Секція «Психологія і соціологія»

Підсекція «Форми роботи психолога- практика»

Магістрант Глухівського державного педагогічного університету

Шостак Наталія Анатоліївна

(м. Глухів, вул. Ціалковського, 2/225)

Застосування референтрометрії для реабілітації

дитини в групі дошкільного навчального закладу

Вирішення завдання повноцінного формування особистості дитини вимагає пошуків нових методів створення сприятливого місця індивідуальної дитини в групі.

Референтність – це форма суб`єктивно-об`єктивних взаємин, що виражає залежність суб`єкта від іншого індивіда та вступає як вибіркове ставлення до нього в умовах завдань орієнтування в особистісно-значимому об`єкті.

За результатами теоретичного аналізу наукових напрацювань Т.А.Рєпіної, Л.П.Бухтиярової, В.С.Мухіної та інших вчених з питань розробки методів та методик для покращення самопочуття та формування комфорту дитини в групі, приділено недостатню увагу, що піднімає його актуальність. Г.Хайлін був першим з соціальних психологів, який став використовувати термін «референтна група».

Метою статті є подання напрацьованого нами досвіду застосування методу референтометрії на практиці з дітьми дошкільного віку.

Необхідний пошук нових методів для того, щоб:

1) подолати непопулярність «ізольованих» дітей, створити ситуації для їх повноцінного спілкування з однолітками;

2) не допустити та попередити агресивну та егоїстичну спрямованість деяких дітей-лідерів.

За основу взято класичний метод референтрометрії. В якому, як правило, через опитування з`ясовано найбільш значимі риси за якими особистість оцінює оточуючих та себе; з`ясована конкретна оцінка однолітків за названими ними значими позитивними рисами особистості; створено ситуацію вузького вибору зо якою дитина може ознайомитися як її оцінили за значимими рисами не більш п`яти однолітків , що таким чином змусило визначитись з значимими для дитини в групі п`ятьма особами, що привело до необхідності вказати на реферетних для неї осіб.

Дослідження проводилося зі старшими группами «А»,»В». Для проведення даної роботи всіх дітей було попередньо сфотографовано. Старшій групі «А» було запропоновано запитання, що характеризують моральні якості однолітків. Діти робили п`ять виборів на кожну якість, називали імена та показували фотографії дітей. Дані фіксувалися умовними позначками (червоний кружечок-добрий, чорний-злий,жовтий-не названий; червоний квадрат-гарно грається, чорний-погано грається, жовтий-не названий; червоний трикутник-щедрий, чорний-не ділиться, жовтий-не названий). А зі старшою групою «В» було проведено бесіду, під час якої діти називали своїх однолітків, які їм подопаються. Після підведення підсумків стало зрозуміло, за які саме конкретні якості діти позитивно, доброзичливо ставляться до однолідків, за які – ні. Таким чином були визначенні найбільш цінні, ті якості яким надається значимість – референтні.

Подальше дослідження полягає в тому, що кожній дитині пропонувалось відібрати фотографію дитини, за кожною якістю по одній, котра:

- не б`ється з дітьми у групі;

- б`ється з дітьми у групі;

- ні з ким не має бажання дружити;

- дозволяє брати її іграшки та гратись ними;

- нічого свого не дозволяє брати.

Отриманні дані вдповідно фіксувались на картках. Проаналізувавши їх ми прийшли до виновку, що діти, які не мають успіху в грі та в інших видах діяльності є неприйнятими в усіх взаємостосунках з однолітками.

Метод референтрометрії дає можливість судити про систему вибіркових стосунків в групі та відповідно місці дитини в групі однолітків. Щоб дізнатись, хто з дітей може позитивно вплинути на неприйняту в даний час дитину, було проведено наступну роботу. З дитиною старшої групи «А» проводилась бесіда, в ході якої вона з розкладених перед нею фотографій дітей її групи,тих від кого хотіла б почути, що вона добра. При цьому фіксувалось у протоколі:

- вибір дитини;

- настрій дитини;

- емоційний стан дитини.

З дитиною старшої групи «В» проводилась аналогічна бесіда, що і з дитиною старшої групи «А». Додатково з цією дитиною проводився другий етап, в якому вона на наше прохання подавала картки тих п`ятьох дітей, від кого хотіла б отримати позитивний відгук про себе. Після цього дитині дозволилось подивитись, як її оцінили ті, кого вона обрала.

Слід відзначити, що дитина через побачені оцінки від референтних дітей її групи отримала не зовсім Бажану їм думку про неї.

В зв`язку з цим, виходячи з отриманих данних, в формуючому етапі експеременту передбачається цілеспрямовано створювати умови, що дозволять збільшити дитині позитивне контактування з рефернтною особою даної дитини. Демонстрування дітям групи наявності позитивних референтних рис у цієї дитині.

Метою подальших наукових розвідок нашої роботи буде спеціальна організація психолого-педагогічного впливу на кожну не прийняту дитину індивідуально, з врахуванням її особливостей, також характеру та прчин порушення стосунків. Подальша робота буде спрямована на розкриття в повсякденному спілкуванні з однолітками наявних позитивних сторін особистості, що референтними для даної дитини.

Бажано впроваджувати даний метод в педпрактику в сучасних умовах.