Шийка М. Ю.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Банківська система України і напрями її розвитку

Банківська система України – це складова кредитної системи держави, що включає в себе Національний банк України, інші банки (резиденти та нерезиденти, зареєстровані у встановленому законодавством порядку на території України) та небанківські фінансові установи, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кредитів або ведення рахунків клієнтів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, банківську інфраструктуру, а також зв’язки та взаємини між ними.[1]

У будь-якій державі, незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, банківська система відіграє ключову роль. Недарма банківську систему порівнюють часто із кровоносною системою економіки держави. Адже саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави.

Потужна банківська система є необхідною умовою забезпечення сталого економічного зростання в Україні. Вітчизняні банки проходять серйозну перевірку часом в умовах постійних економічних трансформацій. Швидка зміна умов функціонування, відкритість зовнішньому середовищу, схильність до внутрішніх перетворень спонукають банківську систему до постійного удосконалення. Рівень розвитку економіки значною мірою залежить від стану банківської системи.

Банківська система України ще сповна не мобілізувала й не реалізувала усі властиві їй стимулюючі можливості. Нерозв’язаними залишаються проблеми: підвищення рівня капіталізації банків; ефективності функціонування банківської системи та способів оцінювання цієї ефективності; удосконалення державної стратегії розвитку банківської системи, яка б сприяла її надійній та ефективній діяльності. Тому банківська система потребує удосконалення, розробки фундаментальних засад її подальшого зміцнення, усунення негативних проявів, які мають місце в сучасній банківській практиці.[3]

Дослідивши вищеназвані проблеми,можна виділити такі шляхи розвитку банківської системи України:

1. Розширення асортименту банківських продуктів при одночасному вдосконаленні існуючих. Саме цей напрямок створює найбільш сприятливі умови для розвитку, поглиблення та підвищення конкурентоспроможності банківської системи України. Основними шляхами розвитку цього напрямку є :

·        вдосконалення існуючих механізмів банківського  кредитування шляхом впровадження нових інструментів і технологій  та їх адаптації до різних потреб та  верств населення;

·        розширення асортименту та інтенсифікація банківських операцій з цінними паперами, активна участь комерційних банків у формуванні ефективного та дієздатного ринку цінних паперів в Україні.

2. Подальша інтеграція банківської системи України у світову та європейську банківську систему. Особливо актуальними є ті напрямки інтеграції, які забезпечують мінімізацію втрат капіталу національної банківської системи та можливий перерозподіл світових грошових потоків на користь процесів суспільного відтворення в Україні. Можливими векторами цього напрямку можуть бути:

·        стимулювання розвитку закордонних філій українських комерційних банків;

·        залучення іноземних інвестицій в банківську систему України;

·        інтеграція банківської системи України до єдиної європейської валюти;

·        створення економічних інструментів боротьби та запобігання застосування та функціонування міжнародних механізмів відмивання брудних коштів.

3. Підвищення капіталізації українських комерційних банків. Основні напрямки:

·        напрями підвищення розміру власного капіталу українських банків;

·        напрями підвищення робочих активів банківської системи України.

4. Вдосконалення керованості банківської системи України з боку Національного банку, вдосконалення емісійних та мультиплікаційних механізмів, підвищення ефективності та кваліфікованості банківського менеджменту, кадрового забезпечення банківської системи, надійності банківських операцій, розвитку позабанківської системи, контролю за дотриманням принципів конкуренції та рівних можливостей на ринку банківських послуг.  При цьому значна роль відводиться пруденційному нагляду, що передбачає систему заходів, за допомогою яких органи нагляду на підставі вимог законодавства забезпечують стабільну роботу банку, не втручаючись в її оперативну самостійність до появи потенційної або реальної загрози інтересам кредиторів і вкладників.[4]

Успішна реалізація цих заходів буде сприяти зміцненню банківської системи і створенню нею сприятливих умов для подальшого розвитку нашої економіки й зростання ефективності її функціонування.

Література:

1. Андрєєва Г.І. Інструменти і технології іпотечного кредитування [Текст] / Г.І.Андрєєва //Збірник наукових праць “Економіка: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ: ДНУ.-2005.-Т.3.-№200.-С.641-650.

2. Бритченко И.Г. Системность банковского дела и реальный капитал [Текст] / И.Г.Бритченко. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2003. – 134 с.

3. Уманців Ю. Розвиток національної банківської системи в умовах глобалізації світової економіки [Текст] / Ю.Уманців // Вісник Національного банку України. – К., 2006, №10. – С.60-65.

4. Мусінець Т.В. Розвиток національної банківської системи як шлях інтеграції України до ЄС [Текст] / Т.В. Мусінець // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 6. –С.27-34.