Дядечко А.В., наук. керівник Нестерова Н.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Однією із суттєвих прикмет сучасності є формування інформаційної цивілізації, що спирається на інноваційні технології в усіх сферах буття. Ознакою інноваційності є інтелектуалізація діяльності, пов’язаної з виробництвом, збереженням і переданням знань, скорочення життєвого циклу продукції та активне впровадження інтелектуальних ресурсів, які виступають важливим чинником зростання конкурентоспроможності національної економіки.

У рейтингу Всесвітнього економічного форму за 2009-2010 рр. Україна посіла 89-у позицію серед 133-ох країн - і впала на 17 позицій. Після періоду відносної стабільності рейтингу у 2006-2008 рр. (69, 73 і 72-е місце відповідно), країна опинилась у дев’ятій десятці країн, де вона перебувала до цього. При цьому, як і у рейтингу за минулий рік, Україна знаходиться у групі латиноамериканських та африканських країн, що розвиваються; нашими безпосередніми сусідами за рейтингом конкурентоспроможності є Гамбія та Алжир [1].

Україна має свій унікальний досвід щодо впровадження інноваційної моделі економічного розвитку, до 1991 року Україна мала потужний науковий потенціал європейського рівня, виділяючи на потреби науки і технологій близько 3% ВВП - рекордний показник на ті часи. Вже у 1996 році кількість працівників, задіяних у виконанні НДДКР, скоротилася вдвічі, а сукупний рівень фінансування науки впав до 1,3% ВВП. У 2009 році штат науковців зменшився ще на половину, а вливання в науку становили лише 0,85% ВВП. При цьому бюджетні видатки на науку з 1991 року не перевищували 0,4% ВВП при законодавчо визначеному мінімумі в 1,7% ВВП [2, с. 26].

Проблеми, що стримують упровадження засад сталого розвитку, мають складний, системний характер, який охоплює політичні, економічні, освітні, соціальні та міжнародні аспекти. До факторів стримування необхідно віднести: відсутність законодавчої бази; розробленої і затвердженої національної стратегії переходу України до сталого розвитку; проблеми суб'єктивного характеру.

Неодмінною умовою інноваційного розвитку є забезпечення засобами державної політики тісного взаємозв'язку між усіма складовими суспільного життя, органічне долучення до неї інноваційних факторів, поєднання ринкових перетворень з активним використанням наукових знань, високих технологій та інформації як головних джерел економічного зростання.

Негативні тенденції, що склалися у виробничій сфері (старіння основних фондів і технологічного оснащення, втрата найкваліфікованішої частини кадрів тощо), можуть призвели в найближчі роки до нової системної кризи вітчизняної економіки. Тому енергійний перехід на інноваційну модель сталого розвитку - об'єктивно єдиний шанс уникнути такої кризи й досягти позитивних для всього суспільства результатів [3, с. 6].

Україна в змозі вивести на світовий рівень будь-яку галузь, у якому б відсталому стані вона не перебувала сьогодні. Для цього с необхідні спеціалісти та колективи інноваторів, потрібен лише початковий інвестиційний поштовх. Критерієм пріоритетності має стати не сучасний
рівень розвитку галузі, а її здатність до суттєвого збільшення ВВП, створення імпортозамінної та експортної продукції.

Економічне поле для національних інновацій залишається достатньо широким - виробництво продуктів харчування, одягу, взуття; машинобудування для сільського господарства, автомобільного, рейкового, повітряного, морського, річкового та міського електротранспорту; енергетика і енергомашинобудування; гірничошахтне машинобудування; інші галузі реальної економіки, які мають великий попит на інноваційні пропозиції.

Треба докорінно змінити стратегію державних інноваційних програм. Вони мають бути спрямовані не на створення каналів фінансування окремих установ, а насамперед на відвоювання. завоювання та формування нових ринків наукомісткої продукції. Прогнозованість і стабільність позиції держави в тому, щоб постійно підживлювати інноваційну активність в економіці, має виключно важливе значення. За допомогою інформаційних технологій можна виявити пріоритетні напрями впровадження інновацій, залучивши до цього процесу всі верстви суспільства для створення високоефективної динамічної національної економіки [3, с. 7].

Найближчим часом необхідно прийняти Національний план інноваційного розвитку до 2015 року як важливий елемент реалізації стратегії реформ Президента України. Опорними пунктами цього плану має стати розвиток технологій новітнього шостого укладу відповідно до нового Закону України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки". Невдовзі буде сформувано кілька масштабних проектів саме в цих сферах - чистих технологій, нано- і біонаук [2, с. 26].

Література:

1. Звіт про конкурентоспроможність України 2010 від фонду «Ефективне Управління» // www.feg.org.ua/docs/Final_Ukr_2010.pdf

2. Семноженко В. Яка інноваційна політика потрібна Україні? // Урядовий кур’єр від 28 жовтня 2010 р. - №201. – С. 26.

3. Шевчук В.Я. Формування інноваційної моделі сталого розвитку України в посткризовий період // Економічний часопис. – ХХІ. – 2010. - №2. – С.6-8.