Экономические науки / Финансовые отношения

К.е.н. Поліщук В.Г., Мартинюк Н.В.

Луцький національний технічний університет, Україна

Вплив фінансово-економічної кризи на інвестиційну діяльність в Україні

Сьогодні важливу роль у економічному зростанні відіграють інновації. Пріоритетними завданням держави стає науково-технічний та інноваційний розвиток, що сприяє структурному вдосконаленню національної економіки за рахунок ефективнішого використання досягнень науки й техніки, наукового потенціалу країни.

Інноваційна діяльність передбачає цілий комплекс науково-технологічних, організаційно-економічних, фінансових і комерційних заходів, організація яких потребує істотних інвестицій, а це, у свою чергу, вимагає формування й реалізації ефективної інвестиційної політики. Адже від припливу інвестицій залежить розвиток підприємств і галузей, а отже й економіки загалом.

Інвестиційна діяльність є довгостроковим вкладенням та характеризується високим рівнем невизначеності й ризиків. Для мінімізації останніх необхідно систематично відстежувати інвестиційні процеси у країні, особливо за умов нестабільної економічної й політичної ситуації.

Інвестиційна діяльність в Україні розглядається з багатьох сторін, утім, в умовах дестабілізації макроекономічної ситуації в державі на перший план виходить потреба у вивченні стану інвестиційної діяльності визначенні чинників, що на неї впливають. У процесі дослідження встановлено, що у 2004, 2006 і 2007 роках спостерігалося збільшення обсягу капітальних інвестицій: їх приріст у 2004-му і 2007-му становив майже 50%, а у 2006-му – понад 30%. Значний приріст інвестицій у основний капітал відбувся у 2003 році (більш ніж 37%) та у 2006-му – 34%. У 2004 і 2007 роках він набув максимальних значень у досліджу вальному періоді – 48,4% та 50,5% відповідно. Як перший прояв фінансово-економічної кризи в Україні спочатку у 2008-му знизилися темпи приросту капітальних інвестицій у основний капітал до 22 – 23%, а у 2009 році взагалі спостерігається зниження їх обсягів на 30% і 35% відповідно[1].

За останніми даними за І квартал 2010 року освоєно 26,1 млрд. грн.. капітальних інвестицій. Обсяг інвестицій у основний капітал за цей період порівняно з відповідним періодом 2009-го зменшився на 12,5% і становить 24,0 млрд. грн.. Тобто зниження обсягів інвестицій триває.

Слід зазначити, що інвестиційні процеси багато в чому залежить від структури джерел фінансування. Основу інвестицій у основний капітал за джерелами фінансування становлять власні кошти підприємств і організацій. Причому до 2004 року включно їх частка перевищувала 60%. Починаючи з 2005 року вона стала поступово знижуватися та у 2005 – 2008 роках дорівнювала 56 – 58%, а у 2009-му зросла до 63,3% [4].

Із погіршенням економічної ситуації у 2009-му у два рази скоротились обсяги інвестицій у основний капітал за рахунок коштів населення на індивідуальне житлове будівництво та на будівництво власних квартир, а їх частка у структурі джерел фінансування – на 0,9% та 1,45% відповідно. Тоді як у період 2002 – 2008 років відбувався їх стрімкий розвиток: у 2008-му обсяг таких інвестицій становив понад 20 000 млн. грн., тобто більш ніж у сім разів перевищив цей показник у 2002 році та на 35% – у 2007-му.

Також важливим джерелом інвестицій у основний капітал, яке потребує додаткової уваги, є кошти іноземних інвесторів. Найбільший приріст іноземних інвестицій у основний капітал спостерігався у 2005 році: він становив понад 70% порівняно з 2004-им, а сума таких інвестицій зросла більш ніж удвічі проти 2002 року. У 2006-му і 2008-му приплив іноземних інвестицій зростав і досяг у 2008 році 7591 млн. грн. – це максимальна сума за увесь досліджу вальний період.

