Педагогіка/2./Проблеми підготовки фахівців

Литвинова О.В.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Метод анкетування як один із різновидів діагностики культури діалогічного спілкування

Анкетне опитування є одним із найскладніших різновидів соціально психологічного спілкування, а участь в опитуванні – досить незвичним видом діяльності для респондента. Дослідникові анкетне опитування дає можливість зібрати великий за своїм обсягом матеріал. Саме тому ми пропонуємо використовувати анкетування для виявлення рівня розвитку культури діалогічного спілкування у студентських групах.

Анкета за своєю структурою має досить складну композицію.

Вступна частина анкети – це звернення (звертання) до опитуваного, у якому вказується, яка організація або який науковий заклад проводить анкетування, пояснюється мета дослідження і те, яким чином будуть використані його результати, підкреслюється важливість участі (відповіді) даного респондента, гарантується анонімність відповідей, дається чіткий виклад правил заповнення анкети та способу її проведення. Призначення вступної частини анкети полягає в тому, щоб максимально в даних умовах досягти прихильності опитуваного, зацікавити його темою опитування і викликати щире прагнення взяти участь у дослідженні.

Основна частина включає власне питання. На початку анкети повинні стояти найпростіші питання. Відповідаючи на них, респонденти поступово знайомляться із завданням. Поступово питання ускладнюються, тобто відбувається перехід від простих запитань до складних, а в кінці анкети питання знову спрощуються. В середині анкети слід розташовувати найбільш важливі з точки зору дослідження і важкі для респондентів питання. Заключна частина основного тексту включає найбільш інтимні та контрольні питання, метою яких є поглиблення і уточнення одержаної інформації.

Досить вірогідне уявлення про рівень культури діалогічного спілкування у певному соціумі дають відкриті та закриті питання. Відкриті питання вимагають суб’єктивного опису респондентом реальної ситуації або реальної людини. На відкрите питання відповідь можна дати у будь-якій формі, вона не регламентується жодними рамками і респондент може відповідати так, як забажає. Відкрите питання завжди важко сприймається респондентом, примушує мислити, шукати, аналізувати у пошуках відповідей.

Закриті питання також можна використовувати для виявлення комунікативних навичок респондентів, адже вони вимагають певний набір альтернативних відповідей. Альтернативні відповіді допомагають чітко визначити концептуальний зміст питання, вони зручні у використанні, обробці і аналізі емпіричних даних. Перелік альтернатив може бути якісного характеру (питання з варіантами відповідей). Наприклад: „ Яка, на вашу думку, мета бесіди або розмови?”

- більш дізнатися про співбесідника;

- висловити свою точку зору з приводу теми розмови;

- поділитися думками і обміркувати їх.

Питання також можуть бути кількісного характеру Наприклад: „ Ви завжди задоволені результатами вашої бесіди з малознайомою людиною?”

- дуже задоволений;

- задоволений;

- не зовсім задоволений;

- дуже не задоволений;

Для дослідження культури діалогічного спілкування ми пропонуємо три основних типи анкети. По-перше, це анкети, складені з відкритих і закритих питань. По-друге, анкети селективного типу, де опитуваним на кожне питання пропонується кілька готових відповідей. Задачею піддослідного є вибір найбільш підходящої відповіді. По-третє, анкети-шкали, у яких піддослідний повинен не лише вибрати найбільш підходящу відповідь, але й оцінювати в балах правильність кожної з запропонованих відповідей. Між цими видами анкет принципових відмінностей немає. Анкети, що включають відкриті питання, дають матеріал, що вимагає попереднього якісного аналізу відповідей, що утруднює використання кількісних способів обробки одержуваних результатів; анкети-шкали є найбільш формалізованим типом анкет, тому що вони дозволяють проводити більш точний кількісний аналіз анкетування. На запитання, сформульовані в анкеті, відповіді даються письмово. До того ж, запитання ставляться так, що відповіді на них можуть бути описовими або альтернативними: „так”, „ні”, „не знаю”, „важко відповісти”. Зміст і форма анкетних питань повинні бути спрямовані на виявлення таких усвідомлюваних комунікативних якостей піддослідних як товариськість, відсутність замкненості, ізольованості або навпаки, замкненість, ізольованість, невміння формулювати і висловлювати думки, невміння слухати та ін. Вміння спілкуватися також має декілька емпіричних показників, за якими за допомогою анкети можна оцінити ступінь його проявлення. В першу чергу це кількість і частота контактів з іншими людьми, які особистість здійснює за певний проміжок часу. Але слід відзначити, що визначення частоти контактів недостатньо для того, щоб вірогідно оцінити ступінь товариськості особистості. Другим обов’язковим показником є емоційний „тон” цих контактів, який може бути позитивним, нейтральним або негативним, тому необхідно розділяти такі якості особистості, як контактність і товариськість. Людина, яка легко спілкується з іншими людьми, але при цьому викликає у інших учасників дискусії (діалогу) емоційно-негативний „тон” спілкування, може бути названа контактною, але ще не може бути товариською. Товариськість як якість особистості обов’язково повинна супроводжуватись емоційно-позитивним тоном спілкування. Протилежною якістю товариськості є замкненість, нетовариськість.

Застосування методу анкетування на практиці дає нам можливість оцінити не лише індивідуальний стиль поведінки респондентів у певній діалогічній ситуації але й дослідити, яким чином певні риси характеру впливають на емоційний тон діалогічного спілкування і взаємодію між співбесідниками.