История / 2. Общая история

Черненко І. О.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Етапи історії Южноукраїнська — міста-супутника Південноукраїнської АЕС

Актуальність обраної теми полягає в тому, що місто Южноукраїнськ — маленьке монопрофільне місто-супутник Південноукраїнської АЕС, попри незначний вік, уже має свою цікаву й насичену історію, яка потребує дослідження.

Мета роботи — визначити передумови та основні етапи становлення міста та зосередитися на основній суті цих етапів.

Після аналізу джерел з історії міста Южноукраїнськ, хочеться зазначити, що питання мало вивчене, наразі єдиною змістовною працею в цьому напрямі є книга «Мирный атом» М. І. Божаткіна [1]. Тому доречно систематизувати інформацію щодо даного напряму. Тож пропонуємо виділити п’ять основних етапів становлення міста.

З 1978 р. до сфери робіт Інгульської (пізніше перейменована в Миколаївську) новобудовної експедиції ввійшла зона Южно-Українського енергокомплексу. Тут, на берегах Південного Бугу та Бакшали, розкопувалися кургани, а в ложі водосховищ — стоянки й поселення стародавніх людей.

В результаті цієї експедиції було виявлено найдавніші залишки перших поселень на території сучасного міста Южноукраїнськ.

Неподалік від гирла р. Бакшали досліджувалися дві стоянки (Щуцьке 1 і 4) ранніх кроманьйонців, що жили тут понад 30 тис. р. до н. е. Пам’ятки такого віку на півдні України відкрито вперше [6].

Перше поселення неолітичної буго-дністровської культури в заплаві правого берега Південного Бугу навпроти Клепаного (Гардового) острова, відкрила ще 1930 р. Богесівська археологічна експедиція Всеукраїнської академії наук. На поселенні Гард (VI — першої третини V тис. до н. е.) вперше для Побужжя відкрито заглиблене ранньонеолітичне житло з вогнищем. Знайдено фрагменти кам’яного посуду.

Епоху бронзи (ІІІ — початок ІІ тис. до н. е.) характеризує основна маса поховань ямної та катакомбної культур. На берегах Ташлика 1930 р. зафіксовано близько 70 їхніх курганів різних розмірів.

У зоні затоплення досліджуються й поселення сабатинівської культури другої половини II тис. до н. е. Відкрито житла й виробничі приміщення, зокрема «квартал металургів», а також — унікальний комплекс підсушування та зберігання зернових запасів (понад 250 м² у Виноградному Саду [6]. Виникнення й розвиток усіх цих пам’яток можна зазначити як перший етап.

Бугогардівська паланка — адміністративно-територіальна одиниця Запорозьких Вольностей часів Нової Січі (1734–1775), яку формували рибальство та мисливство. Центром паланки був Гард. На чолі з гардовим полковником тут мешкало або перебувало тимчасово від 200 до 500 різних людей, але найбільше — запорозьких козаків, що захищали південно-західні кордони Правобережної України [4].

1894 р. поблизу давнього села Мигія, котре виросло на місці зимівлі й продовольчої бази запорозьких козаків, І. П. Скаржинський збудував млин, який згодом реконструювали під гідростанцію.

У 1920-х рр. енергію бузької води почали широко використовувати для розвитку електроенергетики: 1927 р. збудовано Вознесенську ГЕС, 1955 р. введено в експлуатацію Костянтинівську ГЕС [1]. Отже, другий етап представлено історією прибузького степу вже близько до нашого часу.

Майданчик для розміщення на Півдні України АЕС шукали фахівці Харківського відділення Всесоюзного інституту «Теплоелектропроект». Було досліджено 23 перспективних ділянки для будівництва нового енергетичного об’єкта в Миколаївській, Херсонській та Одеській обл. Найбільше підійшла Миколаївська обл. Без значних витрат тут можна було створити великі запаси води, вкрай необхідні для потужного енергетичного підприємства [9].

У 1970-х рр. на прибузьку землю висадився будівельний десант, який почав зводити величезний енергетичний комплекс. До нього мали ввійти Південноукраїнська атомна електростанція, гідроакумулююча електростанція на Ташлицькій балці та гідростанція на Південному Бузі [1].

Будівництво об’єктів Південноукраїнського енергокомплексу було доручено двом генеральним підрядникам: трест «Донбасенергобуд» мав будувати атомну електростанцію; а на управління будівництва «Дніпробуд» покладалося завдання звести гідротехнічні споруди. Будівництво потужного енергогенераційного підприємства в Прибужжі почали з будівництва першої черги АЕС та житлового селища.

В лютому 1975 р. колегія Міненерго СРСР доручила очолити колектив дирекції Південноукраїнської АЕС В. Г. Коваленку, випускнику Київського політехнічного інституту. 5 травня 1975 р. забито геодезичний репер на місці будівництва реакторного відділення першого енергоблоку. Цей день вважається початком будівництва об’єктів атомної електростанції. На будівельному майданчику АЕС одночасно трудилися люди 40 національностей [2].

26 липня 1976 р. директором споруджуваної Южно-Української АЕС призначено В. П. Фукса.

Після виконання повного комплексу випробувань, 9 грудня 1982 р. прилади на БЩУ вперше зафіксували потік нейтронів в активній зоні реактора. 22 грудня 1982 р. запущено І енергоблок ЮУ АЕС. 6 січня 1985 р. проведено енергетичний пуск ІІ блоку. В листопаді 1984 р. почалося будівництво ІІІ енергоблоку, а 20 вересня 1989 р. його ввели в дію [9]. 16 серпня 1989 р., через аварію на Чорнобильській АЕС, указом Ради Міністрів СРСР ухвалено призупинити будівництво IV енергоблоку Південноукраїнської АЕС [7].

