Здобувач Пілявський В.І.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ТА ЙОГО СКЛАДОВИХ

Агропромислова інтеграція формується в середовищі інституту агропромисловий комплекс (АПК) або утворення яке структурує економічну взаємодію агентів ринку та діє у вигляді організаційно оформлених структур і систем що забезпечують дотримання відповідних правил і норм.

Прийнято розглядати АПК як сукупність трьох сфер:

перша – забезпечення матеріального технічними засобами виробництва сільського господарства інфраструктури АПК;

друга – власне сільське господарство;

третя – виробнича інфраструктура АПК що включає заготівельну мережу, з доробки і зберігання продукції, переробні підприємства, транспортну мережу, оптову і роздрібну торгівлю сільськогосподарської продукції.

Розглянемо докладніше ці складові. Як показує світової досвід, ринок засобів виробництва АПК інтенсивно розвивається, його особливістю є надзвичайно високий рівень спеціалізації та концентрації виробництва. Наприклад, в США чотири найкрупніших компаній займають майже половину ринку техніки, добрів, хімічних засобів та насіння. Відміною рисою сучасного стану розвитку і складової АПК є сервісне обслуговування своєї продукції, включаючи надання оренди обладнання та машин (лізинг) та вивчення експлуатаційних якостей продукції з метою подальшого вдосконалення.

На жаль, зовсім інші явища спостерігається в сучасній Україні, де практично відсутнє відтворення та оновлення матеріально-технічної бази і складової АПК. Темпи відновлення машинно-тракторного парку скоротилися у 10-20 разів. Внаслідок різкого зростання строку експлуатації сільськогосподарської техніки погіршуються її експлуатаційні показники та надійність, неухильно зростають витрати на її утримання та підготовку до польових робіт.

Основна складова АПК - сільськогосподарське виробництво - має суттєві особливості у порівнянні з іншими галузями національного господарства. По-перше, основним засобом сільськогосподарського виробництва, його найважливішим та безпосереднім ресурсом є земля. Не випадково більшістю державних та політичних діячів вважають, що реформування аграрної сфери полягає, в першу чергу, в перетворенні земельних відносин. В той же час продукція інших сфер АПК, постійно вдосконалюється. З'являються нові типи машин, обладнання та засобів для обробки землі, стимулювання та захисту рослин. Все нові смакові якості та зовнішній вигляд набувають продукти харчування, що виготовляються з сирих овочів, фрукти та продукції тваринництва. Усе це обумовлює зростання цін на кінцеву продовольчу продукцію, які, за виключенням певних випадків, обганяють ріст цін на сировинну сільськогосподарську продукцію.

Крім того у сфері сільського господарства є низька еластичність по ціні продукції, тобто, відносна стабільність цін, незважаючи на певні коливання обсягів пропозиції.

Сільськогосподарське виробництво в Україні довгі роки було практично відокремлено від III сфери АПК, яка складається з трьох ланок. Перша ланка – збут сільськогосподарськими товаровиробниками своєї продукції – дуже різноманітна і складається з декількох каналів реалізації, насамперед, організованих ринків, до яких відносять товарні біржі, оптові ринки та аукціони. Частка продукції постачається безпосередньо переробним підприємствам, в багатьох випадках застосовується система реалізації продукції через приватних посередників-заготівників або через систему сільськогосподарської кооперації.

Наступна ланка цієї складової АПК – переробна галузь. Частина сільськогосподарської сировини після механічної переробки чи доробки залишається в господарствах (наприклад зерновідходи, корми, насіння).

Більша частина йде на переробку, причому ця частка продовольчої продукції постійно зростає. Якщо раніше кінцевий споживач орієнтувався тільки на свіжі чи консервовані овочі чи фрукти, то зараз усе більше продукції споживається у вигляді готових харчів, напівфабрикатів чи у замороженому вигляді.

Особливою рисою структури III сфери АПК є поєднання як невеликих переробних підприємств, так і справжніх гігантів, які займають частку від 30% до 70% національних ринків, вкладають значні гроші у дослідження та розробку нових видів продукції, її зберігання, упакування та рекламу. На фінансову міцність переробної галузі вказує той факт, що до 40 перших фірм світу входять 15 харчових компаній

Важливою складовою ІІІ сфери АПК є оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування. Споживання продовольчих товарів відбувається як у дома, так і поза домом, причому остання частина постійно зростає, складаючи від 25% до 45% загальної суми продовольства в ринково розвинених країнах. Така тенденція відбувається й у країнах, які знаходяться у процесі ринкового розвитку.

Оптові посередники відмовляються від практики постачання у роздрібну торгівлю однорідних продуктів, надаючи пріоритет постачанню великого продовольчого асортименту. В останні десятиліття набула розповсюдження система супермаркетів та торгових центрів, концентрація у яких продовольчих товарів досягає великої кількості.

Таким чином, у загальноприйнятому вигляді агропромисловий комплекс національного господарства є сукупність галузей, що забезпечують матеріально-технічну базу індустріального розвитку сільського господарства (І сфера), виробництво сільськогосподарської продукції (II сфера), переробку, транспортування, зберігання та реалізацію сільськогосподарської продукції споживачеві (III сфера).

Враховуючи особливості складових агропромислового комплексу, які були визначені вище, та багато аспектні взаємовідносини між ними можна стверджувати, що агропромислову сферу слід розглядати як таку, що має всі ознаки складної системи.