Десятник Жанна Василівна

аспірантка,

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди

ВИКОРИСТАННЯ ПРИЙОМІВ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ ЯК УМОВА УСПІШНОСТІ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ

Для сучасної молоді знання іноземної мови є не тільки однією з важливих умов конкурентоспроможності на ринку праці, сприяє налагодженню приватних, професійних, культурних, економічних зв’язків, але й допомагає краще пізнати себе і навколишній світ.

Процес оволодіння іноземною мовою є складним, нелегким, а без відповідного рівня розвитку пам’яті й зовсім неможливий. Хоча за вікном панує ХХІ століття і ми знаємо про пам’ять дуже багато, але нас не перестає хвилювати питання наскільки ефективно ми використовуємо нашу пам’ять, чи можемо ми значно підвищити рівень її розвитку, та й взагалі, чи є межі її розвитку. Тому і на сьогоднішній день залишається суттєвим питання раціонального використання природних можливостей нашої пам’яті.

Важко переоцінити значення пам’яті в нашому житті. Пам’ять – це те, за допомогою чого в єдине ціле поєднується минуле, теперішнє та майбутнє людини. Якби не було б пам’яті, то не було б життя. На думку Корж Н.М., «пам’ять являє собою ієрархічну багаторівневу систему, до складу якої входять процеси закріплення результатів взаємодії живої системи з навколишнім середовищем, збереження цих слідів та їх подальшого відтворення» [3, с.43].

У свою чергу, Ізюмова С.О. вважає, що «пам’ять – це складна ієрархічно побудована багаторівнева система – від рівнів з більш елементарною переробкою даних, які в більшій мірі пов’язані з процесами власне збереження, до складних форм організації і перекодування інформації, в яких велику роль відіграють процеси мислення» [2, с.19].

Психологічні закономірності пам’яті вивчали різні дослідники: Аткінсон Р., Бартлетт Ф., Бархатова С.Г., Блонський П.П., Еббінгауз Г., Зінченко В.П., Зінченко Т.П., Істоміна З.М., Леонтьєв О.М., Смирнов А.О., Шадриков В.Д., Черемошкіна Л.В. та ін. Цікаво відмітити, що саме дослідження проблем пам’яті є яскравою ознакою Харківської психологічної школи, представниками якої є Верезуб О.М., Зінченко П.І., Бочарова С.П., Іванова О.Ф., Заїка Є.В., Кузнєцов М.А., Лактіонов О.М., Невельський П.Б., Середа Г.К., Скориніна О.В., Хомуленко Т.Б. та інші дослідники.

Треба відзначити, що дослідженню мнемічних проблем присвячено не один десяток робіт. Так, в деяких із них досліджувалися різні види пам’яті. Є праці, в яких приділяється увага встановленню кількісних та якісних закономірностей пам’яті. Також є окремі психологічні дослідження, в яких мнемічні проблеми розглядалися у взаємозв’язку з іншими психічними процесами та функціями, а є роботи, в яких висвітлено шляхи формування прийомів та способів запам’ятовування.

Проблемами пам’яті цікавилися представники різних зарубіжних психологічних шкіл – асоціаціоністи (Еббінгауз Г., Мюллер Г., Пильцекер А. та ін.), біхевіористи (Уотсон Дж., Торндайк Е., Толмен, Ховланд К., Міллер Дж. та ін.), гештальтпсихологи (Бартлетт Ф., Левін К., Кьолер В., Коффка К. та ін.), функціоналісти (Джеймс В., Бергсон А. та ін.) та інші.

Також мнемічні проблеми розглядалися вченими у межах різних підходів – когнітивний (Аткінсон Р., Клацки Р., Ліндсей П., Норман Д. та ін.), інформаційний (Прісняков В.Ф., Пріснякова Л.М., Слободенюк Л.І. та ін.), діяльнісний (Бархатова С.Г., Зінченко П.І., Істоміна З.М., Смирнов А.О. та ін.), системний (Бочарова С.П., Величковський Б.М., Вучетич Г.Г., Грановська Р.М., Зінченко В.П., Корж Н.М., Ломов Б.Ф. та ін.), інтенціональний (Середа Г.К., Мельник І.М. та ін.) та інші.

