Білова Н.Є., Олешицька О.В.,

Криворізький технічний університет

Використання комунікативного підходу в процесі викладання іноземних мов у вищих навчальних закладах

Існування людства неможливо уявити поза комунікативною діяльністю. Незалежно від статі, віку, освіти, соціального стану, територіальної й національної приналежності й багатьох інших даних, що характеризують людську особистість, ми постійно запитуємо, передаємо й зберігаємо інформацію, тобто активно займаємося комунікативною діяльністю.

Сьогодні проблема комунікативності вбачається дуже актуальною та значущою для процесу вивчення іноземних мов, адже має на меті не лише навчити вільного іншомовного спілкування, але й продемонструвати свою унікальність як творця. Інтерес до комунікативності не є випадковим, переваги методу безперечні. Комунікативний метод набуває все більшого значення в навчанні іноземних мов, він не лише навчає мовленнєвій діяльності та іншомовному спілкуванню загалом, але й дає можливість активізувати творчі можливості особистості.

Основним призначенням тверджень іноземною мовою, є процес спілкування, мовна комунікація. У процесі комунікації відбувається не тільки обмін думками й почуттями, але й засвоєння мовних засобів, надання їм узагальненого характеру.

«Комунікація» розтлумачується як повідомлення, спілкування. У словнику синонімів поняття «комунікація» й «спілкування» характеризуються як близькі синоніми, що дозволяє вважати ці терміни еквівалентами.

Комунікативний підхід базується на тому, що при успішному оволодінні іншомовним мовленням, студенти повинні опанувати не тільки мовні форми, але в них повинно бути сформоване уявлення про те, як їх використати в реальній комунікації.

Таким чином, в процесі навчання студенти повинні оволодіти іноземною мовою як засобом спілкування і уміти користуватися цією мовою в усній формі. Усна форма включає розуміння звучної мови на слух - аудіювання і вираз своїх думок англійською мовою - говоріння. Аудіювання, говоріння, читання – це види мовленнєвої діяльності, які повинні бути сформовані у студентів для здійснення спілкування в усній формі.

Комунікативна спрямованість визначає всі складові учбово-виховного процесу щодо англійської мови. Зазвичай, починають навчати говорінню з основ, тобто із становлення вимовних навиків, формування лексичних і граматичних навиків, навиків аудіювання. Для того, щоб мова була мовою по суті, а не тільки формою, треба пам'ятати про те, що в основі породження і стимулювання мови лежить мотив, тобто намір, що говорить брати участь в спілкуванні.

Для того, щоб розвивати усне мовлення необхідно створювати певні умови: знання теми, володіння відповідним мовним матеріалом, розуміння ситуації і наявність стимулу для висловлювання. При навчанні говорінню дуже важливо враховувати співвідношення його найважливіших форм монологу, діалогу і полілогу. Ці форми співіснують і переходять одна в іншу. Монолог - це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи. Діалоги розрізняють стандартні і вільні. Стандартні діалоги обслуговують типові ситуації (касир-покупець, лікар-хворий), вільні діалоги бувають наступних типів (інтерв'ю, розпитування, бесіда). Дуже поширеним варіантом діалогу є полілог. Найбільш відповідним прийомом розвитку полілогу є різні форми драм, включаючи рольові ігри.

На заняттях іноземної мови необхідно навчати говорити, а не мислити. Таким чином, будь-яка комунікативна задача є мовленнєво-мисленнєвою, мислення виконує свою комунікативну функцію, і безпосередньо пов’язане з мовою, мовленням. Неодмінною та обов’язковою умовою продуктивності педагогічного спілкування виступає адекватність комунікативної задачі. Слід погодитись з думкою педагогів, що найбільш бажаним є демократичний стиль спілкування при урахуванні індивідуальних особливостей учнів. Таким чином, проблема спілкування на заняттях іноземної мови є важливою умовою і потребує ефективного вирішення.

Групова форма організації учбового процесу має ряд достоїнств: вона сприяє підвищенню мотивації до навчання, вчить об'єктивно оцінювати себе та інших, підвищує діловий статус студента в колективі. Для початкового етапу навчання іноземним мовам найбільш ефективними і доступними є такі форми роботи, як драматизація і рольова гра. Ще однією формою групового спілкування близькою до справжнього спілкування є дискусійна гра, в ході якої обговорюються актуальні для студентів питання. Використовуються колективні форми роботи, парні, групові, проектні форми роботи, де успіх кожного студента матеріалізується в успіху всієї групи.

Таким чином, які б прийоми не використовувалися для формування і розвитку усного мовлення залежить не тільки і навіть не стільки від об'єму лексичного матеріалу скільки від моментів психологічних. Тому необхідно допомогти студентам подолати цей бар'єр, після чого почнеться розвиватися мовленнєва діяльність.

У нас є об'єктивні і потенційні можливості, щоб при цілеспрямованій роботі над формуванням мовленнєвої діяльності студентів на іноземній мові, успішно вирішувати задачі, поставлені в програмі курсу в області усної мови.

Література

1. Бобильов О.А. Комунікативний метод, як метод активізації творчих можливостей особистості//Англійська мова та література. – 2005. - №26. С. 2-4.

2. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. – М.: Педагогика, 1978. – С. 98-103.

4. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.