Клочкова К.О., студентка
Науковий керівник:
Лютіков
П.С., д.ю.н., доцент
Запорізький національний університет
Останнім часом кількість іммігрантів, які
законним шляхом перебувають на території України збільшується. Перш за все це
пов’язано вдалим географічним місцезнаходженням, сприятливими кліматичними
умовами, а також загальнодержавним напрямком України у європейське
співтовариство, виходом на міжнародну торгову арену. За для надання сприятливих
умов проживання іноземців та осіб без громадянства в Україні, за ними
закріплюються, на законодавчому рівні, права, обов’язки та заборони. Проте
даним особам, як і громадянам України, властива така особливість як здійснення
адміністративних правопорушень, наслідком таких діянь є адміністративна
відповідальність.
Дослідження особливостей адміністративної
відповідальності іноземних громадян та осіб без громадянства, з’ясування її
місця та ролі в системі адміністративного права набуває особливого значення,
оскільки це пов’язано з необхідністю удосконалення українського
адміністративного законодавства в цілому, у тому числі його систематизацією.
Проблему адміністративної відповідальності
іноземних громадян та осіб без громадянства досліджували провідні вітчизняні
теоретики права, вчені адміністративної та інших галузей права. Найбільш
вагомий внесок в її розбудову внесли В.Б. Авер'янов, Ю.П.Битяк, М.С. Гончарук,
Л.В. Коваль, С.Ф. Константінов, В.К. Колпаков, В.М. Манохін, Н.Р. Нижник, В.І.
Олефір, В.Ф. Опришко,.В.О. Шамрай, В.К. Шкарупа та ряд інших вчених.
Конституція України чітко розмежувала
поняття "іноземець" та "особа без громадянства", відносячи
до перших лише іноземних громадян (ст. 26, 1). Відповідно до
конституційних положень у законах України «Про правовий статус іноземців та
осіб без громадянства» (ст.1) та «Про громадянство України» (ст.1) дається
нормативне визначення іноземців та осіб без громадянства: іноземець - особа,
яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої
держави або держав; особа без громадянства - особа, яку жодна держава
відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином [1].
Згідно з Конституцією України іноземці та
особи без громадянства підлягають адміністративній відповідальності на
загальних підставах із громадянами України. Практичний збіг у багатьох випадках
правосуб'єктності іноземців у справах про адміністративні проступки загального
виду уможливлює нам говорити про те, що дослідження адміністративної
відповідальності іноземців у цих випадках має проводитися аналогічно
дослідженню адміністративної відповідальності громадян України, розгляду якого
присвячена значна кількість робіт видатних вчених - адміністративістів. Так, у
випадках здійснення іноземцями правопорушень загального виду необхідно
керуватися загальними положеннями адміністративного законодавства, вирішуючи
питання їхньої відповідальності.
Поряд з тим законодавство передбачає
адміністративно-правові заборони, порушниками яких можуть бути лише іноземці. У
цьому випадку їм надається роль спеціального субєкта адміністративної
відповідальності. Так, іноземці не можуть нести адміністративну
відповідальність за низку проступків (за порушення правил військового обліку,
паспортних правил, а також за ті проступки, субєктами яких можуть бути лише
посадові особи)[2, c. 1].
Відповідно до ст. 16 КпАП іноземці й
особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають
адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України,
а питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на
території України іноземцями, які відповідно до чинних законів та міжнародних
договорів України користуються імунітетом щодо адміністративної юрисдикції
України, вирішуються дипломатичним шляхом [3, c. 13].
До іноземних громадян, які мають імунітет
від юрисдикції або переваги, відносяться особи, які тимчасово перебувають в
даній країні:
1) громадяни, які мають дипломатичний імунітет;
2) громадяни, які мають консульський
імунітет;
3) громадяни - військовослужбовці
військових частин, екіпажів військових кораблів, літаків ВПС;
4) члени міжурядових і державних
делегацій, місій;
5) працівники міжнародних організацій;
6) свідки, експерти і інші особи,
відповідний статус яких визначений міжнародними договорами.