Дані отримані у процесі аналізу прямих іноземних інвестицій із урахуванням їх переоцінки, втрат, динаміки курсу гривні до долара США, проведеного на підставі даних Держкомстату України. Згідно з цими даними обсяг П І І на 01.01.2009 сягнув майже 30 млрд. дол. США. За 2009-й П І І зросли на 6,2 млрд. дол., або на 0,7% порівняно з попереднім роком. Тобто іноземні інвестори майже не збільшили інвестування в економіку України.

Найбільший річний приріст П І І спостерігався у 2005-му – майже 8,0 млрд. дол. США, значним він був також у 2008-му – понад 6 млрд. дол. і у 2006-му – 4,7 млрд. дол.. У 2003 і 2007 роках приріст П І І становив 1,3 і майже 2,0 млрд. дол.. відповідно. В інші роки річний приріст коливався в межах 350 – 930 млн. дол. США[2].

Аналіз розподілу іноземних інвестицій за галузями економіки показав, що найбільшу їх частину було інвестовано в харчову промисловість і торгівлю – 852 і 855 млн. дол. США відповідно. Отже, іноземних інвесторів більше приваблює торгівля й фінансова сфера, оскільки обіг фінансових ресурсів у цих галузях відбувається швидше, ніж у матеріальній сфері.

В цілому загальний обсяг П І І в Україну з початку 2010 року зріс лише на 0,2% та на 01.04.2010 становив 40 007,4 млн. дол. США. За інформацією Міністерства економіки України за І квартал 2010 року у вітчизняну економіку іноземними інвесторами здійснено 717,1 млн. дол. США прямих інвестицій, що на 39% менше ніж за відповідний період 2009-го. Таким чином, кризовий стан української економіки насторожує іноземних інвесторів унаслідок зростання ризиків, а без фінансового вливання досягти економічного зростання майже неможливо[4].

Важливим напрямом аналізу інвестиційних процесів в Україні є дослідження галузевої структури спрямування інвестицій. Відповідно до статистичних даних у 2007 році відбулося найістотніше зростання обсягів інвестицій у основний капітал усіх галузей економіки. Більш ніж на 30% зросли інвестиції в основний капітал сільського господарства, охорони здоров’я та соціальної допомоги, від 40% до 50% становив приріст інвестицій у основний капітал промисловості, будівництва, державне управління, освіту, більш як на 50% зросли інвестиції в основний капітал сфери обслуговування, транспорт, операції з нерухомістю. Найвищий приріст інвестицій у основний капітал у 2007 році, а саме 74,5%, зафіксовано у фінансовій діяльності. Незважаючи на падіння темпів приросту у 2008-му (крім сільського господарства, темп приросту якого становив 77,4% і був найвищим за весь досліджу вальний період), все ж таки спостерігалася тенденція до збільшення обсягу інвестицій у основний капітал, а вже починаючи з 2009 року інвестування всіх галузей економіки істотно знизилося – в цілому на 34,9%. Зокрема, інвестування будівництва та державного управління – більш ніж на 50%; сільського господарства, операцій із нерухомістю, охорони здоров’я та соціальної допомоги – більш як на 40%; освіти – на 36,1%; промисловості; фінансової діяльності, транспорту – майже на 25%.

Як бачимо, інвестиційні процеси в Україні протягом усього досліджуваного періоду характеризується нестабільністю темпів розвитку та нерівномірністю розподілу інвестицій за галузями економіки. Все це зумовлює незбалансованість і недосконалість інвестиційної діяльності в нашій державі.

За підсумком 2009 року як кризову можна охарактеризувати і внутрішню інвестиційну діяльність. В Україні відбувається абсолютне й відносне зменшення інвестиційних ресурсів. Макроекономічна ситуація визначає інвестиційний клімат у країні та її інвестиційну привабливість, що у свою чергу, зумовлює прискорення або гальмування процесів. Унаслідок недостатнього інвестування поглиблюються негативні економічні процеси, оскільки промисловість, будівництво, наука, фінансова діяльність, державне управління та інші сфери недотримують необхідних ресурсів для впровадження нових технологій, інновацій, тобто для інтенсивного розвитку. Все це спричиняє уповільнення темпів зростання виробництва й навіть його падіння, зниження ВВП.

