Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

Стефюк Т.Д.

Науковий керівник: Єрмійчук Н.І.

Буковинська державна фінансова академія

Аналіз тенденцій розвитку фондового ринку облігацій в Україні

Вступ. У статті проведено аналіз тенденцій розвитку фондового ринку облігацій у світі та в Україні. Показано, що саме в останнє десятиліття спостерігається процес активізації ринку цінних паперів. Для закордонних фондових ринків це виражається в об'єднанні, зростанні електронних торгових систем, поглинанні, створенні Інтернет-торгівлі, у пошуку нового капіталу. Для українського - у правовому регулюванні, створенні і розвиткові інфраструктури ринку, активному розвитку торгових систем, у тому числі системи Інтернет-торгівлі. Причиною такого бурхливого розвитку стало посилення конкуренції з боку інших ринків, включаючи приватні торгові системи та Інтернет.

Сьогодні українська економіка перебуває в стадії стабільного зростання. Це, у свою чергу, вимагає активізації механізмів ринку цінних паперів у питаннях забезпечення потреб економічного росту інвестиційними ресурсами. Фондовий ринок України є структурною частиною всієї економіки та одним з додаткових джерел одержання прибутку. Однак на сьогодні можливості українського фондового ринку не відповідають потребам економіки і не виконують основну його функцію - одержання інвестицій. Назрілі проблеми фондового ринку стримують розвиток цієї важливої складової економічної структури, негативно впливають на функціонування інших її структурних елементів і, в результаті, на добробут громадян. Саме тому вивчення стану фондових ринків у світі є актуальним питанням, у контексті якого реалізація системного підходу в організації ринку цінних паперів в Україні, розробка нових економіко-математичних моделей і алгоритмів, націлених на збільшення обсягу інвестицій економіки України набувають особливого практичного значення.

Теоретичний доробок у розв'язання цієї проблеми включає чималу кількість праць, що аналізують різні фактори розвитку фондового ринку та наслідки їх впливу за тих чи інших економічних умов. Так, на думку Костіної Н.І. та Марахової К.С., держава повинна активізувати продаж контрольних пакетів акцій великих підприємств із залученням висококваліфікованих фахівців в галузі інвестиційного менеджменту. Це надасть нового імпульсу для розвитку національного фондового ринку. Ковальов А. і Путінцев А. вбачають перспективу розвитку фондового ринку в Україні в державному регулюванні або саморегулюванні шляхом передавання більшої частини повноважень об'єднанням професійних учасників ринку цінних паперів. Проблеми розвитку фондового ринку в Донецькому регіоні розглядають Віленчук Р., Котельников В. [3]. Автори пропонують використовувати механізми фондового ринку для залучення внутрішніх інвесторів до участі у фінансуванні економіки регіону. На їхню думку, у Донецькому регіоні існує великий внутрішній потенціал для розвитку фондового ринку в особі окремих емітентів. Проблема полягає в тому, щоб забезпечити необхідну надійність на фондовому ринку і переконати в ній учасників. Для цього необхідно створити позитивний прецедент, який показує, що механізми фондового ринку можуть бути ефективними в принципі. За рахунок коштів, отриманих за випуск цінних паперів, може бути створене виробництво, що приносить прибуток самому підприємству і тим, хто придбав його цінні папери.

Метою статті є аналіз стану сучасного фондового ринку України і виявлення основних тенденцій його розвитку.

Цінні папери відіграють важливу роль в інвестиційному процесі. Ринок цінних паперів, за своїм обсягом в середньому втричі перевищує грошовий і кредитний ринки і є багатоаспектною соціально-економічною системою, найбільш ефективною формою обміну фінансових ресурсів.

Виклад основного матеріалу. Дослідження різних ринків, організованих біржами-членами Міжнародної федерації фондових бірж, показують, що їхня активність концентрується переважно на традиційних продуктах - акціях і облігаціях. 98% бірж формують ринки акцій, 82% -ринки облігацій [5,127].

На сьогодні у всіх країнах фондові ринки зіштовхуються з новими випробуваннями, зокрема такими, як посилення конкуренції з боку інших ринків, включаючи торгові системи й Інтернет. Цей зовнішній тиск змушує фондові біржі адаптувати свою внутрішню структуру до мінливих впливів.

Фондові ринки світу вступили в період, що характеризується створенням альянсів, об'єднань, ростом електронних торгових систем. Лідерами цього процесу стали американські та західноєвропейські компанії [3,14].

Однак слід зазначити, що країни з ринками, що нині формуються, у фінансуванні економіки більше спираються на банківський кредит, ніж на ринки цінних паперів. Окрім того, у ряді мусульманських держав (а це приблизно 700 млн. чоловік населення світу), де є ринки акцій, ринки облігацій відсутні або слаборозвинені в зв'язку з тим, що Коран забороняє процентні платежі.

У 2005-2009 рр. на ринку облігацій позначилася важлива структурна тенденція: підвищилася активність приватних позичальників і зменшилася -державних. У результаті оздоровлення державних фінансів практично у всіх розвинутих країнах, за винятком Японії, відбулося зниження обсягів урядових позик. У 2007 р. сталося рекордне зростання облігаційних позик приватними кампаніями як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку. У 2008 р. обсяг приватних нетто-емісій значно зменшився через економічну кризу.