Крім цього, проблема пам’яті була і є предметом та об’єктом дослідження не тільки психологів, але й представників різних дисциплін – педагогів, фізіологів, біологів, генетиків, біохіміків, нейрофізіологів, нейропсихологів, філософів та інших (Бехтерева Н.П., Кругликов Р.І., Ліванов М.М., Лурія О.Р., Павлов І.П., Сєченов І.М., Хомська Є.Д. та ін.), Вчені вивчають мнемічні проблеми на різних рівнях – молекулярному, клітинному, біохімічному, нейрофізіологічному, психологічному та ін. Так, на думку Зінченка П.І., розкрити механізми пам’яті можливо лише об’єднавши зусилля всіх науковців.

Безумовно, на сьогоднішній день про пам’ять відомо багато, але незважаючи на накопичений багатющий матеріал, залишаються невирішеними багато питань. Дослідники вважають, що необхідна єдина теорія пам’яті, яка б могла синтезувати усі накопичені знання та відповіла на питання, на які ще не знайдено відповідей. Також науковці висувають одностайну думку, що вирішити поставлені завдання можна лише на засадах системного підходу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що на ефективність оволодіння іноземними мовами впливають не тільки психологічні, вікові особливості суб’єктів навчання, фактори раціонального запам’ятовування матеріалу, але велику роль відіграє застосування прийомів запам’ятовування та розвитку пам’яті. У якості таких мнемічних прийомів, які полегшують процес запам’ятовування та сприяють більш раціональному та ефективному використанню пам’яті в процесі навчання, можуть виступати повторення, категоризація, класифікація, групування, складання плану тексту, створення у думці яскравих образів, запам’ятовування матеріалу за допомогою слів-вішалок або опорних слів, метод зв’язків, метод асоціацій, метод співвідчуттів, метод співзвуччя, запам’ятовування іноземних слів за допомогою аркушів-бірок або картинок та ін. До того ж треба відмітити, що одного лише знання про існування того чи іншого прийому недостатньо. Для позитивного впливу прийому на розвиток пам’яті необхідно добре їм володіти, для чого неодмінно треба проводити цілеспрямовану роботу по формуванню у суб’єктів навчання мнемічних прийомів. На нашу думку і сьогодні не втратили свого сенсу слова Смирнова А.О., який вважав, що в процесі навчання приділяється недостатня увага розвитку пам’яті. Науковець стверджував, що запам’ятовування являє собою складну психічну діяльність, в якій велику роль відіграють процеси мислення.

Слід відзначити, що серед великої кількості існуючих прийомів, які полегшують процес запам’ятовування та сприяють підвищенню його ефективності, є такі, що мають дуже давню історію, а є й інші, що з’явилися досить недавно. Серед них є більш легкі, прості, які може опанувати кожен з бажаючих, а є й такі прийоми, які можуть використовувати лише мнемоністи, тобто люди, що спеціально займаються цією справою. Крім цього, відомі більш універсальні прийоми, які можна застосовувати при запам’ятовуванні різних видів матеріалу, а є цілий ряд спеціальних прийомів, які більше підходять для запам’ятовування конкретного виду матеріалу - вербального, цифрового або графічного. До того ж одні з прийомів краще застосовувати для запам’ятовування невеличкого списку елементів, а інші можна легко використовувати при роботі з матеріалом великого об’єму. Крім цього, виходячи з конкретної ситуації, суб’єкт не тільки сам вирішує, який з наявних у нього прийомів йому краще примінити, але й на різних ступенях запам’ятовування може варіювати ними, тобто при першому знайомстві з матеріалом застосовувати один, а в подальшому обрати інший прийом.

На нашу думку, питання формування раціональних прийомів запам’ятовування іншомовного матеріалу потребує подальшої розробки.

Таким чином, такі прийоми запам’ятовування як метод співзвуччя, метод асоціацій, повторення, метод співвідчуттів, запам’ятовування за допомогою картинок, аркушів-бірок можна рекомендувати використовувати на різних етапах вивчення іноземної мови.

1. Бочарова С. П. Психология и память. Теория и практика для обучения и работы. – Х.: Гуманитарный Центр, 2007. – 384 с.

2. Изюмова С.А. Психофизиологическое изучение индивидуальных особенностей уровней памяти человека // Новые исследования в психологии. – 1986. – № 2. – С.18-24

3. Корж Н.Н. Проблемы памяти // Тенденции развития психологической науки /Под ред.Ломова Б.Ф., Анцыферовой Л.И. – М..: Наука, 1989. – С.34-46

4. Смирнов А.А. Возрастные и индивидуальные различия памяти. – М.: Просвещение, 1967. – 300 с.