Економічні науки / 13. Регіональна економіка

Казакова А.Ю.

Харківська національна академія міського господарства, Україна

Дослідження виробничого травматизму у регіонах України

Стан професійної захворюваності тісно пов’язаний з соціально-економічною ситуацією у країні, зі становищем окремих галузей економіки. Якщо ситуація кризова, то не зважаючи на наявність відповідних нормативно-правових документів, роботодавці дбають перш за все про виживання підприємств чи бізнесу, а не про створення безпечних умов праці на виробництві. З іншого боку, найманим працівникам хворіти теж невигідно, тому робітники по можливості хворіють "без відриву від виробництва". За даними Держкомстату, 24,7% робітників працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам за тими чи іншими параметрами. За цим показником найнебезпечнішими є умови праці на підприємствах вугільної промисловості (74,1%), металургії (59,6%), газової (55,6%), нафтодобувної (50,6%), хімічної і нафтохімічної промисловості (43,2%) [3]. На половині виробничих об’єктів України періодично реєструвалися підвищені параметри профшкідливостей, на 30% підприємств таке перевищення має постійний характер. За цих умов з’являється виробничий травматизм як наслідок незадовільної організації робочих місць і безпечного виконання робіт, порушення технологічної та трудової дисципліни, безвідповідальності керівників виробництва і безпосередніх виконавців в питаннях дотримання вимог безпеки з охорони праці [1]. Саме тому є найактуальнішим виявлення регіонів з найбільш високими показниками виробничого травматизму, що дає об’єктивну наочну картину та дозволяє правильно сформувати пріоритетні напрямки вирішення данної проблеми.

Було поставлено задачу за допомогою кластерного аналізу об’єднати регіони України в однорідні групи (кластери), класифікувати кластери за зонами ризику, тобто сформувати перелік регіонів із високими показниками кількості нещасних випадків, яким потребується першочергова допомога, та оцінити потенціал й відібрати регіони, де цей показник є найнижчим.

Інформаційна база дослідження – статистичні дані Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду [4]. В якості вихідного матеріалу для дослідження регіонів України було обрано  показники кількості нещасних випадків, на які складено акти по формі Н-1, по регіонах за 2009 рік (табл. 1).

Таблиця 1

Показники стану виробничого травматизму на підприємствах України

Регіони

Кількість нещасних випадків, на які складено акти по формі Н-1

всього (2009 р.)

всього (2008 р.)

АР Крим

289

384

Вінницька область

308

392

Волинська область

323

394

Дніпропетровська область

981

1344

Донецька область

4520

5343

Житомирська область

216

324

Закарпатська область

69

76

Запорізька область

402

680

Івано-Франківська область

100

218

Київська область

221

326

Кіровоградська область

168

245

Луганська область

1763

2257

Львівська область

386

508

Миколаївська область

144

177

Одеська область

237

328

Полтавська область

254

406

Рівненська область

163

181

Сумська область

286

481

Тернопільська область

109

136

Харківська область

424

589

Херсонська область

157

211

Хмельницька область

220

291

Черкаська область

166

241

Чернівецька область

59

96

Чернігівська область

151

191

 

Був проведений кластерний аналіз методом иєрархічної класифікації, використовуючи метод повного зв’язку. Відстань між групами визначається як відстань, яка вимірюється за принципом «дальнього сусіда». Відстань між кластерами, що об’єднуються,  дорівнює діаметру найменшої сфери, що містить в собі обидва кластери. Метод створює компактні кластери у вигляді гіперсфер, які погано об’єднуються з іншими кластерами. У результаті проведеного аналізу було отримано дендрограму для 27 спостережень (рис.1).

 

Рис.1 Дендрограма для 27 спостережень

 

У результаті кластеризації отримано вертикальну дендрограму для 27 спостережень, на якій визначені відстані між об’єктами та кластерами при їх послідовному об’єднанні. Деревоподібна структура графіку дозволяє визначити кластери у залежності від обраного порогу – заданої відстані між кластерами: виводиться матриця відстань між вихідними об’єктами; виводяться середні та середньоквадратичні відхилення для кожного вихідного об’єкту.

З огляду на те, що метод К-середніх найбільш повно відображає результати кластеризації, він також був застосований для виконання анализу за обраними раніш показниками. Цей метод відноситься до групи еталонних методів кластерного анализу. Таким чином, було утворено 5 кластерів  (табл. 2).

Таблиця 2

Евклідові відстані між кластерами

Номер кластеру

Евклідові відстані між кластерами, відстані під діагоналлю, квадрати відстаней над діагоналлю

1

0,000

11229610

20346040

22409600

23629580

2

3351,060

0

1348090

1918870

2289061

3

4510,659

1161

0

50469

124358

4

4733,878

1385

225

0

16382

5

4861,027

1513

353

128

0

 

Було проведено дисперсійний аналіз за кожною ознакою x1, х2: виводяться добутки квадратів відхилення об’єктів від центрів кластерів (Внутри SS) та добутки квадратів відхилення між центрами кластерів (Между SS), значення К-статистики та рівні значимості р. Результати дисперсійного аналізу представлені в таблиці 3.

