Яцків В.В., к.м.н. Плаксивий О.Г.

Буковинський державний медичний університет

Оптимізація діагностики та лікування хронічного тонзиліту з урахуванням мікробіологічної характеристики вогнища запалення

Хронічним тонзилітам належить одне з провідних місць в структурі загальної ЛОР – захворюваності. В Україні на хронічний тонзиліт хворіє близько 4% населення. За даними статистики протягом 8-10 років кількість хворих на хронічний тонзиліт збільшилась майже удвічі. Приблизно 75% дітей, що хворіли на хронічний тонзиліт, у дорослому віці продовжують хворіти на це захворювання. Однією з причин цього може бути підвищення антибіотикорезистентності мікроорганізмів завдяки широкому застосуванню синтетичних антибактеріальних препаратів широкого спектру дії, без урахування картини мікрофлори у кожного окремого пацієнта.

В основу дослідження покладено матеріали клінічного та мікробіологічного обстеження хворих на хронічний тонзиліт, які знаходились на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в ЛОР – центрі.

Було обстежено 70 пацієнтів. У 50 осіб клінічно діагностовано хронічний компенсований тонзиліт, у 20 пацієнтів клінічно діагностовано хронічний декомпенсований тонзиліт.

Методика мікробіологічного дослідження наступна.

Матеріал з лакун мигдаликів після попереднього застосування прийому тонзилоротації брали за допомогою стерильного тампону. Біоматеріал доставлявся до баклабораторії не пізніше двох годин з моменту взяття. У подальшому робили посіви на 5%-й кров’яний агар методом секторів, на жовточно – сольовий агар, середовища Ендо, Сабуро. Після двох діб інкубації в термостаті при температурі 37º С визначали характер вирослих колоній, визначали показник мікробного обсемінення. Колонії пересівали на 5%-й цукровий агар, оцінювали морфологічні та культуральні властивості виділених штамів.

Ідентифікацію мікроорганізмів проводили за класичними біохімічними тестами.

За екологічним значенням у мигдаликах мікроби розподіляли таким чином:

1. Патогенні.

А) Грампозитивні : Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Enterococcus faecalis, .

Б) Грамнегативні: Haemophillus influenzae, Klebsiella pneumoniae, E.coli.

2. Умовно патогенні: Candida albicans, Neisseria catharrhalis.

3. Сапрофітні: Bacillus subtillis, Lactobacterium spp, Corynebacterium spp.

Виявлено істотну достовірну різницю росту мікроорганізмів при компенсованому та декомпенсованому тонзиліті.

Так, при хронічному компенсованому тонзиліті, патогенні та умовнопатогенні мікроорганізми дають низький ріст, порівняно із сапрофітною флорою – понад 300 КУО/тампон.

Для хронічного декомпенсованого тонзиліту характерним виявилось значне переважання росту патогенної та умовнопатогенної мікрофлори при пригніченні росту сапрофітної мікрофлори.

Методика лікування хворих

Основна група 50 чол. Хворим, у яких діагностовано компенсовану форму хронічного тонзиліту попередньо промивали лакуни піднебінних мигдаликів розчином декасану 0,02% (діюча речовина - декаметоксин). В наступному застосовували фонофорез з розчином декасану. На підщелепну ділянку, установлювали щільно ультразвуковий випромінювач із марлевою прокладкою, просоченою розчином декасану 0,02%. Інтенсивність впливу 0,2-0,4 Вт/см² у безперервному режимі, по 4-6 хв. з кожної сторони, через день, 8-10 процедур.

У контрольній групі 20 чол., хворим лакуни мигдаликів промивали фізіологічним розчином NaCl та не призначали фізіотерапевтичних процедур.

Всім пацієнтам проводили мікробіологічне дослідження до початку лікування, через 3 місяці та через 6 місяців після лікування.

При аналізі мікробіологічних досліджень через 6 місяців після проведеного лікування отримано наступні дані: у хворих основної групи виявлено достовірне зростання сапрофітної флори проти відсутності ефективного росту сапрофітіву контрольній групі Також виявлено зниження росту патогенних та умовнопатогенних мікроорганізмів, при відсутності такої динаміки у контрольній групі

У основній групі хворих виявлено достовірне зростання сапрофітної мікрофлори, та достовірну елімінацію патогенних та умовнопатогенних мікроорганізмів з лакун піднебінних мигдаликів у порівнянні аналогічних показників до лікування, та через 6 місяців після лікування

Висновки

1. Мікробіоценоз лакун піднебінних мигдаликів у хворих на хронічний тонзиліт складався з 10 основних видів патогенних, умовнопатогенних та сапрофітних бактерій.

2. Декомпенсовану форму хронічного тонзиліту можна було діагностувати за підвищеним ростом патогенної флори та недостатнім ростом сапрофітної флори.

3. Лікування хронічного компенсованого тонзиліту методом промивання лакун розчином декасану та наступний фонофорез розчином декасану призводить до ефективної елемінації патогенної мікрофлори з лакун піднебінних мигдаликів.