Економічні науки/12.Економіка сільського господарства
Аспірант М.В.Мозгова
Миколаївський державний
гуманітарний університет ім. П.Могили
Визначення рівня забруднення земель
сільськогосподарського призначення та екологічно безпечних землеробських зон.
Відомо, що будь-який ступінь
забруднення рослин викидами від стаціонарних джерел та автотранспорту
призводить до зниження продуктивності фотосинтезу, а відтак до зниження якості
та урожайності сільськогосподарських культур. Наприклад, у рослин зернових культур
особливо важлива роль належить верхньому листку, який на 40-45% забезпечує
поживними речовинами колос. Поживні речовини із верхнього зеленого листка і
колосу надходять до зернівки. У результаті опадів пил, що потрапляє на поверхню верхнього листка, значно гальмує фотосинтез. При цьому суттєво
зменшується вміст білків у рослині, що негативно впливає на якість продукції
рослинництва. [1, c. 24- 29].
Відзначимо, що особливе місце в
забрудненні ґрунту Миколаївської області має сільське господарство, а саме використання
господарюючими суб’єктами засобів
захисту рослин (ХЗЗР). У 2004 році в розрахунку на 1 га ріллі застосовано 0,5
кг пестицидів, що складає 123% від попереднього року. При цьому забруднення ґрунтів
області персистентними екологічно небезпечними пестицидами (хлорорганічними
препаратами), гербіцидами груп 2-4-Д та сім-тріазинів має стійку тенденцію до
зниження. За останні 5 років відсоток забрудненості ґрунтів названими
пестицидами не перевищував 0,1-0,2%.
Незважаючи на це у ґрунтах області
виявляється найбільша залишкова частота по пестицидам: ТХАН (88% проб), ПХК
(83%), симазину (80%), алерозу (74%), атразину (73,9%). Більш ніж у 50% зразків
ґрунту виявлена присутність залишків ще 11 препаратів, що свідчить про значну
забрудненість ґрунтів пестицидами.
Звідси можна зробити висновок, що всі
пестициди, які застосовувались раніше та застосовуються на сьогоднішній день в
області, є потенційно небезпечними речовинами, які потребують особливих умов
застосування регламентів та обов'язкового контролю за додержанням державних
санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів щодо безпечного виробництва,
транспортування, зберігання і використання пестицидів і агрохімікатів, за
вмістом залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у харчових продуктах.
Визначено, що й за іншими показниками
хіміко-аналітичного контролю ґрунтів земельний фонд має сталу тенденцію до
погіршення, про що свідчать дані оприлюднені в національній доповіді «Про стан
навколишнього природного середовища в Миколаївській області в 2003 році» (Таблиця
1).
За результатами еколого-агрохімічної
паспортизації вміст у ґрунтах області ртуті, кобальту та цинку не перевищує
максимально допустимих рівнів (2,1 мг/кг для ртуті, 0,5 мг/кг для кобальту і 23
мг/кг для цинку)
Офіційно загальний рівень забруднення
земель області оцінюється як слабо- та середньо забруднений.
Підсумовуючи результати дослідження
зроблені наступні висновки: в Миколаївській області екологічно безпечною
землеробською зоною є землі сільськогосподарських угідь північного району
Миколаївської області, який охоплює
Арбузинський, Братський, Врадіївський, Вознесенський, Доманівський, Єланецький,
Казанківський, Кривоозерський, Новобузький, Первомайський адміністративні
райони. Дана зона має високий агроекологічний потенціал, який підтверджується
досліджуваними показниками:
-
природні
властивості ґрунту, який представлений переважно чорноземами звичайними, що
складають 42,4% сільськогосподарських угідь області;
-
потужність
гумусного шару, яка характеризується високою потенціальною родючістю;
-
радіаційним
балансом;
-
типом
водного режиму;
-
низьким
рівнем забруднення, оскільки землі були довгий час звільнені від хімічного
навантаження.
Таким чином, дані показники
дозволяють стверджувати про оптимальні умови в північному районі Миколаївської
області для росту і розвитку сільськогосподарських рослин та визначають
достатній якісний рівень земельних ресурсів по відношенню до здоров’я людей.
Але незважаючи на означене та враховуючи небезпеку застарілих матеріалів
ґрунтового обстеження сільськогосподарських угідь даної зони, неточність
статистичної інформації щодо якісних і кількісних змін в ґрунті, вважаємо
доцільним продовжити аналіз та оцінку оптимальних умов щодо розвитку
екоіндустрії в даній зоні.
Список використаних джерел.
1.
Сохнич
А.Я., Гнаткович Д.І.,
Кухарук В.Г., Шворак
А.М. Моніторинг земель
кризового стану . - Львів, 1996 . — 40 с.
