватись вільна комунікація, тобто вираження власних думок, пропозицій, суджень, пояснень, запитань у незапланованих ситуаціях. Викладач може починати заняття з запитань, які безпосередньо стосуються життя студентів: "Як ваші справи? Що ви робили вчора? Як ви провели вихідні? Який фільм ви переглядали вчора?"

Для активізації раніше вивченої лексики та розвитку креативних здібностей на початку заняття можна проводити різноманітні вправи: асоціограми, навчальні картки, ланцюжкові ігри, маленькі кросворди, вправи типу питання - відповідь.

Подальшою формою розвитку комунікативних навичок є короткі діалоги, які базуються на мовних моделях, але містять власні судження учнів. Дуже часто ці вправи вимагають роботи у парах, під час якої студенти спілкуються між собою іноземною мовою. Важливо звернути увагу на те, щоб партнери у діалогах змінювалися. Для розподілу партнерів можна використовувати цікаві способи. Ще одним видом комунікативних вправ є рольова гра, яка використовується для відображення побутових ситуацій, наприклад: дорожня пригода, покупка, планування вільного часу тощо. До рольової гри належить також посилене використання стимуляції. Для цього студенти розподіляються на групи за інтересами та визначаються функції учасників. Спільним для цих вправ є те, що вони повинні розвивати креативні здібності студентів, активізувати їх фантазію та акторський потенціал, який прихований майже в кожній людині. Проведення занять має викликати приємні емоції, що сприяють засвоєнню матеріалу. Вивчення лексики та граматики рекомендується не розмежовувати, а вводити поступово і комплексно. Всі дисципліни мають служити одній меті - розвиткові загальної мовної компетенції. У великій кількості представлені відмінності між усною та писемною мовою у синтаксичній будові речення. Розміщення різних членів німецького речення відбувається за принципом відмінюване дієслово на другому місці (крім питання), підмет - на першому чи третьому, зворотній порядок підрядного речення. Особливо часто маємо справу з так званими рамковими конструкціями. Для усного мовлення властиве розривання цих рамок. Отже, найбільш поширеним явищем будови речень усної мови є розривання рамкових конструкцій. 3 іншого боку на заняттях ми найбільше уваги приділяємо їх засвоєнню, вимагаючи від студентів граматичної правильності. Такий підхід допоможе вивчаючим німецьку мову вільніше спілкуватися, не вимагаючи від пам'яті зберігати відокремлений префікс чи допоміжне дієслово до кінця фрази. При цьому студентам потрібно пояснити принцип можливої відмови від рамкових конструкцій на основі прикладів з аутентичних текстів. Що стосується підбору текстових матеріалів, то окрім звичних текстів з підручників рекомендується періодично підбирати неадаптовані короткі тексти на актуальну тематику. Після ознайомлення з текстом можна провести ряд вправ для перевірки його розуміння. Доцільними будуть порівняльні вправи на дотримання та порушення граматичних закономірностей з коментуючим поясненням. Закономірно, що складні синтаксичні одиниці з кількома підрядними реченнями є предметом писемної мови В усних висловлюваннях вони не практикуються, оскільки вимагають над зусиль.3 цією проблемою стикаються і ті хто вивчає німецьку мову як рідну . Очевидно, що для не носіїв мови слідувати такій вимозі ще важче. А спонукання студентів до використання складних граматичних форм пояснюється тим, що навчання іноземної мови зводиться до засвоєння письма, і студенти не ознайомлені із способом спрощеного викладання думок в усному мовленні.

Часто студенти не здатні висловитись усно до неформальної ситуації .Це свідчить про те що у їхньому навчанні переважало письмове мовлення і не було регулярного усного тренінгу. Тому, можливо, не потрібно задавати письмово виконувати завдання які відносяться до сфери усного мовлення діалоги проблемні ситуації, оцінка подій чи явищ, висловлення власної позиції.

Дуже важливо з самого початку виробити у студентів відчуття різниці між говорінням та письмом. Для цього можна запропонувати студентам завдання на порівняння усного і письмового текстів, де потрібно проаналізувати вживані граматичні структури, особливості лексичних одиниць, синтаксичну будову речень, наявність модальних часток.

Отже, говоріння і письмо є два ґрунтовно відмінних процеси, які протікають за цілком різних виробничих умов. Спонтанне мовлення і письмово представлене відрізняються у першу чергу своєю текстовою формою та граматичною структурою. Проте, при навчанні іноземної мови цей аспект часто не береться до уваги і засвоєння чужої мови ґрунтується переважно на граматиці письма .

Дармороз Галина Антонівна

Вул.. Інститутська 16/ 1 кв. 37

м.Хмельницький

Тел.. дом. 72-35-91

Роб. 72-80 96

Моб. 8-097-3252211