Филологические науки/5.Методы и приемы контроля уровня владения иностранным языком.

Мотрюк Н.Г.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Методичні концепції навчання іншомовного писемного мовлення

Писемне мовлення як творчий, продуктивний вид мовленнєвої діяльності тривалий час займало  підпорядковане  місце в методиці навчання   іноземних мов.  Навіть  прихильники  комунікативного  методу  відводили  письму  допо­міжну  роль у навчанні  іноземних мов, пояснюючи  це специфікою  письма та більш  вузьким  ступенем розповсюдження його в побуті в  порівнянні з усним мовленням.     

На даний час проблема навчання писемного мовлення є однією з актуальних у методиці навчання іноземних мов, оскільки комунікаційно-інформаційні технології забезпечують суспільству сучасні засоби спілкування. Нині навчання іноземної мови припускає використання писемного мовотворення не тільки як засобу вдосконалення мовленнєвих умінь, але і як способу спілкування за допомогою мережі Інтернет. Це якісно новий різновид комунікації, який став звичайною складовою сучасного життя.

Тому розвиток умінь реально мовленнєвої професійно орієнтованої писемної комунікації є метою навчання іноземних мов і потребою сучасного суспільства, а розроблення нової ефективної методики навчання іншомовного писемного спілкування з урахуванням педагогічних можливостей її реалізації – нагальним завданням.

Оскільки проблема навчання писемного мовлення в методиці навчання іноземних мов не завжди вважалася актуальною і комунікативно значущою, у різні періоди існування суспільства вона вирішувалася своєрідно.

У другій половині ХХ століття писемне мовлення вважалося некомунікативним видом діяльності, а письмо – елементом, що ускладнював процес навчання через невідповідність орфографії і орфоепії в романо-германській групі мов. Проте результати навчання за системою послідовного навчання видам іншомовної мовленнєвої діяльності: від усного мовлення до читання і письма, – що була загальноприйнятою в більшості навчальних закладів, призвела до недостатніх результатів в оволодінні іноземними мовами.                                                                       

       "Епоха    відродження"    писемного    мовлення     (далі ПМ)     у    світовій   методичній науці почалася в середині 80-х років спочатку в методиці навчання рідних мов, а потім і в методиці навчання іноземних мов. Вона  була   зумовлена не тільки новими  даними лінгвістики, лінгвокраїнознавства,   психолінгвістики    та   психології,  але  й    змінами   у   суспільстві,  в  засобах  масової  комунікації.  Не  випадково, що  сьогодні  навчання   іншомовного  ПМ  у   вищих закладах    освіти    Європи    і    США    організовується    у   вигляді    окремих  самостійних  спецкурсів  під різними  назвами: Writing  Workshop,  Schreibkurs,    Aufsatzunterricht.  Доводячи   необхідність оволодіння   ПМ  на  іноземній  мові  студентами   вузів,   зарубіжні   методисти    висувають   багато   переконливих   аргументів,  з якими  не можна не погодитись.

 Особливості  процесу   породження  ПМ  допомагають   розвивати   відчуття мови у студентів. Письмо є одним з найважливіших каналів пізнання іноземної культури. Вже саме  по собі  іншомовне ПМ стає країнознавством  для студентів,  оскільки   будь-яка   праця   над  текстом   потребує   знань  культури   мислення, спілку­вання,  мовленнєвого  етикету  у країні,  мова  якої  вивча­ється. Ці знання необхідні  для формування  комунікатив­ної  компетенції студентів на іноземній мові.

Методична    перевага  використання   ПМ   на   заняттях  з   іноземної мови полягає   в  тому,  що   письмові   завдання    до­зволяють   залучати   до   роботи одночасно   всіх    студентів   групи.  До того ж  студенти, особливо  інтроверти, захи­щені  під  час такої  роботи   від  передчасних  зауважень з бо­ку викладача і мають,  таким  чином,    добру   можливість  для   самовираження   й  отримання впевненості у своїх силах.

