Р. Л. Капченко, к.е.н.,

Л. М. Капченко, к.пед.н.,

Соціальне партнерство формування робітничих кадрів

Якість підготовки робочої сили має першорядне значення саме у період, коли Україна поставила собі за мету стати конкурентоздатною у світовому економічному просторі.

Сучасний стан трудового потенціалу України характеризується звуженням демографічної бази відтворення трудового потенціалу. В структурі населення України помітно скорочується питома вага молодших вікових груп і в той же час збільшується питома вага людей старших вікових груп. І ці тенденції будуть ускладнюватися [1]. Для професійно-технічних навчальних закладів залишаються накопичені роками проблеми від правильного вирішення яких залежить рівень розвитку країни та її глобальної – економічної конкурентоспроможності. А саме:

перше, створення ефективної системи державного замовлення на підготовку робітничих кадрів. На часі перехід до гнучкої системи планування обсягів підготовки у розрізі професій та спеціальностей, активізація участі роботодавців у формуванні державного замовлення на підготовку фахівців;

друге, розвиток соціального партнерства, співпраця з державною службою зайнятості і підприємствами, організація професійного навчання незайнятого та працюючого населення, їх підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

третє, формування у професійно-технічних навчальних закладах потужного кадрового потенціалу спеціалістів з якісною освітою;

четверте, створення відповідної матеріально-технічної бази, її відновлення та осучаснення, залучення матеріально-технічної бази виробництва, ефективного використання державних коштів;

п’яте, міжнародне співробітництво. Впровадження інноваційних технологій навчання і виробництва, застосування програмного та комп'ютерного забезпечення у навчально-виробничому процесі, залучення інвестицій та інше. Значення досвіду інших країн в організації навчально-виховного процесу, якості надання освітніх послуг, розвитку особистості важко переоцінити.

Сучасна професійна школа характеризується значним відривом від ринку праці через свою соціальну замкнутість і майже не несе відповідальності перед вітчизняною економікою, роботодавцями і продовжує функціонувати як самодостатня державна система, натомість повинна переорієнтуватися на кінцевий результат ‑ підготовку конкурентоздатного працівника, що досконало володіє професійною майстерністю, загальною і професійною культурою, комунікативними якостями.

В концепції розвитку професійно-технічної освіти в Україні сформульована задача випереджаючого розвитку професійної освіти. Будучи новою по своїй суті, вона вимагає глибокого наукового опрацювання, визначення етапності, планування, реалізації. В наукових дослідженнях і стратегічному плануванні не враховується, що система професійної освіти є невід’ємною частиною економіки країни, яка повинна модернізуватися не за теоретичними схемами, а адекватно реальній економіці, яка вже багато випробовує найгострішу потребу в кваліфікованих робітничих кадрах.

Гострою для економіки постає проблема наявності кваліфікованих робітників за основними виробничими професіями (токарів, ливарників, слюсарів-інструментальників, фрезерувальників, ковалів, термістів, гірників, будівельників, електриків тощо). Особливо стрімко зростає попит роботодавців на висококваліфікованих робітників, чисельність яких різко зменшується через їх старіння та вибуття. Зокрема, потреба в робітниках металургійних, машинобудівельних професій, сфери видобутку корисних копалин та будівництва складає близько 45 тис. чоловік [2].

Більшість роботодавців вимушені в умовах жорсткої конкурентної боротьби займатись модернізацією виробництва й одночасно займатися перепідготовкою та підвищенням кваліфікації свого персоналу.

Значна кількість провідних підприємств промисловості взяла на себе основні функції підготовки кадрів. Багато хто з них створив постійно діючі навчальні центри, корпоративні інститути або університети, тому що вимоги підприємств до персоналу різко відрізняються від вимог освітніх установ до випускника, оскільки освітні стандарти відрізняються від кваліфікаційних вимог, що пред'являються сучасним робітникам. Саме тому роботодавці витрачають значні зусилля та засоби на підготовку кадрів і організовують процес навчання так, щоб до моменту виникнення вакансії на підприємстві, в установі, організації або компанії вже був підготовлений фахівець.

Програма соціального партнерства передбачає детально опрацювати всі аспекти взаємодії побудованої на чіткому розподілі ролей, відповідальності, часток участі і ризиків, що містить як соціальні, так і комерційні напрямки.

З метою подальшого розвитку соціального партнерства, значного поглиблення інтеграції професійно-технічної освіти з виробництвом всім зацікавленим міністерствам і відомствам разом з Спільним представницьким органом сторін роботодавців на національному рівні, Конфедерацією роботодавців України та Федерацією роботодавців України розробити проект Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти в Україні на 2011 ‑ 2015 роки, посилити роботу на регіональному рівні щодо співпраці замовників робітничих кадрів та професійно-технічних навчальних закладів, залучення інвестицій підприємств, установ, організацій, їх гуманітарної допомоги на розвиток навчально-матеріальної бази училищ.

Література

1. Матеріали і документи Всеукраїнського семінару наради “Актуальні питання підготовки робітничих кадрів для промисловості” (м. Донецьк, 22-23 листопада 2006р.). – К.: ТОВ “Норд Ком’пютер” 139 с.

2. Матеріали Міжгалузевої ради з професійно-технічної освіти “Про забезпечення галузей економіки та регіонів кадрами робітничих професій”– Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/prof-tech