За оцінками спеціалістів для стабільного економічного зростання інвестиції повинні становити 20 – 25% ВВП. Ми з’ясували, що протягом досліджу вального періоду частка інвестицій у ВВП України перевищувала 20%, а у 2007 році сягнула 31%[3].

Зростання частки інвестицій у ВВП позитивно впливає на його динаміку та сприяє економічному розвиткові країни. Водночас зниження частки інвестицій у ВВП зумовлює його зменшення. Більше того, подальше зниження інвестицій та їх частки у ВВП призведе до стрімкого падіння економіки та ще більше погіршить інвестиційний клімат у країні, її інвестиційну привабливість.

Поки відбувається розвиток економіки або підтримується її позитивна динаміка, інвестиції зростають, у разі незначного погіршення економічної ситуації знижуються темпи приросту інвестицій, а за серйозних економічних проблем приплив інвестицій зменшується доти, доки ситуація не стабілізується. Для приваблення інвестицій потрібно протягом 2 – 3 років підтримувати стабільне економічне зростання, щоб запевнити інвесторів у поліпшенні інвестиційного клімату та зниженні ризику. Таким чином, вирішальну роль у забезпеченні розвитку інноваційної діяльності відіграє макроекономічна стабілізація.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити таке. В ході дослідження з’ясовано, що до початку кризи в Україні протягом семи років спостерігалися динамічний розвиток інвестиційних процесів, стійка тенденція до збільшення капітальних інвестицій, у тому числі в основний капітал, підвищення частки інвестицій у ВВП, позитивні зрушення у структурі надходження інвестицій, зростання обсягів вкладень за рахунок іноземних інвесторів.

Дестабілізація економічної ситуації у 2008 році, головним чином унаслідок впливу світової фінансово-економічної кризи, призвела до уповільнення розвитку інвестиційних процесів в Україні, а із загостренням кризи – до зменшення обсягу капітальних інвестицій більш ніж на 20% та інвестицій у основний капітал більш як на 10%.

В останніх два роки спостерігалися також негативні структурні зрушення у джерелах фінансування інвестицій: через істотне зменшення, майже вдвічі, обсягу інвестицій у основний капітал за рахунок кредитів банків та інших позик і коштів населення на індивідуальне житлове будівництво та будівництво власних квартир, скорочення обсягів іноземних інвестицій підприємства всіх галузей економіки змушені розвиватися переважно за рахунок власних коштів, які вкрай обмежені. До певної міри це спричинило спочатку зниження темпів виробництва і ВВП у 2008 році, а потім скорочення обсягів виробництва і ВВП у 2009-му. Крім того, поглибилися диспропорції в галузевому й регіональному розподілі інвестицій.

На сьогодні загрозою для інвестиційних процесів в Україні є відхід від програми макроекономічної стабілізації, від цілей і завдань, викладених у ній. За такого розвитку подій відбуватиметься зростання девальваційних та інфляційних очікувань із відповідними втратами для банківської системи (втеча депозитів, погіршення якості кредитів, звуження кредитування й, відповідно, економічної активності), поглиблення економічної кризи та, як наслідок, зниження інвестиційної активності, що посилить негативні тенденції в економіці. Тому вкрай потрібно розробити програми виходу із кризи й поступового зростання, підвищення ефективності державної інвестиційної політики.

Література:

1. Вербицька Ю.М. Інвестиційно-інноваційна діяльність як чинник соціально-економічного регіону //Актуальні проблеми економіки.-2007. – №8 (74). – С.101–105.

2. Дуда С.Т., Клепкова Ю.Б. Проблеми зростання ефективності використання іноземних інвестицій: // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltru/

3. Загорняк Н.Б. Інвестиційна діяльність у харчовій промисловості в Україні // Економіка України. – 2003. – №2. – С. 47–51; Зубець М.В., Каблук П.Т., Тривончук С.О. Інноваційно-випереджувальна модель якісного нового розвитку агропромислового виробництва // Економіка АПК. – 2008. – №12. – С.3.

4. Інвестиції та будівельна діяльність: : // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua