Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент

 

Круглов В.В* , Калачнікова В.К..

* к. держ.упр., доцент кафедри менеджменту

напрям підготовки «Менеджмент адміністрування», 5 курс

ХТЕІ КНТЕУ, м. Харків

Медіація як інструмент корпоративного управління

Розвиток корпоративних відносин є характерною тенденцією еволюції господарських систем, де кожного дня відбуваються якісь перетворення та реформації. Саме це і призводять до необхідності створювати нові альтернативи вирішення поставлених задач, які у подальшому будуть полегшувати роботу у сучасних умовах. Невідємною часткою корпоративних відносин є корпоративні спори, що виникають у процесі взаємодії декількох сторін, кожна з яких шукає найбільш раціональне рішення для задоволення власних цілей. Вміле вирішення подібних спорів є важливим і вирішальним аспектом подальшої співпраці компаній або співробітників, якщо конфлікт виник в межах корпорації.

З моменту виникнення корпорацій, було розроблено багато методів усунення корпоративних спорів, одним з яких є «медіація». Медіація - це добровільний, що не має обов'язкової сили, конфіденційний процес (або досвід), в ході якого сторони конфлікту добровільно, за допомогою нейтрального третьої особи, намагаються знайти ті точки дотику, які дозволять їм знайти рішення і врегулювати їх конфлікт. Нейтральна третя особа або медіатор не є ні суддею, ні арбітром, і не приймає рішень. Він, заслуживши довіру кожної зі сторін, у процесі отримує більше інформації порівняно з тією, якою володіє кожна окремо взята сторона. Це дозволяє медіатору побачити можливі шляхи вирішення проблеми, які відповідають інтересам (іноді і особистим інтересам учасників переговорного процесу) і цілям сторін, які не можуть побачити самі сторони. Потім медіатор допомагає сторонам дійти згоди і оформити таку угоду. [2]

Практика медіації найбільш поширена у Сполучених Штатах Америки, звідки, безпосередньо, і пішов цей термін. Програми примирення потерпілих і правопорушників з'явились наприкінці 70-х років у США та на початку 80-х - в Європі. Першою з європейських країн цю програму ініціювала Великобританія. На сьогодні програми примирення не лише успішно функціонують в Норвегії, Фінляндії, Австрії, Німеччині та Франції, але й закріплені на рівні національних законодавств. В інших країнах Європи було зроблено перші кроки у цьому напрямку - пілотні проекти у Данії, Швеції, Нідерландах, Ірландії, Іспанії та Італії. Після завершення експериментального періоду, програми примирення (медіації) були не лише запроваджені, але й закріплені законодавчо. [1]

Сучасний бізнес для поліпшення показників своєї діяльності шукає менш дорогих, менш тривалих, менш формальних і більше орієнтованих на пошук оптимальних, з комерційної точки зору, шляхів вирішення своїх конфліктів і суперечок. [3] Так чому ж саме медіація є найбільш раціональним методом вирішення проблеми? Насамперед, тому що одним з основних компонентів корпоративного управління є адекватний рівень ризик-менеджменту, а це вимагає, щоб менеджери, крім іншого, контролювали ситуацію . Заявляючи ж позов в суд або арбітраж, сторони втрачають контроль за ситуацією. У ході медіації або подібних процедур, сторони продовжують контролювати ситуацію доти, поки не знайдуть рішення. Це саме по собі продовжує час, коли контроль не втрачений, і збільшує шанси того, що буде знайдено задовольняє боку бізнес - рішення проблеми без звернення до суду.

Що стосується України, такий метод усунення конфліктної ситуації для нашого середоща новий і опираючись на те, що наш менталітет більш направлений на вирішення проблеми самостійно, вузьким колом довірених лиць, то така альтернатива може мати незначний попит на теренах нашої країни, у тому випадку, якщо вона справді не зарекомендує себе як найбільш дієва. Практикувати медіацію почали відносно недавно, але цей процес вже має перспективи розвитку серед провідних компаній.

Існує багато методів, де медіація є одним з найбільш ефективних механізмів попередження та регулювання спорів, минаючи етап звернення до суду, який потребує значних витрат часу та коштів. Медіація, як елемент системи пошуку консенсусу між сторонами, допомагає поглянути на проблему з іншого боку та краще проаналізувати всі ньюанси ситуації, що склалася. В Україні вже існують немало центрів медіації, які пропонують та розповсюджують використання даного методу вирішення спорів, забезпечуючи правильність застосування медіації як процесу примирення. До таких належать: Український Центр Порозуміння, Асоціація Груп Медіації України, Український центр медіації.

Не дивлячість на привабливість застосування розглянутої методики, використання медіації ускладнюють такі аспекти як:

·       відсутність законодавчої бази;

·       незацікавленість юристів у застосуванні альтернативних методів вирішення спорів оскільки їх цілком влаштовує відпрацьована система роботи з судами;

·       погана освідченість, про медіацію погано знають клієнти. [4]

Загалом можно сказати, що компанії, які розглядають більш швидкі та дієві  способи роботи з  корпоративними конфліктами, а ніж передача справи до суду, отримують більшу вигоду, та мають змогу як попереджувати конфлікт так і контролювати хід справи, якщо непорозуміння не уникнути.

Список використаної літератури

1.     Березанська В.П. Медіація як вихід із глухого кута конфлікту/ В. А. Разумовский, Д. А. Андреев. — М., 2013. —17с. — Науково-практичний журнал «Інтелектуальна власність в Україні» 27.10.2013 р.

2.     Загайнова С. К., Ярков В. В. Комментарий к Федеральному закону «Об альтернативной процедуре урегулирования споров с участием посредника (процедуре медиации)» — Москва-Берлин: издательство Infotropic media, 2011. — 231 с

3.     Мессік Річард, «Альтернативне розв’язання спорів: коли це працює, а коли — ессік Річард, «Альтернативне розв’язання спорів: коли це працює, а коли —ні» (Вашингтон, США: Світовий банк, 2010).

4.     Шевченко С.М. Проблеми використання процедури медіації в Україні/ Науково-практична Інтернет-конференція 17.05.2012 - Секція №6