Шелест О. Л.

Київський Національний авіаційний університет

Формування фінансових результатів основної діяльності підприємства

У статті розглянуто формування фінансових результатів основної діяльності підприємства через призму бухгалтерського обліку.

Ключові слова: фінанси підприємства, доходи, податки, фінансові результати.

Анотація англійською

І. Вступ. Підприємства здійснюють підприємницьку діяльність з метою отримання максимального прибутку. Підприємницька діяльність передбачає реєстрацію господарських операцій, що здійснюється в бухгалтерському обліку. Бухгалтерський облік формує інформацію про фінансові результати основної діяльності.

ІІ. Постановка завдання. Дослідження проблем формування фінансових результатів основної діяльності є одним з базових питань економіки підприємства. Недостатньо вивчено порівняльну характеристику формування фінансових результатів за національними і міжнародними стандартами обліку і звітності.

ІІІ. Результати. Завершальною стадією кругообігу фінансів підприємства є визначення фінансового результату основної діяльності. Інформація про доходи від реалізації на підприємстві узагальнюється на рахунках класу 7. Рахунок № 701 “Дохід від реалізації готової продукції” застосовується для відображення доходів від реалізації готової продукції. Для обліку виконаних робіт і наданих послуг застосовується рахунок № 703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”. В дебетовій частині доходних рахунків відображається нарахований податок на додану вартість, а також фінансовий результат. У випадку повернення продукції або надання знижок покупцям застосовується рахунок № 704 “Вирахування з доходу”. По дебету рахунку сума наданих знижок чи поверненої продукції, а по кредиту списання дебетових оборотів на рахунок № 79 “Фінансові результати”. По дебету рахунку № 79 “Фінансові результати” відображають собівартість реалізованої готової продукції та отримані прибутки чи збитки.

Схематично обіг фінансів основної діяльності можна відобразити:

Рис. 1. Порядок визначення фінансових результатів

Облік фінансових результатів в Україні здійснюється за двома напрямами: облік доходів і податків; облік собівартості реалізації готової продукції. Ці два напрями поєднуються на рахунку 79 “Фінансовий результат”, субрахунок 791 “Результат основної діяльності”.

Згідно діючого законодавства підприємства є платниками податку на додану вартість, акцизного збору, інших різноманітних податків і зборів, які визначено Законом України “Про систему оподаткування ” [1].

Існує декілька методів обчислення податку на додану вартість: метод нарахування і касовий. Основу методу нарахування складає вартість відвантаженої продукції згідно ціни продажу готової продукції (робіт, послуг), без включення до неї самого податку. База оподаткування визначається “…договірною (контрактною) вартістю, визначеною на основі вільних або регульованих цін (тарифів) з рахуванням акцизного збору, ввізного мита та інших податків і зборів…, які включаються у вартість продукції…” [2].

В економічне поняття “додана вартість” входять прибуток, заробітна плата, відрахування на соціальне страхування та інші суми, пов’язані з власним виробничим процесом. Але, як ми бачимо, чинним законодавством визначено іншу базу оподаткування, тобто всю вартість продажу. Крім того, об’єктом оподаткування є акцизний збір і подібні до нього збори. Тобто виникає подвійне оподаткування з точки зору підприємства. З точки зору держави – подвійного оподаткування немає, тому що збори відраховуються в недержавні фонди. Одночасно акцизний збір згідно Закону України “Про бюджет” [3] за останні 7 років завжди був бюджетним, але включався частково до місцевого бюджету, а частково до загальнодержавного. Таким чином ми бачимо подвійний тягар оподаткування податком на додану вартість, який не відповідає економічній сутності. До 01.10.1997р. цей податок відображав реальний економічний процес, на сьогодні він більш є податком з обороту, не дивлячись на те, що відшкодування здійснюється з отриманих виробничих запасів і витрат. Активи і витрати можуть бути не пов’язані з отриманням доходу, а отже не приймають участі в формуванні фінансового результату.

Суть касового методу утримання податку полягає в тому, що податок утримується не залежно від того було здійснено реалізацію чи ні: головною причиною оподаткування є платіж на розрахунковий рахунок в рахунок оплати продукції. В цьому випадку податок не вираховується з доходу в момент виникнення податкового зобов’язання, а лише після відвантаження зі складу.

Акцизний збір платять підприємства згідно з чинним законодавством на окремі види товарів за встановленими тарифами, наприклад, тютюнові та горілчані вироби, виробництво легкових автомобілів, тощо. Акцизний збір – непрямий податок на споживачів окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, який утримується з них при здійсненні оборотів з продажу таких товарів (продукції), виготовлених на митній території України, або при імпортуванні на митну територію. Об’єктом оподаткування є обороти з реалізації підакцизної продукції виробленої на території України, безоплатної передачі, передача по угодах комісії, а також для споживання, у власну переробку [4]. Сплату податків здійснюють в установлені строки перерахуванням з розрахункового рахунку.

Другий напрям – облік собівартості реалізації готової продукції. Собівартість реалізації складається з фактичної виробничої собівартості готової продукції і частини постійних загальновиробничих витрат. Показник собівартості реалізації розраховується за оцінками суцільної ідентифікації, середньозваженої чи ФІФО.

