Єрмоліна М.Б., науковий керівник – Тіху М.О.

Буковинська державна фінансова академія

ФІНАНСОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ВІД ДЕРЖАВИ

Анотація. У даній роботі розглядаються основні причини фінансової залежності органів місцевого самоврядування від держави та заходи, щодо зміни ситуації, що склалась у фінансовому забезпеченні сільських та міських рад. Також визначаються доходи державного та місцевих бюджетів згідно із Бюджетним кодексом України та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Ключові слова. Органи місцевого самоврядування, фінансове забезпечення, фінансова залежність, доходи місцевих бюджетів.

І. Вступ. На тлі швидкого розвитку економіки, що фіксується останні декілька років, в нашій країні все ще гостро стоїть проблема розвитку регіонів та представницької влади (сільські, міські та районні ради), що представляє інтереси громади. На даний час надзвичайно слабо розвинуте місцеве самоврядування з усіма його складовими: законодавчою базою, фінансовим механізмом, а особливо громадським контролем за діяльністю представницьких органів місцевого самоврядування тощо.

Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних та практичних заходів, щодо вирішення проблеми фінансової залежності органів місцевого самоврядування зробили такі вчені, як О.В. Балита, І.С. Луніна, М.В. Мних, Т.С. Смирнова, О.О. Сунцова та інші.

Хоча питанням, щодо фінансової залежності органів місцевого самоврядування від держави присвячено багато праць визначних науковців, проте ця тема і на даний час залишається актуальною і потребує подальшого вивчення.

ІІ. Постановка проблеми. Головна проблема місцевого самоврядування– це фінансова залежність від держави, низький рівень самостійності у прийнятті багатьох рішень та відсутність реальних важелів керівництва і в пливу на місцевому рівні.

На сучасному етапі розвитку України ситуація ускладнюється надмірною централізацією коштів на державному рівні, що ставить можливості реалізації місцевими органами влади покладених на них функцій у повну залежність від Державного бюджету. Позиція Міністерства фінансів у цьому питанні обумовлена адміністративно-територіальним режимом України, як унітарної, а не федеральної держави, а також недостатнім кваліфікаційним рівнем місцевих органів влади для фінансування бюджетних програм.

Отже добробут і благополуччя міста, села чи селища можливе лише при фінансовій незалежності територіальної громади і кожного з її членів. А це значить залежність прийнятих рішень органів місцевого самоврядування не від держави, а лише від громади територіальної одиниці, яка є безпосереднім споживачем соціальних послуг.

ІІІ. Результати. Майже кожна сільська та міська ради є фінансово залежними від держави і характеризується великим ступенем дотаційності.

Причинами цього є:

по–перше те, що у структурі бюджетів рад відбуваються поступові, але дуже суттєві зрушення в бік збільшення розмірів офіційних трансфертів, а особливо це стосується субвенцій, котрі надаються державою для чітко визначених цілей;

по–друге те, що спостерігається поступове уповільнення темпів приросту власних та закріплених доходів;

по–третє те, що держава Конституцією та іншими законами закріпляє власні повноваження та функції органів місцевого самоврядування, але насправді не дає реальних фінансових важелів для їх реалізації, передаючи їх державним адміністраціям, що представляють інтереси не громади, а КМУ та президента України, яким вони підпорядковані [5].

Для того, щоб змінити ситуацію, що склалася у фінансовому забезпеченні сільських та міських рад, потрібно у структурі бюджетів збільшити розмір закріплених та особливо власних доходів за допомогою підвищення ефективності їх адміністрування місцевими податковими органами та розширення бази оподаткування.

По–перше, потрібно збільшити розмір місцевих податків та зборів у структурі доходної частини бюджетів сільських та міських рад.

По–друге, необхідне більш суворе законодавче регулювання при продажі земель, що знаходяться у власності місцевих органів самоврядування, та сформування процедури продажу земель лише тільки на аукціонах, для отримання максимальних доходів.

