Педагогические науки/5. Современные методы преподавания

К. пед. н., доцент Перегудова В.І.

Бердянський державний педагогічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ САМОСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ

Основна вимога сучасної вищої освіти полягає у підготовці висококваліфікованих компетентних спеціалістів, здатних до професійного зростання, мобільності, самостійності, ініціативи, нестандартного мислення, бажання і вміння навчатися впродовж життя. Саме тому реалізація компетентнісного підходу, спрямованого на особистісну самореалізацію кожного студента, є актуальним і своєчасним. У зв’язку з посиленням акценту на самоосвітню діяльність невід’ємною складовою професійної компетентності спеціаліста виступає самоосвітня компетентність.

Питання самоосвітньої компетентності досліджували О. Айзенберг, Н. Воропай А. Громцева, Г. Гусєв, Ю. Дмитрієв, Н. Коваленко, Л. Колесник, І. Малкін, О. Ножовніка, П. Підкасистий, Б. Райский, О. Фоміна, О. Ястребцева та ін.

Цілі статті полягають у визначенні шляхів формування самоосвітньої компетентності майбутніх учителів технологій.

Самоосвітня компетентність майбутніх фахівців – це процес надбання особистістю вмінь і навичок самоосвітньої діяльності, мотиваційно-ціннісного ставлення до необхідності самовдосконалення у галузі професійної діяльності шляхом поглиблення вже отриманих знань, здатності працювати з різними джерелами інформації та проектувати власну пізнавальну діяльність у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі [2].

Залежно від конкретних цілей під час організації самостійної діяльності майбутні вчителі технологій мають володіти такими уміннями теоретичного і практичного характеру:

- робота з навчально-методичним та нормативно-правовим матеріалом;

- планування, аналіз і структурування процесу засвоєння та закріплення знань;

- проведення самооцінки та самоаналізу;

- розвиток аналітичних здібностей студентів;

- закріплення й удосконалення фахових знань;

- обирання теми самостійної роботи;

- формулювання цілі й задачі;

- обирати метод розв’язання поставленої задачі;

- оформлення й захист результатів самостійної роботи;

- розв’язання загальнопрофесійних задач.

Процес розвитку умінь самостійної діяльності у майбутніх учителів технологій містить як відомі загальнодидактичні принципи, так і нові, серед яких: діяльнісний та проблемний підходи, використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Самоосвітня діяльність майбутніх педагогів з використанням інформаційних технологій має низку певних позитивних особливостей, а саме: стає можливою оптимально зручна й ефективна її організація, активізується процес отримання знань, посилюється мотивація до самонавчання, з’являється можливість побудови індивідуальної траєкторії навчання, створення особистої електронної колекції знань, зменшується час на пошук потрібної інформації, її опрацювання, зберігання та перетворення у власні знання, підвищується рівень розуміння та емоційного сприйняття інформації, здійснюється самоконтроль завдяки зворотному зв’язку [1].

На особливу увагу заслуговує самоосвітня діяльність студентів, спрямована на розвиток умінь самоконтролю та самооцінки, яка містить роботу з контрольними питаннями репродуктивного характеру, продуктивно-пошукового характеру (тестові завдання), продуктивну діяльність (захист контрольних завдань). Отже, студент виконує і самоконтроль своїх індивідуальних навчальних досягнень, вчиться критично оцінювати власну роботу, оцінювати значущість вивчення того чи іншого матеріалу.

Завдання для індивідуальної самостійної роботи треба будувати таким чином, щоб інтелектуальні уміння, використані під час виконання попередніх завдань, і вихідні знання студентів переносилися у нову ситуацію, а діяльність містила б елементи дослідження, що є необхідною умовою розвитку самоосвітніх умінь. Виконання індивідуального завдання сприяє розвитку у студентів умінь здобувати знання з різноманітних джерел, застосовувати придбані знання для розв’язання пізнавальних задач, розвитку дослідницьких умінь, формування внутрішньої мотивації та можливості самореалізації.

Висновки. Розвиваючи самоосвітню діяльність у процесі навчання, студент набуває самоосвітньої компетентності, що дозволить йому у майбутньому бути успішним і конкурентоспроможним фахівцем.

ЛІТЕРАТУРА

1. Білоусова Л. І. Технологія формування у майбутніх педагогів компетентності самоосвіти з використанням потенціалу інформаційно-навчального середовища / Л. І. Білоусова, О. Б. Кисельова // Інформаційні технології в освіті : збірник наукових праць. Випуск 3. – Херсон : Видавництво ХДУ, 2009. – С. 11–19.

2. Касіянц С. Формування мотиваційної складової самоосвітньої компетентності майбутніх економістів [Електронний ресурс] С. Е. Касіянц // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Сер. : Педагогіка. – 2013. – Т. 215, Вип. 203. – С. 117–120. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Npchduped_2013_215_203_28.pdf.