Аналіз   зарубіжної методичної    літератури  дозволяє   зробити   висновок   про  те,   що  в   методиці    викладання    іно­земних   мов    сформувались    три великих   загальних   підходи  до навчання ПМ іноземною мовою: директивний, тексту­альний   та   процесуальний.  Ці  три   підходи    відображають    розвиток  методики    навчання     іншомовного   ПМ,    а   також    частково   й    методики   викладання    іноземних  мов  за  останні  сорок років.   Розглянемо   детальніше   усі  три  концепції, при  цьому   ми   будемо спиратися на роботи П.Р.Портмана, Б.Каста, Ф.Германнса.

Директивний  підхід  до  навчання  іншомовного ПМ  (direktiver Ansatz; gelenktes Schreiben). Цей   підхід означає жорстке  управління   писемномовлен- нєвою   діяльністю  сту­дентів з  боку викладача  і  формування писемномовлен­нєвих   навичок  і  вмінь студентів у поступовій  прогресії, починаючи  зі звуко-буквених   відповідностей   конкретної  мови  (notation),  орфографічних   вправ (spelling), репродук­тивних  та репродуктивно-продуктивних  вправ, насамперед на    трансформацію  заданих   структур  ( writing practice )   і   закінчуючи   про-дуктивними  видами  письма, як правило,  твором (composition). Така концепція  навчання  іншомовного ПМ була запропонована ще в 1968 році американським методистом    У.М. Ріверс.  З  її  точки  зору,  вміння   висловлювати    думки   в письмовій  формі  може  бути сформоване лише на просунутому етапі навчання  іноземних  мов,  коли  рівень  знань  студентів  дозволяє  залучати   продуктивні  види  письма.

Інші  прихильники   директивного  підходу,  як   наприклад   А.Бушендорф, концентрують всю увагу на останніх двох етапах процесу формування  навичок та  вмінь  ПМ (writing practice and соmроsition) і  пропонують навчати студентів іншомовного   ПМ  на   основі   тексту-зразка  (Modelltext),  який  виконує  роль своєрідного   містка  між   репродуктивним   та   продуктивним    письмом.  Під       керівництвом   викладача  студенти  аналізують зміст і структуру ­тексту-зразка, виконують на його основі лексичні та граматичні вправи, реконструюють текст у  заданих   межах  (наприклад,  резюме,  переказ  від  іншої  особи)  і,  нарешті, пишуть  твір за цією або подібною темою.

Текстуальний  підхід  до  навчання   іншомовного  ПМ  (textlinquistischer Ansatz;  kommunikativ-pragmatisches  oder  funktionales  Schreiben  в термінології Ф.Германнса). Представники  цього  підходу  - А.Пінкас,  Г.-Е.Піфо, Й.Тідеман, М.Лібер та  інші - розглядають іншомовне ПМ як ціле спрямовану продуктивну діяльність, результатом якої є власний текст. Предметом навчання іншомовного ПМ вони  визначають логіко-композиційні структури різних за комунікативною метою типів  текстів (Textsorten) та мовні засоби  їх вираження (способи зв'язку, аргументації,    вираження    комунікативного   наміру,   топікальні    ланцюжки, ідіоматичні  вирази  і т.п.).

Таким  чином  студенти  отримують знання  того, що "робить текст текстом", і  навички  та  вміння  писемного висловлювання думок іноземною мовою. Прагматизм  даного підходу  виявляється  також і в тому, що навчання   іншомовного  ПМ   носить  професійно  спрямований  характер,  як  і навчання   іноземної  мови  в  цілому  і має на меті формування  насамперед тих умінь, які  будуть  потрібні  студентам  в їх  майбутній  професійній  діяльності.                                                                                   Внаслідок цього важливе значення має відбір текстового матеріалу. Наприклад, студенти   спеціальності   «Wirtschaftsdeutsch»  або  "Business  English"  повинні оволодіти  такими   типами   текстів  як  реферат,  відгук   (висновки),  протокол рекламний  проспект т а інші. Обов' язковим ковим є вивчення не тільки логіко-композиційної     структури      текстів,   але    і    їх  функцій.

