Педагогічні науки/3.Методичні основи виховного процесу

Савлучинська Л.Г., Бриль Г.К., Шаматажи С.В

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім.К.Д.Ушинського

Формування інтересу до навколишнього середовища в навчальному процесі початкової школи

Мета дослідження: розробка педагогічної технології формування інтересу до навколишнього середовища.

Об’єкт долідження: інтерес як форма направленості особистості.

Предмет дослідження: шляхи та засоби формування інтересу до навколишнього середовища в навчальному процесі початкової школи.

Завдання даного етапу дослідження: вивчення теоретичних основ.

Психологічна література розглядає інтерес як одну з форм направленості особистості, прикрашену позитивними емоціями зосередження уважності на визначаючому інтерес феномені. Пізнавальні та інші споживання є проявою інтересу. В психології інтерес розглядається, як активна пізнавальна направленість людини на той чи інший предмет чи явище дійсності, пов’язана з позитивно-емоційно-прикрашеним відношенням до пізнання об’єкту чи до оволодіння тієї чи іншої діяльності. Інтерес є стимул придбання знань. Розширення кругозору, повищу є пізнавальну активність людини, носить виборчий характер і приваблює до себе тенденцію звертати увагу визначеної діяльності.

Споживче відношення людини до природи, реалізуюче у пізнавальній діяльності по засвоєнню навколишнього предметного змісті, розгорнутого переважно у внутрішньому плані розглядає інтерес.

В умовах формуючої пізнавальної діяльності зміст інтересу може все більше збагачуватися, включає в себе нові зв’язки предметного миру. Людський рівень засвоєння дійсності у формі знань визначається інтересами.

Інтерес виникає на основі пізнавального нахилу до тієї чи іншої дійсності і в процесі свого розвитку може перетворитися у стійку особистісну потрібність в активному, діяльному відношенні до визначеного предмета.

Значне місце займає інтерес в учбовій діяльності і в успішному оволодінні вивчаючого предмету. Знання на заняттях засвоюються краще при наявності інтересу: при відсутності його навчальний матеріал засвоюється трудніше. На основі інтересу лежать споживання людини.

Одною з основних форм проявлення пізнавального споживання людини забезпечуючи направленість особистості на усвідомлення цілей діяльності, що сприяє орієнтуванню, ознайомленню з новими факторами, найбільш повному відображенню дійсності є інтерес.

Задовольняння інтересу не веде до його згасання, а викликає нові інтереси, відповідаючи більш вищому рівню пізнавальної діяльності.

Стійкість інтересу виражається у тривалості його збереження та в його інтенсивності, Подолання труднощів в здійсненні діяльності, яка саме по себе інтерес не викликає але виконання якої е умовою що інтересує людину в діяльності свідчіть про стійкість інтересу.

Зміст інтересу – це об’єкти на які він спрямований. По змісту інтерес оцінюється з точки зору їх загальної значимості: як високі, благородні, направлені на високо цінне для суспільства, чи як маленькі, незначущі.

Чимале місце у житті і діяльності людини займають стійкі інтереси. Стійкі інтереси носять характер короткочасного явлення швидко виникаючи і швидко згасаючого. Ближче всього до поняття сили інтересу стоїть поняття дійсності. Дійсними називаються інтереси, кажуть глибоку увагу на життя і діяльність людини, спонукаючи його до систематичним і цілеспрямованим дітям у визначеному направлені, активним та ініціативним пошукам джерел задоволення.

Розрізнюють безпосередні і послідовні.

Перші визичаються самим змістом знань чи діяльності, на які вони направлені. Послідовні інтереси викликаються не змістом об’єкту, в якому проявляється інтерес, а тим значенням який цей об’єкт має для пізнання іншого об’єкту, безпосередньо інтересуючи людину, чи для виконання іншої діяльності.

Розвиток інтересу у дітей спостерігається дуже рано: тоді коли вони починають оволодівати орієнтацією у навколишньому світі. Збагачення життєвого досвіду, спілкування з навколишнім середовищем, оволодінням мовою визначають подальше формування і розвиток пізнавальних інтересів дитини – спочатку в елементарних а потім у все більше ускладнених формах.

Значиме місце у розвитку інтересу займає навчальна діяльність, яка ставить задачу зробити навчання цікавим, що може бути досягнуто шляхом опори на вже сформований інтерес до даного предмета.

Орієнтація на засвоєння вмінь, способи діяльності, і більш того, узагальнені способи дій були ведучими в роботах таких вітчизняних педагогів та психологів як М.Н.Скаткіна, І.Я.Лернера, В.В.Давидова. В цьому руслі були розроблені окремі навчальні технології та навчальні матеріали. Однак ця орієнтація не була визначальною, вона практично не використовувалась при побудові типових навчальних програм, стандартів, оціночних процедур. Роботи С.Т.Швацького і його послідовників, теорія та практика розвиваючого навчання Ельконіна – Давидова були фактично предтечами компетентного підходу.

В подальші плани входить вивчення впливу методу проектів на формування інтересу молодших школярів до навколишнього середовища.