Слід зазначити, що в Україні активно продовжується створення фінансової інфраструктури ринку, адекватної новим умовам. Це є одним з пріоритетних завдань у прийнятій урядом стратегії розвитку до 2010 року. Важлива складова частина цієї інфраструктури - створення фондового ринку, що має стати дієвим механізмом мобілізації інвестицій у найбільш перспективні сектори економіки.

Разом з тим у діяльності емітентів на фондовому ринку проявилися і негативні фактори:

1. Ринок цінних паперів не став джерелом фінансових ресурсів. Тільки в 2009 р. були здійснені перші великі емісії облігаційних позик для залучення інвестиційних ресурсів.

2. Фондовий ринок не відбивав реальний стан прав власності в реальному секторі, тому що на ньому спотворювалися ціни фондових активів.

3. Значна частина підприємств через причини макро- і мікроекономічного характеру були мало зацікавлені в інвестиціях і модернізації, штучно були збиткові й масово не сплачували дивіденди. Багато підприємств не мали серйозних стимулів до виходу на фондовий ринок. Наприклад, вартість компанії "Уолт Дісней" становила близько 80 млрд. дол., тоді як сукупна вартість усіх підприємств українського фондового ринку не перевищувала у 2009 р. 70 млрд. дол. [4,8].

4. Фондовий ринок мав різко виражений спекулятивний й інсайдерський характер, на 60% залежав від іноземних інвесторів, а за обсягами і структурою не відповідав потребам економіки і завданням залучення коштів для інвестування в реальний сектор.

Ці проблеми не могли бути урегульовані самим ринком. Можливість масового виходу підприємств на ринок цінних паперів за інвестиційними ресурсами залежала від переходу держави до фінансової і грошової політики економічного росту, структурування ринку цінних паперів, створення нових ринків і фінансових інструментів, появи стимулів для внутрішніх інвесторів вкладати грошові кошти у вітчизняні фондові цінності, розвитку культури корпоративного управління [1].

На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації внутрішньої позики, облігації підприємницьких структур,

казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати, облігації зовнішньої позики.

У період створення фондового ринку України виходять закони: "Про цінні папери і фондовий ринок", "Про приватизаційні папери", "Про банки і банківську діяльність". У цей же час з'являються перші українські акції і перші торговці цінними паперами. Затверджується постановою Кабінету Міністрів України "Концепція функціонування і розвитку фондового ринку в Україні" (№ 277 від 29 квітня 1994 р.).

Починає розвиватися і регіональна інфраструктура фондового ринку: створюються Донецька фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, а також асоціації, що об'єднують учасників ринку, українські асоціації інвестиційного бізнесу, позабіржова фондова торгова система, Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв. Для депозитарно-клірингового обслуговування операторів ринку створений Міжрегіональний фондовий союз. На ринку цінних паперів з'являються облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) [2].

Останнім часом виникає усе більший інтерес до ринку корпоративних облігацій. Так, у 2008 році було зареєстровано 105 випусків корпоративних облігацій на суму 4,28 млрд. грн. Вартість угод, укладених з корпоративними облігаціями, перевищила вартість угод, укладених з іншими цінними паперами в ПФТС, і досягла 2,03 млрд. грн. - 258% рівня 2007 року і 63,4% від загального обсягу торгів ПФТС. Обсяг торгів корпоративними облігаціями в 2009 році склав - 2 038,11 млн. грн. (63,37% загального обсягу торгів).

Слід зазначити, що це пов'язано з тими перевагами, які одержує компанія, залучаючи фінансування за допомогою випуску облігацій. У першу чергу, емітуючи облігації, підприємство одержує альтернативне джерело фінансування капітальних вкладень або оборотного капіталу. Це дозволяє підприємству більш гнучко управляти фінансами як за вартістю, так і за обсягом залучених ресурсів.

Таким чином, перспективи розвитку українського фондового ринку пов'язані передусім з правовим регулюванням, створенням і розвитком інфраструктури ринку, активним розвитком торгових систем, створенням системи Інтернет-торгівлі.

Висновок. Український фондовий ринок перебуває в стадії розвитку, про що свідчать зміни в законодавчій, інформаційно-аналітичній базі, активізація торгівлі цінними паперами. Проте він поки що не набув тих необхідних якостей, що відповідають розвинутій ринковій економіці. Для нього характерні малі обсяги і великий розмах статистичних даних, відсутність ліквідності цінних паперів, "незначні обороти торгів і низька капіталізація, неповна інформаційна прозорість і відкритість фондового ринку.

Облігації починають відігравати усе більшу роль на фондовому ринку України, що свідчить про підвищення інтересу до них потенційних інвесторів. Особливо зріс інтерес до ринку корпоративних облігацій, це пов'язано з перевагами, які одержує компанія, залучаючи фінансування за допомогою випуску облігацій.

Список використаних джерел

1. Кучеренко В. Новий інструмент оцінки ринку ПФТС - індекс / В. Кучеренко // Вісник Національного банку України. - 2008. - № 2. - С.36-38.

2. Костіна Н.І. Проблеми формування фондового ринку в Україні / Н.І. Костіна // Фінанси України. - 2007. - №22. - С.30-36.

3. Ковалев А. Внебиржевая основа регионального фондового рьшка / А.Ковалев // Бизнес - Информ. - 2009. -№ 3/4. - СІ 15-117.

4. Лауфер М. Особенности развития современньїх фондових бирж: (Статистика и тенденции) / М.Лауфер // Вопросьі зкономики. - 2009. - № 5. -С.127-138.

5. Луців Б.Л. Формування портфеля корпоративних цінних паперів // Фінанси України.- 2008.- № 10.