Єрмоліна М.Б., науковий керівник – Оленець А.Г.

Буковинська державна фінансова академія

Дослідження ефективності діяльності підприємств харчової промисловості Чернівецької області

Структура промислового виробництва є однією з найважливіших у системі макроекономічних показників. Реалізація проблем структурної політики – досить важлива для загальнодержавної стратегії реформування народногосподарського комплексу країни з метою підвищення ефективності його функціонування та виходу з економічної кризи.

Українська економічна наука присвятила, з урахуванням актуальності структурних перетворень, цій проблемі значну кількість теоретичних, методичних і практичних розробок.

Серед робіт, які розглядають окремі аспекти цієї проблеми слід назвати роботи вітчизняних вчених-економістів А.Т. Головко, О.Н. Дерев’янко, О.П.Кириченко, Л.М. Пильник, С.І. Соколенко та інші.

Метою даного дослідження є обгрунтування напрямів формування сучасного продовольчого комплексу на основі галузевої структури з орієнтацією на задоволення попиту економіки держави та ринку на його продукцію при повному і ефективному використанні власного виробничо–ресурсного потенціалу.

Досягнення поставленої мети можна забезпечити шляхом вирішення таких завдань:

1) оцінити стан, динаміку, тенденції та перспективи розвитку харчової промисловості;

2) визначити пріоритети розвитку харчової промисловості з урахуванням загальних тенденцій промислового виробництва;

3) обгрунтувати економічне, правове і технологічне забезпечення структурних перетворень з елементами державного регулювання економіки;

4) запропонувати концептуальні основи формування ефективної структури економіки харчової промисловості.

В останні роки розвиток харчової промисловості характеризується спадом виробництва, значним звуженням асортименту продукції, скрутним фінансово–економічним становищем більшості підприємств. У 2003 р. випуск продовольчих товарів становив 6901,5 тисяч тонн. Однак можна побачити, що у 2004 році ситуація погіршилась – випуск становив 6655,8 тисяч тонн (96,4 % від випуску 2003 року). Але вже із 2005 року і до 2007 спостерігається зростання виробництва продовольчих товарів, що є позитивним результатом[6].

Якщо аналізувати випуск продовольчих товарів за окремими найменуваннями виробленої продукції, то можна сказати, що обсяги цукру–піску та хлібобулочних виробів із кожним роком зменшуються, як видно із таблиці 1, а обсяги м’яса, ковбасних виробів та соняшникової олії поступово збільшуються (хоча, слід відмітити, що обсяги ковбасних виробів у 2005 та 2006 роках зменшувались та становили відповідно 93,1 % та 90,7 % від обсягів виробництва 2004 року але вже в 2007 році обсяг виробництва збільшився та склав 330 тисяч тонн, що свідчить про позитивні зміни).

Динаміка виробництва основних продовольчих товарів за період з 2003 р. по 2007 р. представлена у таблиці 1 [5].

Таблиця 1

Виробництво основних видів продовольчих товарів

на підприємствах України за 2003 – 2007 роки*

тис.тонн

Найменування	2003	2004	2005	2006	2007
Цукор–пісок	2486	2147	2139	2592	1867
М’ясо (включаючи субпродукти І категорії)	552,5	526,8	624,5	771,8	971,6
Ковбасні вироби	271	332	309	301	330
Олія соняшникова	1257	1343	1382	2078	2230
Хліб і хлібобулочні вироби	2335	2307	2264	2159	2034
Всього	6901,5	6655,8	6718,5	7901,8	7432,6

*Джерело: Офіційний сайт Державного комітету статистики України.

Якщо ж проаналізувати випуск продовольчих товарів у Чернівецькій області, то можна побачити, що до 2006 року відбувався спад виробництва продовольчих товарів, оскільки обсяги виробництва цих товарів складали у 2003 році – 88,5, у 2004 році – 86,8, у 2005 році – 68,2 тисяч тонн. Але вже із 2006 року почалось зростання обсягів виробництва промислової продукції та складало у 2006 році – 98,4 і у 2007 році – 101,7 тисяч тонн.

Що ж стосується окремих найменувань продовольчих товарів, то слід відмітити, що обсяг виробництва цукру–піску зменшився у 2004 та 2005 роках порівняно із 2003 роком, у 2006 році – збільшився до 11,5 тисяч тонн, а у 2007 році знову зменшився і склав 9,5 тисяч тонн, що є негативним чинником. Обсяг виробництва м’яса, ковбасних виробів та олії у 2007 році збільшився порівняно із 2003 роком та склав 17,5 тисяч тонн, 8,4 тисяч тонн та 41,1 тисячу тонн відповідно, що є загалом позитивним результатом. Обсяг виробництва хлібобулочних виробів зберігається протягом досліджуваного періоду приблизно на однаковому рівні.

Динаміка виробництва основних продовольчих товарів за період з 2003 р. по 2007 р. у Чернівецькій області представлена у таблиці 2 [6].

Таблиця 2

Виробництво основних видів продовольчих товарів на підприємствах Чернівецької області за 2003–2007 роки*

тис. тонн

Найменування	2003	2004	2005	2006	2007
Цукор–пісок	10,3	7,9	8,8	11,5	9,5
М’ясо (включаючи субпродукти І категорії)	13,7	11,1	10,2	14,6	17,5
Ковбасні вироби	6,8	5,5	6,5	8,0	8,4
Олія соняшникова	31,7	35,2	15,7	38,3	41,1
Хліб і хлібобулочні вироби	26,0	27,1	27,0	26,0	25,2
Всього	88,5	86,8	68,2	98,4	101,7

*Джерело: Офіційний сайт Головного управління статистики у Чернівецькій області.

