Носенко Д.К.

Запорізький національний технічний університет, Україна

Проблеми та перспективи подальшого розвитку бюро кредитних історій в Україні

У всьому світі бюро кредитних історій (БКІ) служать ключовим інструментом для збільшення доступу споживачів до фінансування, для покращання управління банківськими портфелями, і ведуть до диверсифікації активів та появи нових банківських продуктів. Окрім того у розвинених країнах створення БКІ мало значний вплив на фінансовий сектор та позитивно вплинуло на загальне зростання економіки. Саме тому подальший розвиток бюро кредитних історій в Україні важливий для сприяння росту у секторах малих та середніх підприємств та споживчому (іпотека, кредитні картки, мікрокредитування, авто кредити тощо).

Теоретичний базис проблеми кредитування, створення та функціонування БКІ був закладений такими зарубіжними вченими як J. Holmes, J. Isham, J. Wasilewski, R. Hunt, P. Ghosh, D. Ray, R. Townsend, N. Wallace, S. Williamson, F. Coppens, F. González , G. Winkler тощо. Що стосується України, то для нашої держави це питання є відносно новим і недостатньо вивченим. Серед вітчизняних науковців слід виділити роботи Є. Карманова, Г.В. Карпенка, А.С. Пищулина, М. Семенова, С. Прасолова, у частині робіт, увага яких приділяється створенню БКІ в Україні, проте не висвітлюються проблеми функціонування даних організацій в умовах розвитку фінансового ринку на сучасному етапі, чим і обумовлена актуальність даного дослідження.

У статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», надається наступне поняття «БКІ» – юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію [1]. Проте, для вирішення поставленої задачі важливим є уточнення і, в свою чергу, розширення даного терміну. Так, під БКІ ми розуміємо організацію (як правило, приватну), що займається збором, обробкою, зберіганням і поширенням відомостей, що належать до кредитної історії окремих громадян, включаючи такі відомості, як залишок заборгованості або кредитні лінії, історію внесення платежів, випадки непогашення кредиту, банкрутства. 

Схема роботи БКІ наступна: кредитори постачають бюро даними про своїх клієнтів. Бюро зіставляє їх з інформацією, отриманою з інших джерел (суди, державні реєстраційні й податкові органи і т.д. ) і формує картотеку на кожного позичальника.

БКІ надають звіти про кредитні операції залежно від наявності інформації про потенційного позичальника, виду кредиту й, що саме важливо, ступеню деталізації, необхідної кредиторові. Найпростіший звіт містить інформацію про минулі неповернення й простроченнях позичок – так звані "чорні", або "негативні" дані. Самі детальні звіти – включають увесь комплекс інформації про активи й пасивах позикоодержувача, гарантіях, структурі заборгованості по термінах і часу погашення, його зайнятості й історії родини. Найбільш розвинене кредитне бюро складає кредитні рейтинги позичальників, орієнтуючись на їх характеристики і кредитні історії, а також використовують дані для складання статистичних моделей, які сприяють просуванню фінансових інструментів, визначенню вартості кредиту, встановленню і регулюванню кредитних лімітів.

При регулярному і достовірному наданні БКІ інформації про своїх клієнтів кредитори можуть постійно одержувати звіти про кредитні операції потенційних позичальників. Твердість правил обумовлена тим, що бюро кредитних історій, що належать власне самим кредиторам, піддані конфлікту інтересів: кожний прагне одержувати повну й достовірну інформацію, не надаючи своїх даних [2]. Мова йде про проблему так званих "кишенькових" бюро, тобто про ситуацію, коли БКИ засноване й належить конкретному кредитору, зокрема комерційному банку. Про актуальність даного твердження для України свідчить наявність таких юридичних осіб як: ЗАТ «Міжнародне бюро кредитних історій», ТОВ «Українське бюро кредитних історій», ТОВ «Російський стандарт».

На сьогоднішній день в Україні, крім вищезазначених, існує ще ТОВ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій». Для порівняння: у США працюють близько 2000 БКІ, але слід зазначити, що тільки три великі організації Experian, TransUnion та Equifax мають інформацію не лише щодо кредитного ринку США, а й ринків ін. країн [3].

В багатьох країнах функції БКІ виконує інститут державної реєстрації кредитів. Ця організація історично створювалася для реєстрації угод іпотечного кредитування й заставних під нерухомість. Проте основна відмінність державної реєстрації кредитів від кредитних бюро полягає в тому, що надання інформації в базу даних є обов'язковим і не визначається ніяким угодою, а встановлене відповідним правилом.

Незважаючи на переваги діяльності БКІ, слід зазначити, що існує декілька проблем в їх функціонуванні. По-перше це стурбованість позичальників про захищеність інформації, що міститься в кредитних історіях, оскільки не всі згодні розголошувати інформацію про себе. Друга проблема – це сумлінність самих бюро кредитних історії, тобто у разі конфлікту клієнта з ними, може з’явитися навмисна чи випадкова помилка, в результаті якої з клієнтом ніхто не буде працювати. Також позичальників хвилює те, що в кредитній історії може опинитися інформація про їх реальні доходи, а не номінальні. Для України, де частка тіньового сектору економіки становить по різним оцінкам 30-45%, це питання є актуальним. Третя проблема полягає в тому, що на даному етапі БКІ діють окремо, не мають спільної бази даних, між ними не проходить обмін інформацією щодо основних кредитних продуктів банків. Крім того, кредитні бюро за законом можуть бути підключені до державних баз даних.

Отже, для вирішення вищезазначених проблем необхідна постійна співпраця всіх чотирьох БКІ (а в майбутньому їх кількість буде постійно зростати), це вирішить одразу дві проблеми – «кишенькові» бюро не будуть більше обслуговувати інтереси лише своїх банків-власників, а також буде створена єдина база даних, що буде в інтересах як і позичальників, так і самих банків. Також важливо забезпечити захищеність баз даних. Не секрет, що періодично на електронних носіях інформації з’являється так звана «чорна» база даних, де міститься інформація про позичальників. Потрібно запровадити більш суворий контроль над зберіганням даної інформації для попередження її розповсюдження.

Таким чином, у результаті впровадження БКІ в українську банківську систему спрощується діяльність комерційних банків, знижуються ризики для всіх учасників процесу кредитування, виникає механізм контролю позичальників. Це позитивно позначиться на розвитку ринку кредитування, у тому числі споживчого, призведе до зниження відсоткових ставок за кредитами. У позичальників з'явиться серйозний стимул до сумлінного виконання своїх фінансових зобов'язань. Але необхідне вирішення вищезазначених проблем та постійна співпраця всіх БКІ. У такому разі становлення в Україні повноцінної системи БКІ буде можливим в найближчі 4-5 років при умові наявності стабільного функціонування банківської системи.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23 червня 2005 р. № 2704-IV // http://zakon.rada.gov.ua.

2. Semenova М. Information Sharing in Credit Markets: Incentives for Incorrect Information Reporting // Comparative Economic Studies. – 2008. – № 50. – р. 381–415.

3. Карманов Є. Бюро кредитних відносин: ремонт чи повна реконструкція? // Вісник Національного банку України. – 2006. – № 11. – С. 32–36.