Пиндик М.В.

Науковий керівник: Калинич Я.Д.

Буковинська державна фінансова академія,

м.Чернівці

Позабюджетні цільові фонди соціального призначення: суспільна ефективність фінансового перерозподілу

Система централізованих фінансових ресурсів держави в сучасному розвинутому суспільстві характеризується створенням, разом із бюджетною системою, значної кількості позабюджетних цільвих фондів соціального призначення. Питання формування та функціонування позабюджетних цільових фондів держави є досить актуальними, що зумовлено пошуком додаткових шляхів та можливостей отримання фінансових ресурсів з метою повноцінного виконання загальносуспільних завдань і функцій.

Вітчизняні науковці, зокрема З.І. Сакацька Л.М. Клівіденко, Д.Ю. Федотов, С.Ф. Гончаров, К.В. Добромислов, досліджують численний обсяг проблем, пов'язаних з діяльністю державних цільових фондів та підвищенням їх суспільної ефективності, є тематикою особливого характеру наукових досліджень.

Кожна система цільових державних позабюджетних фондів соціального призначення в будь-якій країні є обов'язковим елементом централізованих фінансових ресурсів держави. Вона характеризується специфікою за складом, особливостями формування доходів та фінансування видатків, здійснення іншої функціональної діяльності, чим визначається її суспільне значення [1].

На сьогоднішній день в Україні функціонує 4 державних цільових позабюджетних фонди соціального призначення: Пенсійний фонд України; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

В сучасних умовах соціально-економічних ринкових трансформацій в Україні у сфері функціонування державних цільових фондів соціального призначення нагромадилась чимала сукупність невирішених проблем – законодавчого, організаційного та управлінського характеру, що проявляється, зокрема, у [5]:

¾ взаємодублюванні функцій між окремими фондами;

¾ значних розмірах внесків до позабюджетних цільових фондів держави, які недостатньою мірою забезпечують надходження коштів через фактор надмірної "тінізації" економіки;

¾ неузгодженості витрат з іншими статтями видатків держави.

Комплексний вимір труднощів пов’язаних з діяльністю державних цільових фондів соціального призначення набув загальнодержавної ваги. Зокрема, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має багато проблем, пов'язаних з рухом робочої сили та неповною зайнятістю. Проблемною є ситуація з надходженням до фонду фінансових ресурсів, зокрема через те, що більшість населення зайнята в приватному секторі, де право робітників на соціальний захист досить часто не забезпечується. Негативним явищем як для Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, так і інших соціальних фондів є низький рівень заробітної плати для багатьох категорій працівників та затримки з її виплатою.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань повинен забезпечити фінансування профілактичних заходів, які визначено національною, галузевими та регіональними програмами поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. При цьому, фонд не бере участі у розробці зазначених програм, однак повинен вишукати фінансові ресурси відповідно до затверджених обсягів, що є дуже проблематичним.

Із найбільшим обсягом проблем, зокрема, стикається Пенсійний фонд України: відсутність системності у проведенні пенсійної реформи, випереджаюче підвищення розмірів пенсій, порівняно із збільшенням фонду оплати праці розбалансовують його бюджет, а управління пенсійними коштами здійснюється неефективно. Значні їх обсяги відволікаються на фінансування невластивих для фонду видатків, основною причиною чого є встановлення за більшістю бюджетних програм з виплати пенсій видатків не на поточне фінансування виплати пенсій, а на відшкодування уже здійснених фондом виплат, що створює сприятливі умови для відстрочення виконання зобов'язань державного бюджету й цільових фондів перед пенсійним фондом. Якщо Пенсійний фонд України неспроможний виконувати свої фінансові обов'язки перед суспільством в силу причин незалежного від нього, об'єктивного характеру, то ряд інших соціальних фондів не виконують свої функції перед суспільством й через суб'єктивні підстави. Більше того, Пенсійний фонд України, відтак, неспроможний здійснювати інші види діяльності та операції, що практикуються у розвинутому світі [2].

