Право 4. Трудове право и право соціального забезпечення
Шульженко І.В.
Донецький
державний університет економіки і торгівлі
ім. М. Туган-Барановського
Проблеми
гендерної рівності при прийнятті жінок на службу до органів внутрішніх справ
України
Використовуючи конституційне право на труд певна кількість жінок в Україні проходить службу в органах внутрішніх справ України (далі ОВС). І тому однією із сфер суспільної діяльності жінок стала правоохоронна діяльність.
Окремі сторони проблеми правового регулювання професійної діяльності жінок – працівників органів внутрішніх справ досліджувались в працях О.А. Абрамовой, Д.Н. Бахраха, В.М. Безденежних, І.І. Веремеєнко, Р.І. Денісова, В.О. Дроздова, та інших. Але в незалежній Україні ще не проводилося комплексне дослідження яке б визначало проблеми гендерної рівності при прийнятті жінок на службу в ОВС України.
Актуальністю даної проблеми є дисбаланс кількості жінок
серед працівників ОВС України. Хоча жінки становлять понад половину всієї
сукупної робочої сили в українській економіці [1, с. 5], в ОВС України їх
працює тільки 8,5 відсотка від загальної кількості особового складу [2].
Мета доповіді полягає у
дослідженні проблеми забезпечення гендерної рівності при прийнятті жінок на
службу в ОВС України та наданні певних пропозицій щодо вдосконалення чинного
законодавства, яке регулює порядок проходження служби в органах внутрішніх
справ.
Порядок прийняття громадян
України на службу в ОВС регулюється спеціальним трудовим законодавством
(Законом України “Про міліцію”, “Положенням про проходження служби рядовим і
начальницьким складом органів внутрішніх справ України” та наказами МВС
України).
Варто зазначити, що аналіз
норм спеціального законодавства, що регулює порядок проходження служби в ОВС в
певній мірі обмежує права жінок при прийнятті на службу.
Згідно зі статтею 84 Розкладу
хвороб і фізичних недоліків і Пояснень щодо застосування окремих статей
Розкладу хвороб і фізичних недоліків, які визначають ступінь придатності до
служби в ОВС, затверджених наказом МВС України від 06.02 2001 р. № 85 “Про
затвердження Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку
проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду
військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС”,
вагітні жінки, незалежно від терміну вагітності є тимчасово непридатними для
служби в органах внутрішніх справ і до прийняття в навчальні заклади МВС
України [3].
Таким чином норма викладена у ст.
84 даного наказу дає підстави відмовляти жінкам у прийнятті на службу до ОВС
України за мотивами вагітності.
На перший погляд положення статті 84 Розкладу хвороб і фізичних недоліків і Пояснень щодо
застосування окремих статей Розкладу хвороб і фізичних недоліків, які визначають
ступінь придатності до служби в ОВС, затверджених наказом МВС України від 06.02
2001 р. № 85 має певний сенс тому, що
вагітність супроводжується суттєвими змінами в організмі жінки і тому дуже
важливо на протязі вагітності уникати переживань та перевантажень.
Напевно вагітна жінка не складе іспити
за нормативами з фізичної підготовки при прийнятті на службу в ОВС без загрози
для свого здоров’я і навіть життя майбутньої дитини. Але норма спеціального
законодавства, що визначає вагітних кандидатів на службу до ОВС України
непридатними до служби в ОВС порушує конституційну гарантію на створення умов,
які дають можливість поєднувати працю з материнством (ст. 24 Конституції
України), а також гарантію передбачену статтею 184 КЗпП України щодо заборони
відмовляти жінкам у прийнятті на роботу з мотивів пов’язаних з вагітністю.
Ми вважаємо, що зазначену колізію
можна вирішити шляхом надання відстрочки
жінкам-кандидатам на службу до ОВС на складання іспиту з фізичної підготовки
строком натри роки. Такий термін обґрунтовується тим, що жінка після відпустки
по вагітності і пологам має право на відпустку по догляду за дитиною по
досягненню нею трирічного (у випадках передбачених законодавством шестирічного)
віку (ст. 179 КЗпП України, ст. 18 Закону України „Про відпустки”, п. 17
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів
внутрішніх справ Української РСР).
Дискримінаційною вимогою, на
наш погляд, є також норма викладена у п. 4 Положення про проходження служби
рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, яка
передбачає, що комплектування ОВС рядовим і молодшим начальницьким складом
здійснюється особами чоловічої статі, які пройшли дійсну військову службу, або
іншими особами, які перебувають в запасі Збройних Сил (крім офіцерів запасу), а
у необхідних випадках жінками [4].
Таким чином Положення про
проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ
Української РСР передбачає, що комплектування ОВС рядовим і молодшим
начальницьким складом особами жіночої статі здійснюється тільки у необхідних
випадках. При цьому законодавець не дає визначення цих необхідних випадків.
Отже,
аналізуючи норму, що міститься в п. 4 Положення про проходження служби рядовим
і начальницьким складом органів внутрішніх справ України можна зробити
висновок, що вона містять елементи дискримінації за статевою ознакою і
суперечать статтям 24 Конституції України, 2-1 та 22 КЗпП України, які
гарантують рівність трудових прав незалежно від статі громадянина і недопущення
будь-якого прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або
непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, а також
суперечить статті 17 Закону України від 8 вересня
2005 року “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, яка
передбачає, що жінкам та чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у
працевлаштуванні [5].
На наш погляд п. 4 Положення
про проходження служби треба змінити з метою забезпечення гендерної рівності,
виключивши з нього положення, яке передбачає, що рядовий і молодший
начальницький склад ОВС комплектується жінками тільки в необхідних випадках і
викласти його в такій редакції: „Рядовий і молодший начальницький склад органів
внутрішніх справ комплектується на договірних засадах особами чоловічої статі,
які пройшли дійсну військову службу, іншими особами, які перебувають в запасі
збройних сил України (крім офіцерів запасу) і жінками.
Література
1. Довженко В. Становище жінок
на ринку праці України в умовах соціально-економічної трансформації
суспільства: шляхи вирішення проблеми // Сучасні проблеми жінок на ринку праці
та шляхи їх вирішення: Збірник наукових статей. – К.: АТ “Видавництво
“Столиця”, 1998. – 308 с.
2.
Річний звіт “Про якісний склад кадрів прийнятих та звільнених працівників за
формою №
3. Наказ МВС України від 06.02
2001 р. № 85 “Про затвердження Положення про діяльність військово-лікарської
комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного
огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі
МВС”.
4. Положення про проходження
служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української
РСР: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 // Збірник
нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1999. – С. 438.
5. Закон України від 08.09.2005 р. “Про забезпечення рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків” // ВВР України. – 2005. - № 52. – Ст. 561.