По–третє, необхідно підвищити розміри надходжень від закріплених доходів бюджетів органів місцевого самоврядування, та особливу увагу приділити податку з доходів фізичних осіб.

Для підвищення надходжень від цього податку необхідно:

1) підвищити ефективність адміністрування податку з доходів фізичних осіб податковими органами;

2) запровадження дієвого механізму покарання підприємців за виплату заробітної плати в “конвертах”;

3) проводити широку роз’яснювальну роботу в засобах масової інформації про всі негативні сторони отримання заробітної плати в “конвертах”, а як наслідок і ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб [4].

Відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу України, до доходів, що закріплюються за органами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать надходження від:

1) податку з доходів фізичних осіб (у частині, визначеній ст.65 Бюджетного кодексу);

2) державного мита за судові процеси;

3) плати за ліцензії та сертифікати, що їх надають органи місцевого самоврядування;

4) частини єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва [1].

Використання коштів місцевих бюджетів безпосередньо пов’язане з виконанням державою та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань. Бюджетним кодексом передбачено критерії розмежування видів видатків за місцевими бюджетами [3].

Так, з обласних бюджетів фінансуються середні професійно–технічні училища та вузи, багатопрофільні лікарні обласного значення, спеціалізована медична допомога, з міських та районних – середня освіта, загальна медична допомога, а видатки суто місцевого значення (дошкільна освіта, первинна медична допомога, культурно–видовищні програми) здійснюються з бюджетів міст, республіканського, обласного, районного значення, сіл і селищ. Міста Київ і Севастополь мають усі видаткові повноваження,закріплені за областями, містами, районами, селами та селищами з дотриманням законів України, що визначають спеціальний статус цих адміністративних одиниць.

До видатків, що держава залишає на розсуд місцевого самоврядування і які не беруться до розрахунку при визначенні обсягів трансфертів, належать передусім видатки на підтримку та розвиток комунальної інфраструктури населених пунктів-упорядкування житлового фонду, ремонт і утримання доріг тощо [2].

Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування визначаються, перш за все, нормами Конституції України, яка встановлює повноваження Верховної Ради України, Президента та Кабінету Міністрів в галузі бюджетної діяльності [6].

ІV. Висновки. Отже, виходячи з усього вищезазначеного можна зробити висновок, що головна проблема місцевого самоврядування – це фінансова залежність від держави, низький рівень самостійності у прийнятті багатьох рішень та відсутність реальних важелів керівництва і впливу на місцевому рівні.

Для того, щоб змінити ситуацію, що склалася у фінансовому забезпеченні сільських та міських рад, потрібно:

1) у структурі бюджетів збільшити розмір закріплених та власних доходів за допомогою підвищення ефективності їх адміністрування місцевими податковими органами;

2) створити систему формування бюджету, на основі якої кожен рівень бюджетної системи матиме власні закріплені доходи;

3) розширити базу оподаткування.

Запровадження наведених змін та пропозицій дасть можливість збільшити розмір доходної частини сільських та міських бюджетів та покращити соціально–економічне становище, підвищити видатки на соціальний захист, культурно–освітні заходи та житлово–комунальне господарство, яке у більшості сіль та міст знаходиться у надзвичайно занедбаному стані.

Література.

1. Бюджетний кодекс України. Закон України від 21.06.2001, № 2542 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37–38.

2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР, зі змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua.

3. Жемеренко Є.В. Використання коштів місцевих бюджетів України / Є.В. Жемеренко // Фінанси України. – 2008. – №8. – С.16.

4. Луніна І.С. Стратегія реформування місцевих бюджетів в Україні / І.С.Луніна // Дзеркало тижня. – 2007. – №21. – С.7.

5. Мних М.В. Роль та значення місцевих фінансів у розвитку місцевого самоврядування / М.В. Мних // Економічний часопис–XXI. – 2007. – № 1. – С.17–18.

6. Смирнова Т.С. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні / Т.С. Смирнова // Навч. посіб. – Київ: “КМ Академія”. – 2004. – 262 с.