Потребує удосконалення своєї діяльності також і Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Проблемним питанням є те, що не всі приватні підприємства та підприємці – фізичні особи реєструються у виконавчих дирекціях відділень за місцем державної реєстрації чи проживання, тим самим уникаючи сплати обов`язкових внесків та ігноруючи відшкодування соціальних виплат. Також питома вага внесків працівників у доходах бюджету ФСС ТВП є досить незначна. Підвищення їх частки повинно стимулювати зацікавленість у зниженні страхових ризиків, турботі про своє здоров`я, що дозволить підвищити рівень матеріального забезпечення та охопити соціальними послугами членів сімей застрахованих осіб. Зростання обсягу надходжень страхових внесків фізичних осіб можливе через збільшення розміру їх заробітньої плати та легалізацію тіньових доходів. Дослідження видаткової частини бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності показали, що біля 50% коштів направлється на покриття витрат у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а 30% – оздоровлення. Темпи росту першої групи зростають, тоді як витрати на оздоровлення скорочуються. Це означає такий перерозподіл коштів між окремими видами матеріального забезпечення, при якому видатки на санаторно-курортне лікування та оздоровлення здійснюється за залишковим принципом. Така тенденція є негативною і потребує виправлення в сторону збільшення видатків на оздоровлення та санаторно-курортне лікування [4] .

Як підтверджує досвід в умовах кризової ситуації, дані фонди не здатні адекватно забезпечити суспільні фінансові потреби та вимоги. Тобто, процес перерозподілу суспільних доходів через систему позабюджетних цільових фондів держави набуває властивостей формалізованого адміністративного характеру без відчутної суспільної віддачі. Натомість, реальні сучасні вимоги суспільства диктуються самим ринковим соціально-економічним середовищем, через що держава у своїй сфері повинна також організувати потужний сегмент централізованих фінансових ресурсів у вигляді спеціалізованих цільових фондів коштів, відповідних потребам суспільства. Тільки у випадку визнання доцільності та цілеспрямованості державні позабюджетні цільові фонди матимуть свою практичну суспільну ефективність.

Таким чином, реформування системи та характеру функціонування державних цільових позабюджетних фондів дозволить багато в чому вирішити їх нагальні питання. З метою забезпечення стабільних позицій та цілей діяльності державних позабюджетних фондів цільового призначення необхідно здійснити кардинальні реформи в напрямі вироблення адекватних суспільству програм спрямування коштів.

Отже, виходячи із зазначених положень, обгрунтувань та інтерпретацій, система державних позабюджетних фондів цільового призначення в Україні у перспективі повинна бути:

¾ реформованою та реорганізованою (особливо для фондів соціального спрямування діяльності): для окремих фондів слід поставити питання щодо доцільності їх функціонування та створення фонду, який буде займатися загальнообов’язковим медичним страхуванням;

¾ модифікованою та модернізованою: необхідне створення нових, суспільно адекватних фондів як соціального, так і економічного характеру діяльності, зорієнтованих на конкретну мету й досягнення цільового результату;

¾ суспільно ефективною: сприйняття державних позабюджетних цільових фондів за результатами їх функціонування – повноцінного виконання обов'язків перед суспільством.

Список використаних джерел

1. Гончаров С.Ф. Державні цільові позабюджетні фонди: поняття, ознаки та правова природа / С.Ф. Гончаров // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 12. – С. 36 – 38.

2. Добромислов К.В. Вдосконалення механізму пенсійних накопичень / К.В. Добромислов // Фінансовий вісник: фінанси, податки, страхування, бухгалтерський облік. – 2009. – №12. – С. 30 – 33.

3. Клівіденко Л.М. Фінансове забезпечення соціального захисту населення України / Л.М. Клівіденко // Соціальний захист. – 2008. –№4. – С. 10.

4. Сакацька З.І. Нове у соціальному страхуванні / З.І. Сакацька // Баланс агро. – 2010. – №3. – С. 21.

5. Федотов Д.Ю. Про формування доходів позабюджетних цільових фондів/ Д.Ю. Федотов // Фінанси. – 2008. – №7. – С. 61 – 63.