«Право»/ 2.
Адміністративне і фінансове право
Подорожна Т.С.
Викладач
кафедри економічної теорії і права Подільського державного аграрно-технічного
університету, Кам’янець-Подільський
Теоретичні питання
бюджетно-правових визначень
Бюджетно-правові
категорії – це найбільш загальні,
фундаментальні поняття, в яких відображаються найсуттєвіші якості
бюджетно-правової дійсності, закріплюються знання, які мають істотне значення і
які в силу цього складають постійну частину, основу науки бюджетного права.
Проте у такому вигляді категорії
знаходяться як би у стані статики. Практика показує, що для того, щоб категорії
почали працювати, їм потрібно дати визначення, тобто вказати на їх суттєві
ознаки, риси. К.С. Бельський стверджує, що визначення – це також поняття,
тільки таке, яке “стало на ноги і
почало рухатися” [1]. Визначення розвиває поняття, розкриває його зміст,
вказує на все, що в ньому закладене, входить у суть категорії.
Слово “визначення”
багатозначне. Наприклад в логіці ним позначають певну логічну операцію, що має
на меті розкриття змісту поняття і результат застосування цієї операції. Цим
словом позначають і твердження, що розкриває сутність яких-небудь об’єктів, і
вказівку на несуттєві сторони предметів, в тому числі таких, котрі недостатні
для відрізнення предметів від усіх інших і називаються тому неповними
визначеннями. До них звертаються, як правило, тоді, коли ступінь дослідження
предметів недостатня. Автори підручника “Формальна логіка”, наприклад,
характеризують визначення як таке, “що розкриває сутність визначаючих предметів
і відмінність їх від усіх інших предметів” [2].
Визначити
поняття – значить розкрити суттєві
ознаки його змісту. Але так як ознаки поняття – це відображення властивостей
реальних предметів, явищ матеріального і духовного світу, то можна сказати, що
визначення – це встановлення суттєвих ознак самого предмету, логічне
співставлення поняття з об’єктивною дійсністю.
Власне щоб визначити поняття
про предмет, необхідно детально вивчити сам предмет, порівняти його з іншими
предметами, проаналізувати його властивості і відносини. Це далеко не
одноразовий акт. Визначення являється підсумком складного пізнавального
процесу, воно в певній мірі завершує формування поняття. Але зміст понять не
залишається сталим і незмінним, відповідно, не може бути назавжди сталих
визначень. Їх уточнення обумовлене, з однієї сторони, зміною самого предмету, з
іншої – розвитком наших знань про цей предмет.
Визначення розв’язує такі
два пізнавальні (гносеологічні) завдання:
1.
З’ясовує
властивість предмету, що визначається та дає відповідь на питання про те, що є
даний предмет.
2.
Відмежовує
даний предмет від усіх інших суміжних з
ним предметів [5].
Так визначаючи поняття “бюджетна
установа” як 1) орган, установа, організація, визначена Конституцією України,
2) а також установа чи організація, створена у встановленому законом порядку
органами державної влади, 3) органами
державної влади Автономної Республіки Крим 4) чи органами місцевого
самоврядування, 5) яка повністю утримується за рахунок відповідно державного
бюджету 6) чи місцевих бюджетів. 7) Бюджетні установи є неприбутковими [6], ми
тим самим розкриваємо сутність бюджетної установи, визначаємо її істотні ознаки
і відрізняємо бюджетну установу від інших установ, що діють в державі.
Визначення є підсумком складного й
тривалого процесу пізнання предметів або явищ і відіграють важливу роль у
пізнанні та практиці. На нашу думку жодна наука не може обійтися без визначення
своїх понять. Доти, доки відсутнє наукове визначення того чи іншого поняття,
немає й точного знання суті предмету, що
відображається цим поняттям, відсутній і критерій для відокремлення одних
предметів від інших.
Отже, визначення категорій і понять бюджетного права - це специфічний
прийом, за допомогою якого намагаються
вияснити, уточнити, пояснити значення знакового вираження у тій чи іншій
мові.
Визначення являє собою важливу складову
частину будь-якої наукової теорії, концепції, більш-менш закінченого судження,
в якому щось доводиться чи опротестовується. Від того, як визначені вихідні
поняття наукових теорій залежить їх зміст, їх пояснювальні та евристичні
можливості. Від того, як визначене те чи інше поняття та категорія в науці, залежать класифікації, що нею застосовані, віднесення
об’єктів до тих чи інших класів і, зрозуміло, залежить галузь застосування
закону який при цьому формується.
При формуванні визначень повинні бути
дотримані відповідні правила: літературні, фактичні, логічні, щоб визначення
були ясними, зрозумілими для адресата, щоб у ньому виділялися основні, суттєві
ознаки і дотримувалися закони логіки (правила взаємності, однозначності,
несуперечливості та ін.) [7].
Визначення буде більш продуктивним, якщо
побудовані на його основі наукові теорії та концепції дадуть можливість
застосувати отримані результати на практиці.
Наукові визначення відіграють велику
роль у науці бюджетного права. Вони мають не тільки теоретичне значення в
процесі пізнання даного інституту але й практичне – у нормотворчому процесі.
Бюджетно-правові визначення повинні коротко розвивати сутність бюджетно-правових
явищ. На думку автора даний постулат повинен стати девізом наших законодавців
задля внесення ясності у всю правову базу, оскільки становище настільки
серйозне, що розібратися у нормативних актах практично неможливо. Це стосується
і бюджетного законодавства. Крім того, кожен закон, не говорячи вже про галузі
права, які взаємодіють між собою, визначає однакові поняття по різному. Не всі
визначення сформульовано вдало. Проте, трактуючи поняття у законі у багатьох
випадках вирішується питання про суттєві ознаки відповідного бюджетно-правового
поняття і це має важливе практичне значення, оскільки таке визначення робить
сам законодавець.
Література:
1.
Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография. –
М.: Юрист, 1995. – с.30.
2.
Формальная логика. Издательство Ленинградского
ун-та. – Ленінград., 1977. – с.147.
3.
Хоменко Е.А. Логика. Учебное пособие. Изд. 2-е, исправ. и доп.
М., Воениздат, 1976. – с.55.
4.
Жеребкін В.Є. Логіка: [Підручник для юридичних вузів і
факультетів]. – Х.: Основа, 1995. – с.46.
5. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року. –
К.: Атіка, 2001. – п.6, Ст.2.
6.
Горский Д.П. Определение
(логико-методологические проблемы). – Москва: Издательство “Мысль”, 1974. – с.100.
7. Горский Д.П. – Вказана робота. – с.101-114.