Кателла Є.Ю., к.е.н. Несторова Н.А.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барновського, Україна

Актуальні проблеми використання венчурного капіталу

У світі виникнення венчурних фондів було зумовлене необхідністю фінансування малого наукомісткого бізнесу. Венчурний капітал почав застосовуватись у США з середини 50-х років, у Європі він з’явився дещо пізніше, наприкінці 70-х, а в Україні розвиток венчурного бізнесу почався лише в 1992 році, після створення фонду “Україна”. Венчурний капітал, як виключно ризиковий капітал для компаній і проектів, перебуває сьогодні в Україні лише на стадії формування.

Особливості функціонування венчурного капіталу в США та Європі: більшість технологічних революцій ініційована фірмами, що фінансуються венчурним капіталом; у США 4% найшвидше зростаючих фірм, більшість з яких підтримуються венчурним капіталом, створюють 70% усіх нових робочих місць; у Європі витрати на проведення наукових досліджень і розробок нових зростаючих фірм, які підтримуються венчурним капіталом, складають у середньому 8,6% від обсягу продажу, тоді як в інших компаніях – лише 1,3%; у Європі за останні роки кількість працівників у фірмах, підтриманих венчурним капіталом, зростала на 15% щорічно, а в середньому по економіці – менше 1%.

Прикладом може бути розвиток інноваційної індустрії в західних країнах, де дохідність венчурних інвестицій досягає 50–70% річних або й більше. Існування таких світових грандів ІТ-індустрії – Microsoft, Dell Computers, Hаwlett – Packard, Intel, Apple – стало можливим саме завдяки венчурним інвестиціям на початковому етапі розвитку. Зростання вартості компанії і, як наслідок, прибутку інвесторів, вкладеного у відповідні венчурні фонди, досягав 1000%.

Вітчизняна економіка має широкі можливості для розвитку венчурного підприємництва, оскільки значна кількість підприємств має низьку ринкову ціну. Багато підприємств в Україні можуть вирости в ціні тільки за рахунок проведення реструктуризації чи санації, не потребуючи значних витрат.

Згідно з українським законодавством, венчурні інвестиційні фонди – це корпоративні або пайові недиверсифіковані інвестиційні фонди, активи яких більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав і цінних паперів, які не котируються на фондових біржах, – здійснюють виключно приватне розміщення емітованих ними цінних паперів і провадять досить ризиковану інвестиційну стратегію.

На кінець 2009 року всього в Україні зареєстровано 651 інститут спільного інвестування, з них венчурних пайових – 486 (74,65%), а венчурних корпоративних – 35 (5,38%). Сукупний обсяг активів венчурних фондів за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу досяг 21 430,38 млн. грн.

Відмінності українського ринку венчурного інвестування:

– основними сферами вкладення венчурного капіталу є будівництво, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість, роздрібна торгівля;

– практично немає стартових вкладень і вкладень в інновації, в Україні це переважно інвестиції в розвиток компаній;

– учасниками фондів можуть бути тільки юридичні особи (ні приватні особи, ні пенсійні фонди, ні страхові компанії).

Проблеми функціонування вітчизняного венчурного капіталу такі:

– економічна та політична нестабільність і невизначеність у країні;

– складність пошуку відповідних кандидатів для інвестицій внаслідок слабкого розвитку відповідної інфраструктури;

– низький рівень підприємницької культури та навичок;

– значний обсяг кримінального капіталу в українській економіці;

– відсутність зацікавленості приватних інвесторів;

– складні умови для “виходу” інвестицій.

Для успішного розвитку венчурного капіталу в Україні необхідно:

– вчасно, різносторонньо й ефективно надавати державну підтримку;

– звернути увагу на деякі особливості в законодавчому забезпеченні діяльності венчурного підприємництва;

– сприяти підвищенню прозорості венчурних фондів;

– створити інфраструктурну мережу на базі консалтингових фірм;

– сприяти розвитку фінансових інститутів і ринків, зокрема фондового.

Підводячи підсумок, відзначимо, що Україна має дуже серйозний нереалізований потенціал роботи з ризиковим капіталом. У функціонуванні вітчизняного венчурного капіталу ще є значна кількість нерозв’язаних проблем, але при їх успішному подоланні українська економіка матиме невичерпне джерело необхідних фінансових ресурсів для подальшого розвитку. У цій ситуації надзвичайно важлива не проста взаємодія вітчизняних фахівців, керівників, чиновників із представниками ризикового капіталу, а усвідомлення роботи на єдиний результат, при якому виграють усі.

Література:

1. Огляд ринку венчурного інвестування США і Європи: [Електронний ресурс] / Українська асоціація інвестиційного бізнесу — // http://www.uaib.com.ua/institutes/vench_business/world_ vench.html.

2. Романішин О.В. Перспективи венчурних фондів в Україні як джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств // Наука молода. – 2004. – № 2– С.158–163.

3. Станіславик О.В. Місце і роль венчурного капіталу в інноваційному процесі // Труды Одесского политехнического университета. – 2009. - Вып. 1(33) – 2(34). – с. 236-242.

4. Чабан В.Г. Складова інноваційної інфраструктури: венчурний капітал // Фінанси України. – 2005. – №4. – С. 35-40.