Экономические науки/Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Р.І. Рубан

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Найістотнішим фактором інвестиційної діяльності є наявність фінансових ресурсів. Це перша умова формування інвестиційних планів і водночас основне обмеження. З оцінювання обсягів наявних ресурсів починається інвестиційне планування, і за цими ресурсами перевіряється реальність уже розробленої інвестиційної стратегії.

До основних форм фінансового забезпечення інвестиційної діяльності відносяться: позики, змішане фінансування, кошти дрібних інвесторів, оренда майна, кошти бюджетів різних рівнів та самофінансування.

Пошук шляхів активізації реальних інвестиційних процесів, як і розв'язання багатьох інших питань, лежить у площині аналізу джерел фінансування інвестицій [2].

Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування: капіталовкладення, операційні витрати, кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись двома напрямами: у відомчому розрізі та у розрізі інвестиційних проектів.

Джерелами простого і розширеного відтворення основних засобів можуть бути власні, позичкові, залучені кошти та цільові надходження і благодійні внески.

До власних джерел відносять прибуток від основної операційної діяльності; від фінансово-інвестиційної діяльності та від позареалізаційних операцій; амортизаційні відрахування; надходження від реалізації вибулих основних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основних засобів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштів відносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених - випущені підприємством акції й облігації.

Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток. Саме завдяки їм підприємство може здійснювати не лише просте, а й розширене відтворення цього ресурсу. Прийнято вважати, що амортизаційні відрахування є джерелом здійснення простого відтворення основних засобів. Проте, вони нерідко можуть стати і джерелом розширеного відтворення у випадках, коли підприємству ще немає потреби замінювати працюючі основні засоби, а отримані суми амортизаційних відрахувань завдяки введенню прискореної амортизації є досить значними і можуть бути використані для придбання додаткової кількості основних засобів.

В умовах ринкової економіки підприємства, як правило, не акумулюють амортизаційні відрахування у спеціальному амортизаційному фонді з цільовим реноваційним призначенням, а здійснюють просте і розширене відтворення в міру потреби за рахунок наявних власних або зовнішніх джерел фінансування. Проте підприємство може ввести в практику своєї діяльності закріплення фінансових ресурсів за формами відтворення основних засобів. В економічній літературі виділяють такі три форми їх відтворення:

- підтримання основних засобів у придатному для експлуатації стані без зміни їх первісної корисності;

- реновація основних засобів, тобто заміна фізично і морально зношених основних засобів новими, нерідко з кращими технічними характеристиками;

- розширене відтворення основних засобів на існуючій та новій технічній основі (здійснення модернізації, переоснащення виробництва).

На сучасному етапі оптимальним інструментом інвестиційної політики держави та комерційних банків є фінансовий лізинг.

Ефективний вплив лізингу на процес відтворення основних фондів і нормалізацію фінансово-економічного стану сільськогосподарських товаровиробників пояснюється наявністю певних переваг цієї форми економічних відносин. Кредитування у формі машин та устаткування, на відміну від грошового кредиту, зменшує ризик неповернення коштів, оскільки за лізінгодавцем зберігається право власності на передане майно, тобто лізингове майно виступає як застава.

Серйозно та ефективно лізингом сільськогосподарської техніки може займатися тільки потужна лізингова компанія з розгалуженою мережею філіалів, що має можливість фінансувати інші компоненти технології і здійснювати збут сільськогосподарської продукції. Інший шлях – це творення лізинговою компанією мережі власних підконтрольних сільськогосподарських підприємств і передача їм техніки на умовах лізингу [1].

В аграрному секторі економіки України лізингові операції державних та інших лізингових компаній не мають особливого попиту, що суперечить загальносвітовій практиці, вони займають лише 10%. Але якщо забезпечити приватним лізинговим компаніям відповідні стартові умови для розвитку, то лізинг матиме великі перспективи, насамперед в аграрному секторі економіки [3].

У сільськогосподарських підприємств у процесі господарської діяльності через нестачу власних ресурсів виникає необхідність отримання кредиту банку для поповнення оборотних фондів, придбання основних засобів виробництва, запровадження нових технологій.

Проблема кредитування аграрного виробництва залишається актуальною, оскільки своєчасне залучення кредитних ресурсів для здійснення виробничого процесу страхує від ризику його зупинки або уповільнювання.

Досвід розвинутих країн показує, що найважливішу роль у процесах інвестування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє залученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь перспективних галузей економіки та окремих підприємств. Економіка України, її регіонів не може ефективно розвиватися без ринку цінних паперів. На жаль, сьогоднішній стан фондового ринку регіонів країни не відповідає тій ролі, яку він відігравав у створенні сприятливого клімату, тобто сприяти підвищенню ділової активності в регіоні.

Аграрний ринок цінних паперів передбачає: визнання землі капіталом, а звідси взяття її на баланс не тільки як активу, але і як пасиву, що відображає вкладений в підприємство капітал; визнання цінними паперами пайових сертифікатів сільськогосподарських підприємств та сертифікатів на земельну частку; розробку державної системи реєстрації емісії вищевказаних цінних паперів та реєстрації їх власників; створення в аграрних районах інфраструктури фондового ринку.

З метою оздоровлення ситуації на регіональних фондових ринках України щодо створення умов для значної активізації інвестиційної діяльності необхідно:

- сформувати на організованому фондовому ринку регіону сталий вторинний ринок акцій перспективних, інвестиційно привабливих емітентів;

- організувати розміщення і обіг на регіональних фондових біржах корпоративних облігацій виробничих підприємств і банків регіону;

- випускати регіональні та муніципальні позики із залученням до регіону не тільки стратегічних, а й портфельних інвесторів.

Доцільно розробити багатопланову програму щодо розвитку регіонального фондового ринку, створення і функціонування інвестиційно-позикової системи, яка б мобілізувала вільні грошові ресурси населення, підприємницьких структур області, зовнішніх інвесторів, а також міжрегіонального співробітництва для інвестування регіональних проектів.

Литература:

1. Григоренко Є. Лізинг як перспективний вид діяльності // Ринок цінних паперів України. – 2002. № 1-2. – С.29-35.

2. Ранверсе Фрасуаза Оценка влияния финансовых факторов на экономический рост в России // Проблемы прогнозирования / Франсуаза Ранверсе, Анна Харченко-Дорбск,- 2002,- № 3.- С. 30-46.

3. Старіков О.Ю. Розвиток ринку сільськогосподарського лізингу // Економіка АПК. – 2001. - №10. – С.107-111.