Таблиця 3

Результати дисперсійного аналізу

Змінні

Дисперсійннй аналіз

Між SS

сс

Усередині SS

сс

F

Значим. p

x1

19716580

4

383038,7

22

283,1077

0,000000

x2

27808220

4

611244,8

22

250,2193

0,000000

 

Були виведені координати центрів та матриці відстань між центрами (табл. 4).

Таблиця 4

Координати центрів та матриці відстань між центрами

Переменные

Средн. класт.

Кластер № 1

Кластер № 2

Кластер № 3

Кластер № 4

Кластер № 5

x1

4520,000

1372,000

354,8889

176,6364

76,00000

x2

5343,000

1800,500

511,4445

248,4545

98,00000

 

У результаті був побудований графік розподілу центрів кластерів (рис. 2).

Рис. 2 Графік центрів кластерів

 

У даному дослідженні об’єкти були розподілені наступним чином: кластер 1: {5, 12}; кластер 2: {4, 8, 13, 20}; кластер 3: {1, 2, 3, 6, 10, 15, 16, 18,22}; кластер 4: {9, 11, 14, 17, 19, 21, 23, 25}; кластер 5: {7, 24}.

У результаті кластерного анализу регіони України були розподілені за кластерами. У перший кластер увійшли два регіони – Донецький та Луганський, в яких виявилася найбільша кількість нещасних випадків, що є логічим, враховуючи, що ці регіони є найчисельнішими за кількістю розміщених у них вугільних шахт [2]. У другий кластер увійшли 4 регіони: Дніпропетровський, Запорізький, Львівський та Харківський. У третій кластер увійшло 9 регіонів: АР Крим, Вінницький, Волинський, Житомирський, Київський, Одеський, Полтавський, Сумський та Хмельницький. Четвертий кластер вміщує у себе 8 регіонів: Івано-Франківський, Кіровоградський, Миколаївський, Рівненський, Тернопільський, Херсонський, Черкаський, Чернігівський. П’ятий кластер охоплює 2 регіони: Закарпатський та Чернівецький, які мають найнижчі показники виробничого травматизму на підприємствах, тобто п’ятий кластер є потенційно кращим серед усіх сформованих.

Отже, за допомогою проведеного аналізу було визначено області, які є в зоні ризику за випадками виробничого травматизму. У перший кластер з найбільшою кількістю нещасних випадків увійшли два регіони: Донецький та Луганський, тобто вони знаходяться у зоні неприпустимого ризику, тому потребують найбільшої уваги та є першочерговими у вирішенні питань щодо зниження виробничого травматизму. Кластер №2 знаходиться в зоні критичного ризику, тому є під загрозою. Кластери №3 та №4 є у зоні підвищеного ризику, а кластер №5 – у зоні мінімального ризику. Класифікація кластерів за зонами ризику наведена у табл. 5.

Таблиця 5

Класифікація кластерів за зонами ризику

Зона мінімального ризику

Зона підвищеного ризику

Зона критичного ризику

За неприпустимого ризику

Кластер 5

(Закарпатський та Чернівецький регіони)

Кластер 3, кластер 4

(АР Крим, Вінницький, Волинський, Житомирський, Київський, Одеський, Полтавський, Сумський, Хмельницький, Івано-Франківський, Кіровоградський, Миколаївський, Рівненський, Тернопільський, Херсонський, Черкаський, Чернігівський регіони)

Кластер 2

(Дніпропетровський, Запорізький, Львівський та Харківський регіони)

Кластер 1

(Донецький та Луганський регіони)

 

Проте великою проблемою залишається приховування роботодавцем нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві. Часто робітники, що працюють на підприємствах, не знаходяться з роботодавцем в трудових відносинах, тому випадки травматизму серед них просто не фіксуються. Проте потрібно розуміти, що будь-яке стимулювання запроваджувати європейські стандарти оцінки ризиків та безпеки виробництва з боку держави не буде ефективним без участі самого працівника. Починати треба з профілактики – масового впровадження культури виробництва. Конституція гарантує кожному громадянину право на безпеку праці, але якщо людина сама не піклується про свою безпеку ні держава, ні власник виробництва не зможе її захистити.

Література:

1.     Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві // Постанова Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004.

2.     Латишев Є.Є. Деякі особливості професійного здоров’я робітників вугільних шахт України // Охорона здоров'я України. – 2003. – №1. – С. 41-42.

3.     Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс] / Сайт Державного комітету статистики України – Режим доступу: / – http://www.ukrstat.gov.ua/.

4.     Офіційний сайт Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду [Електронний ресурс] / Сайт Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду – Режим доступу: / – http://www.dnop.kiev.ua/.