ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА

Дослідження проблеми існування особливого компонента в значенні слова, що хоча б до деякої міри включав у собі інформацію про ту соціально-історичну дійсність, у якій існує і функціонує та або інша мова, ведуться лінгвістами вже протягом декількох десятиліть. Досить згадати роботи О.С.Ахмановой, Г.Д.Томахина, що констатують наявність у семантиці слова “культурного” компонента значення. Н.Г.Комлєв, уперше ввів у лінгвістику поняття культурно-історичного компонента значення. Він висловив думку про те, що слово, що відбиває предмет або явище дійсності визначеного соціуму, не тільки означає його, але і створює при цьому деякий фон, що асоціюється з цим словом. Тому в його семантиці повинен бути деякий компонент, що фіксує саме даний соціальний фон, у якому слово існує.

Вивчення культурного компонента слів є важливою умовою успішного оволодіння іноземною мовою, однак, у свою чергу він входить у більш широке коло культурно-історичних значень відповідної соціальної дійсності, засвоєння якої - важлива умова використання мови як засобу спілкування.

Е.М.Верещагін і В.Г.Костомаров були першими вченими, які науково обґрунтували об'єктивність існування фонових знань, вони розкрили накопичувальну функцію лексичної семантики, розкрили зміст кумулятивної функції мови, відповідно до якої, мовні одиниці являють собою “вмістище” знань збагненої людиною соціальної дійсності. Вони розкрили лінгвістичну природу фонових знань, показавши, що семантика слова одним лексичним поняттям не вичерпується. Слова еквівалентні в понятійній області, розходяться в іншій сфері своєї семантики. Розглядаючи значення слова розчленовано, як сукупність семантичних складових або семантичних часток то, можна виділити лексичний фон наступним чином: він буде складатися з тих непонятійних семантичних часток, що залишаться, якщо з усієї семантики, усього плану змісту слова відняти понятійні семантичні частки.

В лексиці відображаються фрагменти соціального досвіду, що обумовлений основною діяльністю даного народу. Так, наприклад, сірий колір асоціюється в українській мові з пересічністю, буденністю. Ми говоримо “сірі будні” або “така сірість”, характеризуючи обмежених людей. В Англії ж сірий колір - це колір шляхетності, елегантності, тобто має зовсім інші конотації. Навіть одній і тій же фізичній речі можуть відповідати зовсім різні семантичні описи в залежності від того, у рамках якої цивілізації розглядається ця річ.

Найбільш складну групу з погляду визначення їхнього національно-культурного змісту, утворює фонова лексика. Доведено, що якщо порівнювати поняттєво-еквівалентні слова в різних мовах, то вони будуть відрізнятися один від одного через те, що кожне з них сполучене з визначеною сукупністю знань. Із області економіки такими словами, приміром, є : “ big banks” і “великі банки”. Обидва словосполучення включають поняття: “великий по розмірах банк”. Однак, у українській дійсності це означає: банк із великим по фізичних розмірах будинком, з мережею філій по країні (2 філії – це вже мережа), з великим статутним капіталом. У міжнародній практиці, цим терміном позначаються тільки банки зі сферою впливу у світовому масштабі.

Уся сукупність властивих повсякденній мовній свідомості знань, що відносяться до слова, називається лексичним фоном. Виходячи з теорії, що ґрунтується на розмежуванні власне лексичного значення і лексичного фону, то реаліями потрібно вважати слова, що не мають понятійних відповідностей у мовах, що зіставляються, (через відсутність самих предметів, що позначаються,), а фоновою лексикою – слова, що розрізняються своїми фонами через розбіжність окремих семантичних часток (їх іноді називають другорядними ознаками). Але справа в тому, що саме ці окремі семантичні частки часто відіграють вирішальну роль у віднесенні слова до даної культури, тому що саме в цій частковості закладена національна самобутність, що позначається тим або іншим словом явище.

Е.М.Верещагін і В.Г.Костомаров відзначають різні властивості лексичного фону: його історизм, динамічність, сполученість із зоровим образом.

Відповідно до цього змістовний план слова членується й одним лексичним поняттям не вичерпується. Він включає і ті не понятійні семантичні частки, що викликають у людини сукупність визначених знань, сполучених з деяким змістом, і утворюють той самий лексичний фон, що разом з лексемою і лексичним поняттям складають структуру слова:

лексема

слово { семема { лексичне поняття

лексичний фон

Можна привести безліч прикладів, що доводять правильність даної теорії. Порівняємо, наприклад, англійське словосполучення “estate tax ” і українське “податок на майно”. Понятійно можна вважати їх еквівалентами, тому що обидва слова включають поняття “податок на якесь майно, що належить певній особі”, але дані лексичні одиниці дуже розрізняються своїми фоновими знаннями. Якщо український вираз “податок на майно” означає “гроші, стягнуті з особи з його майна”, то англійське “estate tax” являє собою “гроші, стягнуті з особи не тільки як податок на його майно, але і на майно, що йому ще не належить”, аналог нашого податку на спадщину.

Як доводять приклади, національно-культурний зміст лексики грає важливу роль в прикладному мовознавстві, а особливо в практиці викладання і вивчення іноземної мови.

Вивчення фонових знань, об'єктивних способів виділення культурного компоненту значення є важливим завданням, оскільки включення в лінгвістичний аналіз соціального вимірювання дає можливість глибше проникнути в саму природу мови, повніше виявити умови її функціонування і динаміку її розвитку, дозволяє представити в новому світлі картину мови, як суспільного явища.

Сопілко Наталія Вікторівна

вул. Театральна 46, кв. 43

м. Хмельницький

29013

роб. тел. (03822) 4 96 34

Викладач кафедри іноземної філології

Хмельницький національний університет