Першута І.О.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Науковий керівник: Русул Л. В.

РОЗВИТОК МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Розбудова нашої держави почалась пошуком шляхів для подолання кризи в успадкованій економіці. Перехід на ринкові відносини покращив стан в окремих сферах, але в цілому народне господарство потребує комплексної, глибокої перебудови, що пов’язана з наданням гарантій діяльності суб’єктів господарювання, а також соціального захисту населення України. Дуже гостро стоїть питання реформи охорони здоров’я. Фінансування медицини потребує значного покращення, бо здійснювалось, як правило, за методом залишкового фінансування цієї галузі.

Позитивним явищем останніх років є посилення уваги вітчизняних фахівців до дослідження даної теми, зокрема Виноградова О., Писанця Е., Поліщука М., Рудня В., Рудого В., Сергєєвої О., Сидорчука О., Сизоненка Л., Фуфаєвої І., Черкесової В., Юрія С.І., Базилевича В.Д., Демідова Н.А., Пашкова В., а також практики охорони здоров’я досліджують тенденції розвитку та шляхи впровадження страхової медицини в Україні. В сучасних умовах трансформаційних процесів розвитку нашої країни виникають нові актуальні напрямки, які потребують подальшого дослідження, наукового обґрунтування, практичного вирішення і розвитку. Одним із них є необхідність побудови комплексної, ефективної, загальнодоступної і справедливої системи медичного страхування, яка могла б бути впроваджена в національну практику.

На сьогодні можливо виділити три основні форми фінансування охорони здоров’я:

1) державна фінансується переважно (до 90%) з бюджетних джерел. За цією формою фінансуються системи охорони здоров’я Великої Британії, Канади, Ірландії;

2) бюджетно-страхова фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, працівників і субсидій держави. Медичні послуги оплачуються за рахунок внесків до фонду охорони здоров’я. Медичний фонд, як правило, не залежний від держави, але діє в рамках законодавства. Фінансування з позабюджетних фондів медичного страхування переважає в Німеччині (78%), Італії (87%), Франції (71%), Швеції (91%), Японії (73%), тощо;

3) приватнопідприємницька - фінансується за рахунок реалізації платних медичних послуг, а також за рахунок коштів добровільного медичного страхування. Населення, котре страхується, сплачує премію страховику, сума якої визначається очікуваною середньою вартістю послуг, що надаються ним, причому схильні до більшого ризику платять більше. Пацієнти сплачують медичні послуги відповідно до тарифів. Така система діє в США, Південній Кореї, Нідерландах [1].

Медичне страхування є формою соціального захисту населення щодо охорони здоров’я, воно пов’язане з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування. Це система організаційних і фінансових заходів щодо забезпечення діяльності страхової медицини. Воно має певні переваги перед приватними і державними системами, а також відомчою медициною, забезпечуючи більшу доступність, ясність і повноту задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг.

Варто зазначити, що в Україні вже розпочате впровадження системи медичного страхування рядом страхових компаній, з 1997 року запроваджено обов’язкове медичне страхування громадян, які приїжджають на відпочинок до Криму.

За роки незалежності України не відбулося кардинального реформування системи охорони здоров’я, про те відбулися певні зміни у функціонуванні медичного страхування. Найбільш суттєвими є такі:

1) різке зменшення витрат на охорону здоров’я у структурі ВВП;

2) скорочення кількості медичних закладів, перш за все в сільській місцевості;

3) ведення приватного медичного обслуговування;

4) легалізація народної медицини (відбулася й активізація самозванців від народної медицини та різного роду екстрасенсів і «цілителів»);

5) стихійне розповсюдження принципів ринкової економіки на медичне обслуговування населення, збільшення різного роду легальних і нелегальних поборів з хворих;

6) початок створення національної системи забезпечення країни фармацевтичною продукцією;

7) прийняття ряду законодавчих актів щодо діяльності медичної галузі;

8) започаткована інтеграція національної системи до світової та європейської моделей охорони здоров’я.

Метою політики та діяльності системи охорони здоров’я має бути «досягнення позитивного стану здоров’я», а не зниження захворюваності, інвалідності та смертності.

Соціально-політична криза в Україні призвела і до кризи в системі охорони здоров’я та погіршення якості медичного обслуговування населення. Так, у складеному вперше за історію Всесвітньої організації охорони здоров’я рейтингу національних систем охорони здоров’я Україна посіла 79-те місце з 191-ї країни світу. Слабою втіхою може бути те, що США займає 37-му сходинку, а Росії відведено 130-те місце.

За даними журналу Insurance TOP, за дев’ять місяців цього року рівень виплат у компанії «Аска» з добровільного медичного страхування досяг 122%, у СГ «ТАС» - 119%, у «Європейського страхового альянсу» - 106%. Лідер цього ринку – компанія «Провідна» - практично досягла стовідсоткової позначки, а у цілого ряду інших страховиків даний показник перевищив 70%-ий бар’єр, після чого цей вид страхування стає нерентабельним. Кожен п’ятий страховик з топ-20 учасників ринку добровільного медичного страхування за підсумками дев’яти місяців 2010 року зафіксував рівень виплат нижче 60%. Тоді як три страховика з двадцяти лідерів за даний період виплатили більше страхових відшкодувань, чим могли зібрати премій [4].

Оскільки система загальнообов'язкового державного медичного соціального страхування є важливою і стратегічною для держави, то необхідно погодитись, що до її впровадження необхідно підійти зважено і конструктивно: розробити і у встановленому порядку затвердити закони та підзаконні акти про медичне страхування громадян; розробити положення про національний і територіальні Фонди медичного страхування і здійснити їх формування, включивши до складу правлінь представників страхових компаній, що контролюватимуть цільове використання ресурсів; забезпечити нормативними актами вільний вибір громадянами лікувального закладу і лікаря, а також захист прав пацієнта на отримання своєчасної і якісної медичної допомоги; чітке визначення правового статусу в системі охорони здоров’я; зміна принципів виділення коштів, що повинні розподілятися за нормативом на одного жителя; монопольне роздержавлення існуючої державної системи охорони здоров’я та створення медичних закладів різних форм власності; забезпечення першочергової уваги проблемам організації первинної медико-санітарної допомоги населенню; встановлення принципу залежності зарплати медпрацівників від кількості і якості медичних послуг та створення системи правового, економічного та громадського контролю за якістю медичної допомоги, а також ведення відповідних санкцій за її не якісне надання.

Література:

1. Андріїшина Н. Перспективи медичного страхування в Україні [електронний ресурс] http://www.legalweekly.com.ua/article/

2. Мних М.В. Медичне страхування та необхідність його запровадження в Україні /М.В. Мних// Економіка та держава. – 2009. - №2. – С.40-41.

3. Новосельська Л.І. Шляхи запровадження медичного соціального страхування в Україні [електронний ресурс] http:// www.nbuv.gov.ua/

4. Форіншурер – інтернет-журнал зі страхування [електронний ресурс] http://forinsurer.com/