Харчова промисловість включає сукупність взаємопов’язаних підприємств з виробництва продовольчої сировини, її заготівлі, переробки, зберігання і реалізації через торговельно–розподільчу мережу і ринок.

Ринок продовольства в Україні відрізняється від інших товарних ринків найвищою стабільністю попиту. Споживачами продуктів харчування є всі без винятку верстви населення.

Важливою передумовою формування адекватної ринковим умовам структури харчової промисловості є створення ефективного механізму забезпечення виконання зобов’язань суб’єктами господарювання (зокрема, шляхом ініціювання та здійснення процедур банкрутства, ліквідації та санації збиткових підприємств). Тому доцільно припустити, що скорочення їх частки у перспективі має привести до поліпшення фінансового становища галузі в цілому (за інших рівних умов щодо економічної кон’юнктури без урахування імовірності поглиблення фінансової кризи) [1, C. 47].

Ефективність функціонування харчової промисловості значною мірою залежить від структури ресурсів, які вона споживає. Доцільно окремо розглянути структуру матеріальних (сировинних та енергетичних), фінансових і трудових ресурсів. Основними стратегічними напрямами зміни структури сировинних ресурсів, що споживаються харчовою промисловістю України, мають стати:

1) поліпшення якісних показників сільськогосподарської сировини, яка використовується у виробництві продуктів харчування;

2) використання нетрадиційних видів сировини, харчових добавок, барвників тощо;

3) максимальне зменшення залежності від імпортних сировинних ресурсів (насамперед, таро–пакувальних матеріалів);

4) забезпечення комплексної переробки сировини та мінімізації її витрат.

Асортиментна структура продукції, що виробляється підприємствами харчової промисловості, повинна, з одного боку, відповідати потребам ринку, а з іншого – здійснювати вплив на ці потреби. Стратегічним напрямком зміни структури вітчизняного ринку продуктів харчування має стати його глибока сегментація.

Аналіз показує, що Україна може бути продовольче незалежною по життєво важливих продуктах харчування, для виробництва яких у неї є достатній природно–економічний потенціал. Але щоб забезпечити таку незалежність, необхідно вирішити комплекс проблем. Однак у сучасних умовах, через обмеженість фінансових засобів, можна використати тільки ті фактори зростання виробництва, які не вимагають додаткових інвестицій, зокрема – здійснення інституціональних перетворень, удосконалення фінансово-кредитної системи, оптимальне поєднання ринкових регуляторів, посилення державного впливу на всі сфери діяльності.

У нинішніх умовах для збільшення виходу кінцевої харчової продукції доцільно стимулювати комплексну переробку сировини. Щоб вирішити таку проблему, треба:

1) реструктуризувати підприємства;

2) підвищити ефективність виробництва;

3) розробити паритетний ціновий механізм і запровадити його при закупівлі сировини та реалізації кінцевої продукції;

4) забезпечити конкурентоспроможність вітчизняних виробів на внутрішньому і зовнішньому ринках [3, C. 11].

У свою чергу, для цього необхідно:

1) здійснити заходи щодо реконструкції та технічного переозброєння та поліпшення на їх основі асортименту і якості продукції;

2) розробити відповідний фінансово-кредитний механізм;

3) створити сприятливі умови для підприємництва, удосконалення взаємовідносин з сільськогосподарськими товаровиробниками та розвитку агропромислової інтеграції.

У процесі реструктуризації підгалузей харчової промисловості доцільно поступово удосконалювати розміщення підприємств для формування спеціалізованих зон виробництва і переробки основних видів сировини.

Проблемою великого соціального і економічного значення є відродження цукробурякового виробництва. Для її розв'язання необхідно перебудувати сировинну і виробничо–технічну бази галузі (за аналогією з тим, як зроблено в ряді європейських країн).

Модернізація і реконструкція діючих підприємств, розвиток нових виробництв повинні здійснюватися за рахунок власних коштів виробників продукції, бюджетних коштів, конкурсного інвестиційного кредитування проектів, довгострокових кредитів комерційних банків, коштів підприємств інших галузей, іноземних інвесторів, лізингового фонду [4, C. 36–37].

При реструктуризації харчової промисловості важливе значення має агропромислова інтеграція, що здійснюється за допомогою різноманітних формуваннях (таких, як фінансово–агропромислові групи, агрокомбінати, агрофірми, концерни тощо). Такі формування дістануть поширення, насамперед, у цукробуряковому і м'ясному виробництвах.

Реалізація викладених заходів дозволить істотно поліпшити стан справ у харчовій промисловості України, створити економічні умови для подолання спаду виробництва в галузі, підвищення ефективності використання її виробничого потенціалу і забезпечення конкурентоспроможності продуктів.

Література.

1. Дерев’янко О.Н. Основні напрями системного трансформування харчової промисловості України / О.Н. Дерев’янко // Економіка України. – 2007. – № 1. – С.45–50.

2. Кириченко О.П. До проблеми розвитку харчової промисловості / О.П.Кириченко // Економіка України. – 2007. – № 10. – С.82–84.

3. Пильник Л.М. Наукове забезпечення і конкурентоспроможність харчової продукції / Л.М. Пильник // Харчова і переробна промисловість. – 2007. – № 5–6. – С.10–11.

4. Якуненко Н.І. Продовольчий ринок України: проблеми та тенденції розвитку / Н.І. Якуненко // Економічні реформи сьогодні. – 2008. – № 13. – С.32–37.

5. http://www.ukrstat.gov.ua – офіційний сайт Державного комітету статистики України.

6. http://www.oblstat.cv.ukrtel.net – офіційний сайт Головного управління статистики у Чернівецькій області.