Экономические науки / Финансовые отношения

К.е.н. Поліщук В.Г., Щуцька К.В.

Луцький національний технічний університет, Україна

Напрямки вдосконалення механізму фінансового лізингу в Україні

У складних для України сучасних умовах важливу роль має відігравати лізинг, який покликаний створити сприйнятливі умови для впровадження, ефективного використання сучасної прогресивної техніки і технології, поповнення й оновлення наявного парку машин і механізмів господарств.

Звичайно лізингові операції розглядаються як варіант довгострокової оренди. Однак, якщо оренда передбачає у кінцевому підсумку повернення орендованого майна своєму юридичному власнику або збереження за ним права власності на дане майно, то при деяких формах лізингу по закінченню договору можливий перехід права власності від орендодавця до орендаря. У таких випадках лізингова угода нагадує продаж у розстрочку з тією лише різницею, що власники змінюються не на початку, а наприкінці терміну угоди. Отже, лізинг – це зручна форма фінансування споживача. Вагомий вклад у вивченні та дослідженні лізингового кредиту внесли такі зарубіжні і вітчизняні учені-економісти: А.М. Абашина, В.Д. Базилевич, Г.І. Купалова, В.Г. Андрійчук, Л.Н. Братнікова [7].

Лізинг для суб’єкта малого та середнього підприємництва забезпечує наступні переваги.

1) стовідсоткове кредитування, яке не вимагає негайного початку платежів,

2) набагато простіше отримати контракт з лізингу, ніж позику;

3) до лізингових операцій залучаються великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств;

4) можливість, яка надається суб’єктами малого підприємництва отримати лізинг шляхом оренди, крім того, на вигідніших умовах, ніж за контрактами купівлі-продажу;

5) можливість через лізинг не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й направляти зекономлені кошти на інші потреби;

6) можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вираженні, а в машинах та устаткуванні [2].

В Україні поступово починає відновлюватися ринок лізингу – кількість укладених договорів фінансового лізингу за 1 квартал 2010 року збільшилася на 320 (або на 56%) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року до 886 договорів. Експерти пов’язують цю тенденцію, як з відновленням деяких секторів економіки, так і з появою інтересу до покупки уживаних авто (нагадаємо, велика частка договорів лізингу припадає на лізинг автотранспорту) [1].

За даними Українського об'єднання лізингодавців, вартість лізингових договорів на кінець 2008 р. становила 29 млрд. грн. За підсумками 2009 р. вона зменшилася на 1,3 млрд. грн. (4,6%) до 27,2 млрд. грн. А вже на початку 2010 р. почалося зростання ринку лізингу – за підсумками першого кварталу вартість діючих договорів фінансового лізингу склала 28,6 млрд. грн.

Оптимізм викликає і інша статистика: середня вартість діючої угоди за станом на кінець першого кварталу 2010 р. збільшилася на 0,2 млн. грн. (15%) і становить приблизно 1,55 млн. грн. Іншою позитивною тенденцією стало збільшення кількості довгострокових договорів: спостерігається зростання на 5,69% питомої ваги договорів на строк від 5 до 10 років і зменшення на 5,57% питомої ваги договорів на строк від 2 до 5 років.

Серед договорів фінансового лізингу як і раніше переважають угоди в галузі транспорту (60,34%).При цьому в першому кварталі 2010 р. питома вага транспорту зріс на 8,34%, а питома вага будівництва, сільського господарства та сфери послуг зменшився на 4,91%, 0,93% і 0,58% відповідно.

Попри позитивну динаміку розвитку лізингу, Україна за його показниками ще значно відстає не тільки від економічно розвинених країн Заходу, але й від постсоціалістичних країн. Є безліч чинників, які гальмують розвиток лізингу в Україні, а саме:

– недосконалість законодавчого забезпечення

– недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу

– обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій.

– недостатня фінансова стійкість лізингодавців.

– недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу.

– недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу [4].

Для вирішення цих проблем потрібно, щоб політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні була спрямована на:

– дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства;

– дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо учасників кредитних відносин на фінансовому ринку;

– забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

– запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

– створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

– забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;

– зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу [6].

Отже, можна зробити висновок, що для розвитку і вдосконалення лізингу в Україні потрібно передусім усунути нормативно-правові перешкоди на правовому рівні та в самому механізмі його фінансування. За оцінками фахівців, практика вітчизняного лізингу виявила суттєві недоліки й загальну не адаптованість українського законодавства до сучасних різновидів бізнесу, які практикуються в країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо, це стосується питання їхнього оподаткування.

Література:

1. Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2010 роки // Лізинг в Україні. – 2008. – №3. – С. 24.

2. Черевко Г.В. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи / Черевко І.Г., Калитка Г.Б. // Фінанси України. – 2005. – №2. – С. 19.

3. Григоренко Є. Лізинг як перспективний вид діяльності / Є. Григоренко // Ринок цінних паперів України. – 2007. – № 1–2. – С.12.

4. Рєзанова Н. Лізинг в Україні / Рєзанова Н., Шевчук Ю. //Лізинг в Україні – 2007. – №4.

5. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні / Онищук Я.В. // Фінанси України. – 2005. – №7.

6. Олійник О.В. Фінансовий лізинг : Проблеми та шляхи вирішення. / Олійник О.В. // Фінанси України. – 2008. – №9.

7. Галушко В.О. Лізинг – з перешкодами / Галушко В.О. // Діловий вісник. – 2004. – №4.