Склад іноземних громадян, які не мають
імунітету від юрисдикції даної держави, також є достатньо складним. До них
відносяться іноземці які як постійно проживають в даній країні, так і тимчасово
в ній перебувають. Іноземці, які постійно проживають – це ті, хто має дозвіл на
постійне мешкання і посвідку на проживання. Інші іноземці вважаються такими, що
тимчасово перебувають в країні.
Окрім цих загальних правил
адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства є й певні
особливості. Зокрема, тільки до іноземців та осіб без громадянства може
застосовуватися примусове повернення та примусове видворення.
Ст. 24 КУпАП встановлює, що законами
України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України
іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень,
які грубо порушують правопорядок. Відповідно до цієї статті для застосування
адміністративного стягнення у вигляді адміністративного видворення необхідним
є: а) наявність законів, які передбачають саме адміністративне видворення; б)
вчинення адміністративного проступку, який грубо порушує правопорядок.
Законом, який необхідно використовувати
для застосування ст. 24 КУпАП, є Закон України «Про правовий статус іноземців
та осіб без громадянства», що містить ст. 30 «Примусове видворення іноземців та
осіб без громадянства». Ця стаття визначає, що іноземець та особа без
громадянства підлягають затриманню і адміністративному видворенню у примусовому
порядку, коли вони ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення
або коли є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виїзду. З
наведеного тексту випливає, що адміністративне видворення може застосовуватися
лише у двох випадках: а) якщо відповідні особи ухиляються від виїзду після
прийняття рішення про видворення; б) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що
вони будуть ухилятися від виїзду[4, c.28].
Іноземець або особа без громадянства
можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх
дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без
громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України
чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я,
захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального
органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері
міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону
(стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах
контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного
перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24
годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове
повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без
громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен
перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення[4, cт.26].
Крім того, іноземці та особи без
громадянства є суб'єктами окремого складу адміністративного проступку,
відповідальність за який передбачена ст. 203 КпАП “Порушення іноземцями та
особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду
через територію України”.
Характеризуючи адміністративні
правопорушення, скоєні іноземцями в нашій країні, варто виокремити такі
особливості:
·
адміністративна
відповідальність іноземців за скоєння спеціальних адміністративних
правопорушень, регламентується загальноукраїнським законодавством;
·
за
порушення правил перебування на території України до іноземців можуть бути
застосовані спеціальні санкції, такі, як видворення за межі України, повернення
до колишнього місця проживання, скорочення терміну перебування. Ці санкції
можуть застосовуватися лише до іноземців;
·
питання
процесуального оформлення притягнення іноземців до адміністративної
відповідальності у справах про правопорушення спеціального складу є
прерогативою, як правило, органів внутрішніх справ[5, c.13].
Отже, іноземці та особи без громадянства
визначаються спеціальними субєктами адміністративної відповідальності,
користуються національним режимом, тобто мають такі ж права і обов’язки,як і
громадяни, відповідають за адміністративні правопорушення, як і громадяни
України. Проте за для здійснення більш ефективної функції покарання та за для
попередження подібних правопорушень, до іноземців та осіб без громадянства
застосовується такі види покарання, як примусове повернення, та примусове видворення.
Виходячи із вищевикладеного, можна
зробити висновок, що питання адміністративної відповідальності
достатньо регламентоване законодавством України і не потребує додаткових
уточнень, внесень змін.
Лiтература
1. Конституція
України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР
[ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
2. Константінов С.Ф.
Загальна характеристика правопорушень, скоюваних іноземцями.// С.Ф.
Константінов. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -
2000, №3. - С. 114-119.
3. Кодекс про адміністративні
правопорушення// Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - № 51. -
255 с.
4. «Про правовий статус іноземців та осіб
без громадянства»: Закон України. - Відомості Верховної Ради (ВВР) від
22.09.2011, № 3773-VI.
5. Гарбарчук І.Ф. Адміністративна
відповідальність іноземців: підстави, види, особливості.// І.Ф. Гарбарчук,
студентка юридичного факультету Тернопільського національного економічного
університету. - 2007.-10-14 c.