Нині Південноукраїнський енергокомплекс — це 3 блоки АЕС, 2 агрегати Ташлицької ГАЕС, та 2 — Олександрівської ГЕС. Енергокомплекс забезпечує електроенергією південний регіон України з населенням 5 млн. чол. [2].

З жовтня 1996 р. Південноукраїнська АЕС як окремий підрозділ увійшла до складу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”» [10]. Оскільки Південноукраїнська АЕС стала головним об’єктом міста Южноукраїнськ, на нашу думку, доречно визначити історію її будування як третій етап.

Як четвертий етап було виділено будування самого Южноукраїнська.

Розглядалося три варіанти розміщення майбутнього міста: між станцією Кавуни та смт. Арбузінка; на північній околиці селища Костянтинівка; а також на березі передбачуваного Костянтинівського водосховища, перевагу віддали саме останньому варіанту.

Також було кілька проектів будівництва міста. Основний проект мав повторити унікальний проект Будапешта — сучасне гарне місто на берегах давньої ріки і, таким чином, продовжити історичну славу запорізького козацтва й відомої Бугогардівської паланки [5]. На основі опитування, дізналися, що в планах було будування високого моста через Південний Буг до села Богданівка, але проект не було втілено через брак коштів [3].

За генеральним планом, перший житловий район міста проектувався на 36 тис. чол. Але передбачався розвиток у ХХІ ст. в північно-західному напрямку вздовж Костянтинівського водосховища зі збільшенням чисельності населення до 150–180 тис. чол., що не було здійснено.

Наприкінці грудня 1975 р. було здано першу будівлю — гуртожиток № 3. Ця будівля стала початком нового міста й датується 26 квітня 1976 р. [7].

Продивившись декілька джерел та дізнавшись інформацію у Юлії Володимирівни Дікусар, журналістки міста Южноукраїнськ, вдалося з’ясувати, що місто довго не могли назвати, були різні пропозиції: Атомоград, Костянтинівка-2, Південно-Українськ, Корчагінськ, Енергополь, Молодіжний, Ташлик, Южноукраїнськ. Оскільки місто будувалося «на селі» Костянтинівка, кілька років мешканці села місто називали Костянтинівка-2 в складі Арбузинського району [3].

Сім’ї, які заселяли нове місто, походили з Зеленодольська. Тут була перспектива: давали роботу та квартиру. Більшість чоловіків працювали будівельниками та розбудовували місто.

3 травня 1976 р. було закладено фундамент середньої школи № 1 на 1,5 тис. місць [1]. 17 лютого 1977 р. запрацював перший у місті дитячий садок, який прийняв 350 діточок. Другий дитячий садок введено в експлуатацію 22 квітня 1978 р. Першими новобудовами міста були «десятий», «одинадцятий», «дванадцятий» будинки. 23 вересня 1977 р. прийнято в експлуатацію гуртожиток № 1 на 468 місць. За 1977 р. у селищі побудовано 35367 м² житлової площі, понад 300 сімей з приватного сектора та гуртожитків переїхали в упорядковані квартири [9]. Перший мікрорайон з населенням близько 10 тис. чол. було збудовано лише за чотири роки [5].

На початок 1980-х рр. робітниче селище вважалося наймолодшим в Україні за віком мешканців і населеним пунктом з високим рівнем народжуваності — до 1000 немовлят щороку.

У грудні 1982 р. побудовано міський вузол зв’язку. 1985–1986 рр. запрацювали перші в місті телефонну станцію й радіотрансляційний вузол [9].

П’ятим етапом було виділено період присвоєння місту остаточної назви та подальші його розбудови.

2 квітня 1987 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР новозбудованому населеному пункту Південноукраїнської атомної електростанції Миколаївської обл. присвоєно найменування — «місто Южноукраїнськ» — і його віднесли до категорії міст обласного підпорядкування.

Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 1993 р. встановлено межі міста й затверджено його загальна площу — 2437,9 га [10].

9 травня 2002 р. до дня Перемоги споруджено меморіальний комплекс. Проектував його В Дубина. Біля меморіалу розміщено 16 одиниць списаної після розвалу СРСР військової техніки [8].

На сьогодні населення міста становить 42,1 тис. осіб [10].

Висновок: в історії п’ять основних етапів становлення міста. Висвітлено суть цих етапів та зосереджено головну увагу на становленні міста-супутника Південно-Української АЕС Южноукраїнськ.

1. Божаткин М. И. Мирный атом : док. повість / Божаткин М. И. — К. : Дніпро, 1983. — 126 с.

2. Божаткін М. І. Степова зірниця [Текст] : вірші та нариси  про будівників Південно-Української АЕС / Упоряд. М. І. Божаткін. — Одеса : Маяк, 1981. — 123 с.

3. Дікусар Юлія Володимирівна — журналіст

4. Злобін В. Бугогардівська паланка Нової Січі (1734–1775) : [Електронний ресурс] / Злобін В. — Режим доступу : http://www.bible-for-you.org/kraeved/gard-1734.htm

5. Історія міста Южноукраїнськ : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://yuzhnoukrainsk.osp-ua.info/ch-1_fl-history.html

6. Історія, якої можна торкнутися — з глибини віків, 06.2011 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.sunpp.mk.ua/uk/publications/228

7. Мапа Южноукраїнська : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ukrmap.org.ua/Pages/Yuzhnoukrainsk_ukr.html

8. Меморіальний комплекс, м. Южноукраїнськ : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ded.yu.wildpark.net/kraeved/desk/memori/museum.php

9. Южноукраинск. История города: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://bugnet.io.ua

10. Южноукраїнськ : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Южноукраїнськ