Процесуальний    підхід    до  навчання   іншомовного   ПМ   ( prozesso-rientierter Ansatz) означає  рішучий  поворот  від  продукту  письма  як предмета навчання  іншомовного   ПМ  до  процесу  письма,  від  тексту до автора тексту, від    установки   на   вивчення    нового   мовного    матеріалу   до   ефективного  застосування  вже  існуючих  мовних  знань. До змісту  навчання   іншомовного  ПМ  включають  не  тільки  і   не стільки  структури   окремих  текстів та  мовні  засоби    їх     вираження,    скільки     основні,   загальні     способи     писемного  висловлювання    думок,   що є  характерними  для  всіх типів текстів. Особливо виділяються  серед  них  способи  планування   письмового   тексту  та  способи  критичного   оцінювання  і  критичного матеріалу  і при  забезпеченні  змістової  та  мовної  вдосконалення  написаного тексту.

 Сюди   входить  усвідомлення   мети  майбутнього   письмового   тексту   та успішна  організація  роботи механізму породження тексту, тобто всіх зайнятих при  створенні  тексту  розумових  процесів,  які  сприяють  досягненню  мети  і виконують роль  посередника  між  нею і  текстом.

Процесуальний підхід до навчання іншомовного ПМ базується на основних положеннях  теорії  мовленнєвої  діяльності. Відповідно до  цієї  теорії  писемне мовлення  являє собою багаторівневий  процес, який складається з трьох рівнів: а) планування  смислового змісту тексту;  б) оформлення  цього змісту мовними засобами;   в) контроль   написаного  тексту.  Саме   процес  породження  тексту служить  відправною  точкою  у  навчанні  студентів  іншомовного  ПМ.    Отже  процесуальний    підхід    до    навчання   іншомовного   ПМ   спрямований    на  розвиток    продуктивних   (за   своїм   наміром   і  рівнем    необхідних    вмінь),   вільних    (за своїм  зміс­том),    творчих   (за  своїм   оригінальним  характером), осо­бистісних (за активною роллю  автора і суб'єктивністю  ви­словлених  думок) видів письма.

В  методичній  літературі  зарубіжних країн можна  знайти   багато  конкретних розробок щодо кожного з видів пись­ма. В умовах українського мовного вузу на особливу   увагу   заслуговує    особистісно - орієнто­ване    письмо,  яке  досить детально  обгрунтував  і  розробив   німецький  методист  Ф. Германнс.  Термін "особистісно­орієнтован письмо" підкреслює пряму протилежність цього виду письма функціональним    або   прагматичним   видам   письма.  Він  заначає,  що  в  процесі   породження  пись­мового  тексту  той,  хто  пише,  реалізує  себе, насамперед, як особистість, а не лише як  носій  певної  соціальної  ролі, який вирішує конкретне практичне  завдання.  Метою  осо­бистісно-орієнтованого  письма  є  висловлювання   своїх  почуттів,  думок,  суб'єктивних   поглядів   на  життя,  бажання  бути почутим   і   зрозумілим  іншими   людьми.У  процесі   навчання  іншомовного ПМ студентам  про­понується  створювати  такі  типи  текстів  як  есе,    короткі    оповідання, вірші,  щоденні  записи,  твори-сповіді, тобто оригінальні авторські тексти.

Література:

1.     Андрієнко І.Ф. Зарубіжні методичні концепції навчання іншомовного     писемного  мовлення  та  їх застосування в українському ВНЗ // іноземні мови. – 2001. —  №3. – с. 22-25.

2.     Барабанова Г. В. Когнитивно-коммуникативные аспекты обучения профессионально-аргументированному чтению в неязыковом вузе / Г. В. Барабанова. — Симферополь : Таврия, 2003. — 256 с

3.     Бігич О.Б. Теоретичні основи формування методичної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.02 „Теорія та методика навчання : германські мови” / О. Б. Бігич. — К., 2005. — 36 с.

4.     Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: [методичний посібник для студентів магістратури].  – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.