Плохих В.В.

Донецький державний університет економіки і торгівлі

імені М.Туган-барановського

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ

Нормальне функціонування економіки не можливе без надійної системи розрахунків між суб'єктами господарської діяльності, що забезпечує надійність та та швидкість проведення платежів. У розрахунках і платежах, що здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі види економічних відносин у суспільстві. І тому нормальне функціонування та розвиток економіки неможливо забезпечити без розрахунків між банками.

У 1991 році в Україні назріла нагальна необхідність перетворень у банківській системі. Важливу роль у їхньому здійсненні відіграло запровадження з лютого 1992 року нового порядку взаємних розрахунків між банками - через кореспондентські рахунки, що відкривалися в установах Національного банку України. Як свідчить практика, саме посередництво у здійсненні платежів між банками як прерогатива центрального банку надає йому можливість контролювати та регулювати грошовий обіг, забезпечує центральний банк ефективним регулюючим інструментом банківської діяльності, що, в свою чергу, дає змогу впливати на процес відтворення капіталу в державі.

Розлад у банківській сфері досить часто є однією із перших ознак та одночасно причиною зародження та розвитку фінансової кризи. У 1992-1993 роках розрахунки між установами банків України проводилися за допомогою паперових розрахункових документів. Операції виконувались протягом трьох тижнів, а в деяких випадках - місяць і більше. В наслідок цього занадто багато коштів підприємств знаходилось у розрахунках, затрати підприємств та банків на проведення розрахунків були досить високими та зростали неплатежі суб’єктів господарювання.

Задля вирішення цієї проблеми Національний банк України в 1992 році розробив Концепцію електронного грошового обігу в Україні, яка була розглянута банками України і затверджена Правлінням Національного банку України. Першочерговим завданням у ній визначено впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі - системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.

Питання застосування системи електронних платежів були досліджені у наукових працях таких авторів, як А.Береза, С.Івахненков, В.Завгородній, Г.Титоренко та ін.

Уже протягом 1993 року було створено сучасну систему електронних платежів, яка почала діяти в повному обсязі на території України з початку 1994 року. Завдяки її запровадженню зазначені проблеми було вирішено. Термін оборотності коштів скоротився до одного дня. Це дало можливість банкам ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам - свої кошти.

Нова система дала змогу, крім того, забезпечити чистоту міжбанківського простору. Завдяки їй Національний банк може тримати під контролем будь-яку ситуацію щодо здійснення міжбанківських розрахунків.

З 1993 року СЕП зазнала багато змін,зокрема було розроблено вісім моделей обслуговування коносолідованго кореспондентського рахунку, здійснено перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, вдосконалено засоби захисту інформації, побудовано кількарівневу систему резервування та відновлення роботи. Проте апаратна база СЕП, та апаратні засоби захисту інформації залишались без змін. Виникла суперечність між формою організації роботи СЕП та її апаратно-технічним забезпеченням, в якому комп’ютерна техніка і спеціалізовані апаратні засоби захисту інформації СЕП вже відпрацювали свій ресурс. Все це обумовило потребу оновлення програмно-апаратної бази. 10 листопада 2006року було впроваджено у промислову експлуатацію систему електронних міжбанківських платежів нового покоління – СЕП-2, яка прийшла на зміну СЕП.

СЕП-2 стала єдиною системою міжбанківських розрахунків, що об’єднала в собі риси двох попередніх підсистем: системи електронних платежів (СЕП), яка здійснювала перекази у файловому режимі (з 1993 р.), і системи термінових переказів (СТП), впровадженої в 2001 р., котра здійснювала перекази в режимі реального часу. Основною відмінністю цих платежів є те, що кошти зараховуються на кореспондентський рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника до СЕП, саме це є головною ознакою системи класу RTGS (Real-Time Gross Settlement). Тоді як у файловому режимі зарахування коштів утримувачу здійснюється тільки після того, як він під-твердить отримання файла платежів відповідною квитанцією.

Негайне відображення суми переказу на рахунку отримувача дає змогу набагато спростити технологію виконання платежів, для яких є принциповим гарантоване проведення суми за коррахунком отримувача до певного часу.

Слід зазначити, що СЕП нового покоління – це функціонально повний набір апаратних і програмних засобів, а також організаційних заходів, які у сукупності повинні забезпечити виконання наступних функцій:

- виконання міжбанківського переказу за допомогою обміну файлами електронних розрахункових документів та відповідною технологічною інформацією з користувачами в файловому режимі із зарахуванням коштів на технічний кореспондентський рахунок утримувача після отримання підтвердження від нього про прийняття розрахункових документів;

- виконання міжбанківського переказу за допомогою обміну електронними розрахунковими документами та технологічною інформацією з користувачами в режимі реального часу з негайним відображенням коштів за прийнятими до системи розрахунковими документами за технічним кореспондентським рахунком отримувача;

- відображення проведеного міжбанківського переказу на кореспондентських рахунках учасників та інших рахунках, призначених для обліку міжбанківських переказів, в територіальних управліннях НБУ;

- забезпечення можливості для отримувача прийняти платіж в режимі of-line, який був відправлений в режимі on-line і відображений за кореспондентським рахунком.

Основнi завдання системи:

- задоволення потреб економiки, що реформується i розвивається;

- забезпечення керiвництва Національного банку оперативною i точною iнформацiєю про перемiщення грошових коштiв i стан кореспондентських рахункiв для прийняття рiшень щодо монетарної полiтики Національного банку України;

- скорочення витрат часу на виконання мiжбанкiвських розрахункiв;

- рiзке прискорення обiгу грошових коштiв, особливо великих сум;

- пiдвищення рiвня безпеки системи мiжбанкiвських розрахункiв;

- розширення спектра послуг для користувачiв;

- удосконалення i посилення процедур внутрiшнього бухгалтерського облiку та контролю;

- зменшення вартостi банкiвського посередництва шляхом оптимiзацiї платiжних засобiв i рацiоналiзацiї систем.

Програмно-технічні рішення покладені в СЕП-2,розраховано на те, що СЕП-2 має забезпечити потребу України в міжбанківських розрахунках щонайменш на 10 років.

Отже, можна зробити висновок, що на найближчий час банківська система України забезпечена досить функціональною СЕП, яка повністю забезпечує потреби в швидкому та надійному виконанні електронних розрахунків. СЕП-1 успішно виконувала свої функції понад 13 років, тому є підстави сподіватись, що й використання СЕП-2 буде настільки ж довготривалим та продуктивним. Проте це не означає, що розвиток системи загальмується. Як і раніше потрібно спрямовувати зусилля на розроблення нових інструментів та механізмів функціонування системи електронних платежів, підвищення ії пропускної спроможності та надійності.

Література

1. А.Савченко, І.Івченко, В.Михайлова Система електронних платежів нового покоління//Вісник НБУ. – 2007. – №2. – с. 2-4.

2. http://eprints.ksame.kharkov.ua/401/

3. http://www.vuzlib.net/kazn_syst/6-3.htm