Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Ас. Руденок Г.Ю., Коровченко Т.А.

Донбаська національна академія будівництва та архітектури, Україна

Напрями вдосконалення державної політики

в сфері зайнятості населення

Формування ринку праці в Україні, його прогнозування, є невід’ємною частиною становлення ринкового механізму. Основними напрямками його регулювання є боротьба проти подальшого спаду виробництва; недопущення масового безробіття; вживання заходів щодо підвищення рівня життя населення тощо.

Одним з основних елементів формування політики ефективної зайнятості є розробка і задіяння механізму, що регулює рівновагу попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці. У зв’язку з цим слід виділити наступні проблеми:

- пожвавлення економічної ситуації й інвестиційної активності в країні;

- створення умов для динамічного руху капіталу;

- розробка заходів з розвитку системи робочих місць і збільшення потреби підприємств і організацій у робочій силі;

- вдосконалення системи оплати праці;

- розширення можливостей отримання населенням додаткових доходів;

- розвиток системи соціальної допомоги, дотацій і пільг, що знижують потребу в праці окремих соціально-демографічних груп населення, особливо жінок, учнівської молоді та пенсіонерів.

Отже, у реалізації даних напрямів великого значення набувають методи впливу на зайнятість населення в умовах структурних зрушень в економіці і розвитку нових форм власності. Тобто, держава повинна стимулювати створення і перетворення робочих місць (природно, на нових принципах інвестування) у життєзабезпечуючих виробництвах, а також у найбільш розвинених в технологічному відношенні видах економічної діяльності.

Вважаємо, що для вирішення проблем на ринку праці необхідно:

- докорінно змінити пасивні методи впливу політики зайнятості на активні, тобто сприяти створенню додаткових робочих місць, самозайнятості та перепідготовки незайнятого населення;

- створити сприятливий інвестиційний клімат, що в подальшому сприятиме зростанню робочих місць;

- створити умови для розвитку малого бізнесу;

- прийняти ряд законодавчих актів щодо регулювання трудових відносин між працівником та роботодавцем;

- здійснити постійний контроль за укладанням та виконанням колективних договорів на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності.

В умовах перехідної економіки, спаду виробництва і зростання безробіття, особливої уваги потребують соціально-економічні проблеми молодого покоління, і, перш за все, це стосується трудової діяльності.

Закордонний досвід свідчить, що серед трудових ресурсів країн Східної Європи молодь становить менше ніж 30%, але безробітних у віці до 25 років більше 15%. В Донецькій області протягом січня-вересня 2010 року із загальної чисельності молодих осіб, які перебували на обліку в службі зайнятості, майже 12% (6855 осіб) становлять випускники навчальних закладів, які потребують соціального захисту і не можуть на рівних конкурувати на ринку праці.

Кожний вищий навчальний заклад повинен допомагати працевлаштуванню своїх випускників. Потрібно надавати можливість студентам почати свою кар’єру, перебуваючи у ВНЗ. Вважаємо, що для цього потрібно ВНЗ давати інформацію про себе через Інтернет або звичайною поштою розсилати пропозиції на прийом замовлень, різних проектів тощо. Крім того, потрібно рекламувати своїх випускників, зокрема розсилати на адреси великих підприємств і обласних центрів зайнятості повідомлення про те, яких фахівців планується випустити цього року.

Для того, щоб роботодавець захотів прийняти на роботу молодого фахівця, найпростіше дати пільги приватним підприємцям - платникам єдиного податку. Від цього буде користь державі (не треба буде платити допомогу по безробіттю) і роботодавцю: він зможе не вкладаючи особливо великих грошей, підготувати працівника для свого виробництва, і для працівника - він зможе отримати практичні навички роботи.

Державні служби зайнятості не в змозі повністю забезпечити потреби населення в пошуках роботи. Покращить стан роботи в цій сфері створення аналогічних комерційних структур, які повинні надавати допомогу для всіх бажаючих знайти більш престижну або високооплачувану роботу (за визначену плату). Висока мобільність, гнучкість, оперативність у вирішенні конкретних питань, швидке реагування на зміни в кон’юнктурі ринку дадуть комерційним службам зайнятості змогу конкурувати з державними службами. Крім того, альтернативні служби зайнятості допоможуть швидше налагодити відносини з міжнародним ринком праці.

У сучасних умовах структура зайнятості населення значною мірою змінюється під впливом міграційних процесів, розвиток яких, з одного боку, є наслідком демократизації суспільно-виробничих відносин, а з іншого – результатом реакції громадян на характер економічних перетворень у країні, їх невдоволення відсутністю позитивних результатів таких перетворень з погляду покращення свого рівня життя.

З метою радикального реформування ринку праці необхідно посилити роль наукового підходу до формування політики зайнятості, розробку відповідних програм зайнятості. Це надасть можливість спрогнозувати розвиток подій на ринку праці, опрацювати цілеспрямовані механізми регулювання попиту і пропозиції робочої сили.

Регулювання процесів зайнятості населення в Україні проходить на трьох основних рівнях: державному, регіональному та на рівні підприємства. Основною метою політики регулювання процесів зайнятості повинно стати досягнення максимальної узгодженості дій на всіх цих рівнях.