Право/13. Международное право

К.ю.н Романюк Е.И., Мхитарян А.В.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михайла

Туган-Барановского

Новітні тенденції стратегії розвитку використання водних шляхів: міжнародно- правові аспекти

Глобалізація світової економіки відображається в збільшенні світової торгівлі, в зростанні обсягів світового виробництва, у залученні в цей процес більшості країн всіх континентів. Однак, як складової загальної глобальної світової економіки, як результату пошуку й вдосконалювання форм міжнародного співробітництва, зміцнюється ідея регіоналізації в рамках багатонаціональної коаліції держав на різній основі.

Торговельне судноплавство, за самою своєю природою, є діяльністю міжнародною, оскільки здійснюється у зв'язку з використанням просторів і ресурсів, які є сферою інтересів міжнародного співпраці в цілому і кожної держави зокрема. Актуальність дослідження підсилюється і подальшим розширенням судноплавства, геополітичними змінами на планеті, сучасними тенденціями глобалізації, інтернаціоналізації та інтеграційними процесами.

Міжнародне торговельне судноплавство по міжнародних річках ґрунтується на повазі національного суверенітету кожної окремої держави, яка зустрічається на шляху слідування судна. Наслідком суверенітету є надання та регламентація державою права на перевезення. Зважаючи на те, що Україна має потенціальні можливості як морська та річкова транспортна держава, вирішення міжнародно-правових проблем цивільного транспорту досить актуально. Спрямованість зовнішній політики на світову економічну інтеграцію викликає необхідність гармонізації законодавства Європейського Союзу, Російської Федерації та України у сфері використання внутрішніх водних шляхів.

Із розвитком науково-технічного прогресу використання міжнародних річок не зводиться лише до судноплавства, однак ці питання залишаються головними і на сьогоднішній день. Які б зміни не відбувалися у внутрішній та зовнішній політиці України, її вектори завжди будуть спрямовані на світову інтеграцію. Низка факторів різного характеру, динаміка процесів міждержавних відносин, зокрема транс'європейської магістралі Рейн-Майн-Дунай, з'єднав Чорне і Північне моря. Незважаючи на довгострокову історію, теоретична база даних процесів залишається не до кінця вивченою.

Використання міжнародних річок для торговельного судноплавства залишається актуальним і на сьогодні. Принцип свободи судноплавства по міжнародних річках до цього часу не став імперативною нормою сучасних міждержавних відносин. Імперативними нормами повинні стати принципи справедливого і рівноправного торговельного судноплавства по міжнародних річках. Також необхідно застосовувати положення, напрацьовані прибережними державами в своїй практичній діяльності, які ще не знайшли відображення і міжнародно- правових актах. Такою правовою системою могла б досягатися одна з головних необхідних умов функціонування та розвитку правопорядку міжнародного торговельного судноплавства.

В Європі внаслідок різних режимів, які регулюють перевезення по внутрішніх водяних шляхах, є різноманітні міжнародно- правові акти, наприклад, Договір про Європейське Співтовариство, Белградська конвенція, Мангеймський акт. Відповідні інститути ЄС, Дунайська комісія ЕЄК ООН також установлюють свої правила. Перебороти законодавчі перешкоди за допомогою спрощення існуючого розмаїття режимів та інститутів, зайнятих установленням різних правил на єдиний режим, який охоплював би всю європейську мережу внутрішніх водяних шляхів та передбачити одну єдину організацію, якої були б передані функції існуючих інститутів, відповідальну за розбору правил, на наш погляд, конче необхідно.

Одним із можливих шляхів могло б стати створення нової загальноєвропейської міжурядової організації, участь в якій було б відкрито для всіх країн, що мають вихід на європейську мережу внутрішніх водних шляхів. Домогтися тих же результатів можна було б також шляхом створення системи багатосторонніх загальноєвропейських угод за різними аспектами внутрішнього водного транспорту, кожна з яких мала б свою процедуру і керуючий інститут для його прийняття і відновлення правил, що містяться в тій чи іншій угодах. Можливим шляхом могло б стати рішення про перетворення ЄС у ключову організацію по розробці правил, що регулюють перевезення по внутрішніх водних шляхах.

Така фундаментальна реорганізація інституціональної структури має шанси на реалізацію. Досягти необхідного консенсусу з питання про значні інституціональні зміни можна в зв'язку з тим, що в ЄС питання внутрішнього водяного транспорту не належать до числа найбільш пріоритетних, і їм буде й надалі приділятися відносно невелика увага в рамках єдиної транспортної політики.

Таким чином, можна зробити висновок, реалізація проекту нової незалежної організації дасть змогу державам у сфері використання внутрішніх водних шляхів забезпечити підвищення рівня правосвідомості та правозастосування, збільшити грошові та інвестиційні потоки та прибутковість цієї сфери діяльності.

Література:

1. Передерієв Є.П. Проблематика сучасних міжнародно-правових досліджень // Зовнішня торгівля: право та економіка. - №2(25).-К.,2006.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 р. №496 «Про затвердження Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006-2010рр.»

3. Передерієв Є.П. Деякі аспекти зовнішнього економічного та правового забезпечення морської діяльності // Зовнішня торгівля: право та економіка. - №2-3(19-20).- К.,2005.

4. Передерієв Є.П. Поняття «правопорядок» в системах права //Зовнішня торгівля : право та економіка .- №2 (31).- К,2007