Секція “Філологічні науки”
Підсекція № 3: Теоретичні і методичні
дослідження мови
Авраменко О.В.
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Комунікативна реалізація емоційних мовленнєвих жанрів у драматургічному
дискурсі
1. Загальна спрямованість американської драми ХХ століття на віддзеркалювання
соціальної мутації суспільства, буденних проблем та життя “таким, як воно є”,
стало безперечним стимулом до змін в організаційній структурі драматургічного
твору. Американський драматургічний твір ХХ століття перетворюється на більш жвавий
через введення авторами живої мови персонажів, носіїв певних граматичних
та лексичних помилок, діалектизмів, що допомагає читачу зануритися в їхню
особисту сферу буття. Яскравим
представником втілення такої традиції вважається американський драматург
Теннессі Вільямс.
Драматургічні твори Теннессі Вільямса передають світогляд автора, який вже
не намагається писати драму у межах арістотелівських традицій єдності простору, події та часу та
однорідної лінії реплік персонажів, що повністю змінює структуру діалогу
від репліцивного до наративного. До
цього, драматургічні твори Теннессі Вільямса відрізняються складною структурою,
яка базується на суміжності мовленнєвих жанрів, які або накладаються один на
одний, або пересікаються між собою, або перериваються проміжними
інтеркальованими мовленнєвими жанрами. Така тенденція, що спостерігається у сучасному
американському драматургічному дискурсі випливає із власного бажання автора
більш адекватно розкрити живу мову
персонажів без будь-яких чітких правил конструювання діалогу, де персонажі
“мають право” перебивати один одного, втілювати свої власні комунікативні
інтенції, змінюючи тим самим ситуаційний контекст спілкування, місце та час події.
2. Опора на теорію структурної організації мовленнєвих жанрів за “польовим
принципом”, тобто наявність у діалогічному мовленні центральних та периферійних
засобів вираження (Гайда 1986, Дементьев 1997, Кожина 1998, Федосюк 1996 та
ін.), є повністю виправданою. У драматургічних творах Теннессі Вільямса
центральні мовні засоби у мовленнєвих жанрах чітко протистоять один одному, а у
межах мовних засобів периферії відбувається нейтралізація між мовленнєвими
жанрами. До центральних мовних засобів слід віднести емоційні (конфліктогенні
та кооперативні) мовленнєві жанри, а до периферійних – нейтральні. Кожна з цих
груп відповідає комунікативній
спрямованості драматургічного дискурсу,
певній комунікативній меті, комунікативним стратегіям та тактикам спілкування,
особистісній сфері адресата, його когнітивним процесам.
3. У сучасному драматургічному творі
конфліктогенні мовленнєві жанри розкриваються через такі комунікативні тактики,
як звинувачення/передача, роздратування/ погроза/залякування/вимога. Конфліктогенні
мовленнєві жанри є чітко маркованими, визначаються саме ситуацією спілкування,
мають певну модель втілення та відповідають
особистісним сферам всіх комунікантів. Кооперативні мовленнєві жанри,
будучи за своєю природою проміжними, є менш чітко вираженими та, зазвичай,
вживаються паралельно. Це залежить від невідповідності особистісних сфер
адресатів, зміни атмосфери спілкування, появи нових персонажів. Кооперативні мовленнєві
жанри мають на меті схилити мовця на свій бік, змінити його модель
поведінки через заздалегідь сплановані
такі комунікативні тактичні ходи, як похвала/улеслива пропозиція. Нейтральна
група мовленнєвих жанрів є ще менш вираженою, тому що персонажі спеціально не
відносять своє мовлення до певної жанрової приналежності, оскільки це може
суперечити їхній особистісній сфері та заданим комунікативним настановам, а
саме: небажанню йти на компроміс, незацікавленістю розмовою, ігноруванню теми
розмови. Кожна з вищезгаданих груп мовленнєвих жанрів характеризується своїм
рядом жанрових утворень, окремою квінтесенцією, стрижневою комунікативною метою
та певними комунікативними тактиками спілкування.
4. Незважаючи на велику кількість мовленнєвих жанрів у драматургічному
творі, протягом всієї драми “Cat on a hot tin roof” провідним
провідним мовленнєвим жанром є ПЕРЕКОНАННЯ/НАВ’ЯЗУВАННЯ МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ,
який має певний набір побутових “жанроїдів” (термін запропонований К.Ф.Сєдовим
(Седов 2001) та означає, що перехідні жанрові утворення з’являються у процесі
породження мовлення). Мовленнєвий жанр ПЕРЕКОНАННЯ/НАВ’ЯЗУВАННЯ МОДЕЛІ
ПОВЕДІНКИ реалізується як кооперативними, так і конфліктогенними
мовленнєвими жанрами. Мовленнєвий жанр ПЕРЕКОНАННЯ/НАВ’ЯЗУВАННЯ МОДЕЛІ
ПОВЕДІНКИ відповідає всім критеріям опису мовленнєвих жанрів, запропонованих Т.В.Шмельовою (Шмелева 1997) та відомих як
“анкета МЖ”, і включає в себе ситуативний контекст, концепцію автора, подійний
зміст, чинники комунікативного минулого та майбутнього, параметри мовного
втілення.
СПИСОК
НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.
Гайда Ст. Проблема
жанра.// Функциональная стилистика: теория стилей и иж языковая организация. -
Пермь, 1986.
2.
Дементьев, 1997 -
Дементьев В.В. Фатические и информативные коммуникативные замыслы и
коммуникативные интенции: проблемы коммуникативной компетенции и типология
речевых жанров // Жанры речи. Саратов: Изд-во ГосУНЦ „Колледж”, 1997. С. 34-44.
3.
Кожина М.Н. Речеводческий
аспект теории языка//Stylistika.VII. - Opole, 1998.
4.
Седов К.Ф. Жанр и
коммуникативная концепция // Хорошая речь. - Саратов, 2001.
5.
Федосюк М.Ю. Комплексные
жанры разговорной речи: «утешение», «убеждение» и «уговоры» // Русская
разговорная речь как явление городской культуры. - Екатеринбург, 1996.