Згідно Міжнародних стандартів фінансової звітності показник собівартість реалізації містить дані про вартість запасів на початок і кінець звітного періоду, що відображаються в Балансі і Звіті про прибутки і збитки. Показник собівартість реалізації за Міжнародними стандартами фінансової звітності схожий на показник податкової звітності - приросту (убутку) балансової вартості виробничих запасів. В національних стандартах оцінка застосовується до реалізованої продукції, тому показник собівартості реалізації відображається в сумі реалізованої продукції. Отже, між показниками фінансової звітності в Україні і вимогами міжнародних стандартів звітності, що формують інформацію про фінансові результати підприємства існують принципово різні підходи, що дає нам можливість зробити висновок про несумісність розрахунку фінансового результату показників фінансової звітності і неможливість трансформації національних стандартів до міжнародних.

Отже, всі доходи від продажу відображаються в правій частині рахунку “Фінансовий результат”, а собівартість реалізації основної діяльності в лівій частині рахунку. Залишок по рахунку показує прибуток чи збиток від основної діяльності підприємства.

Рух доходів і витрат, що пов’язані з основною діяльністю підприємств відображається у “Звіті про фінансові результати”. У статті “Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів, податків, зборів. У статті “Інші вирахування з доходу” відображаються надані знижки, повернення продукції та акцизний збір чи інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції. У статті “Податок на додану вартість” відображається сума податку з продажу в розмірі 20%. Наступна стаття – валовий доход підприємства. Фінансовий результат основної діяльності визначається як різниця між валовим доходом і собівартістю реалізації, адміністративними витратами і витратами на збут.

IV. Висновки. Отже, досліджуючи природу показників фінансової звітності і їх вплив на розрахунок прибутку розуміємо: в міжнародній практиці показники фінансової звітності співпадають з порядком обчислення податку на прибуток, який сплачується до бюджету. За національними стандартами бухгалтерського обліку таких узгоджень не передбачено. Принцип побудови Звіту про фінансові результати лишився таким, який був до прийняття нових стандартів бухгалтерського обліку. В податкову звітність, частково, покладено принципи показників фінансової звітності по міжнародних стандартах. Перехід на нову податкову звітність в 1997 р. передбачав майбутні зміни в бухгалтерському обліку, але розробники стандартів залишились вірними старим традиціям, які не відображають ринкових змін нашого суспільства.

Розрахунок податку на прибуток згідно показників бухгалтерського і податкового обліку різний, відповідно податок на прибуток теж різний. Таким чином виникають постійні різниці, пов’язані з різною методикою розрахунку, які відображаються на окремих рахунках 17 “Відстрочені податкові активи” і 54 “Відстрочені податкові зобов’язання”. Згідно П(С)БО 17 тимчасові різниці необхідно відображати в кінці звітного року, залежно від того які залишки по рахунках 371 “Розрахунки по виданих авансах” і 69 “Доходи майбутніх періодів” [5].

В податковому обліку прибуток розраховується як різниця між валовими доходами, до яких відноситься отриманий дохід від продажу готової продукції і отриманих передплат і валовими витратами, до яких відносяться витрати понесені підприємством у зв’язку з виробничою діяльністю, аж ніяк не пов’язаними з отриманням цих доходів. Тобто у часі і просторі такі доходи і витрати не мають спільного взаємозв’язку. Отже розрахунок податку на прибуток буде різний. На нашу думку, для усунення таких протиріч необхідно було використовувати для складання фінансової звітності підхід закладений у стандартах міжнародного обліку. В основу показника фінансової звітності “Собівартість реалізації продукції (робіт, послуг)” покласти принцип показника податкової звітності – розрахунок приросту (убутку) виробничих запасів. Такий підхід дозволить виконати два завдання: усунути протиріччя між податковим і бухгалтерських обліком, таким чином полегшивши роботу облікового апарату підприємства і наблизити показники фінансової звітності до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що є необхідною умовою для інтеграції в Союз Європейської співдружності.

Література

1. Закон України “Про систему оподаткування” // Бухгалтерія. Податки. Бізнес. – 1997- № 42 – 1с.

2. Закон України “Про податок на додану вартість” № 168\97-ВР від 03.04.97р. \\ Все про бухгалтерський облік – 1998. - № 9 – с. 1-12

3. Закону України “Про Державний бюджет України на 2007рік” – Бухгалтерія. – 2007. № 1 – 46с.

4. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні та тютюнові вироби” № 329\95-ВР від 15.09.95р. – Ліга СД станом на 01.04.07р.- 2007р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 - Ліга СД станом на 01.04.07р.- 2007р.

АНОТАЦІЯ

Завершальною стадією кругообігу фінансів підприємства є визначення фінансового результату основної діяльності. Облік фінансових результатів в Україні здійснюється за двома напрямами: облік доходів і податків; облік собівартості реалізації готової продукції. Ці два напрями поєднуються на рахунку 79 “Фінансовий результат”, субрахунок 791 “Результат основної діяльності”. Існує декілька методів обчислення податку на додану вартість: метод нарахування і касовий. Основу методу нарахування складає вартість відвантаженої продукції згідно ціни продажу готової продукції (робіт, послуг), без включення до неї самого податку. Суть касового методу утримання податку полягає в тому, що податок утримується не залежно від того було здійснено реалізацію чи ні: головною причиною оподаткування є платіж на розрахунковий рахунок в рахунок оплати продукції. В цьому випадку податок не вираховується з доходу в момент виникнення податкового забов’язання, а лише після відвантаження зі складу.

Між показниками фінансової звітності в Україні і вимогами міжнародних стандартів звітності, що формують інформацію про фінансові результати підприємства існують принципово різні підходи, що дає нам можливість зробити висновок про несумісність розрахунку фінансового результату показників фінансової звітності і неможливість трансформації національних стандартів до міжнародних.